23. Схарактеризувати спеціальну методику формування граматичної будови мовлення у дітей із пмр. Визначити завдання, методи та прийоми.

Усвідомлення граматичних явищ мови відбувається у дошкільників із ПМР на основі цілеспрямованого навчання, в процесі якого у них починає розвиватися чуття мови, здібність до узагальнення.

Формування граматичної будови усного мовлення у даної категорії дітей передбачає такі завдання:

1.Формування практичних навичок засвоєння морфологічної системи рідної мови (зміна за родами, числами, особами, часом).

2. Надання знань про деякі норми утворення форм слів - словотворення, формування практичних навичок утворення слів суфіксально-префіксальним способом.

3. Формування синтаксичної будови мови: навчання правильного узгодження слів у реченні, побудові різних типів речень і поєднанню їх у зв'язному тексті.

Під час навчання словотворення дітей підводять до умінь утворювати нове слово на базі іншого однокореневого, яким воно мотивоване за допомогою афіксів (закінчень, префіксів, суфіксів). У навчання включають такі вправи, які б показували зміни значення слова в залежності від словотворчих відтінків. Наприклад, у іменниках слова набувають відтінку зменшеності, пестливості, збільшеності засобом суфіксів суб'єктивної оцінки (дім - домік - доміще; рука -ручечка - ручище); у смислових відтінках дієслова основна увага звертається на включення у речення префіксальних дієслів протилежного значення (біг - перебіг - вибіг; грав - виграв - програв); виділення смислових відтінків прикметників, утворення за допомогою суфіксів та префіксів показує, як змінюється (доповнюється) значення твірного слова (розумний - розумненький - найрозумніший; поганий - поганенький).

Шляхи формування граматично правильного мовленню дошкільників із ПМР визначаються на основі знання загальних закономірностей становлення мовлення, безпосереднього вивчення граматичних умінь цих дітей і аналізу причин їх аграматизмів. До них відносять:

- утворення сприятливого мовленнєвого середовища, яке надає зразки грамотного мовлення;

- спеціальне навчання дітей правильним граматичним формам (корекція та попередження аграматизмів);

- формування правильних граматичних навичок у практиці мовленнєвого спілкування.

Важливо організовувати діяльність дітей із предметами, знайомство з їх якостями та властивостями, спостереження за природними явищами. Встановлення і усвідомлення дитиною наявних у природі зв'язків і залежностей знаходять відображення у збільшенні обсягу речень, у побудові складних мовленнєвих конструкцій, у використанні сполучників підрядності.

Під час корекції граматичної сторони мовлення (усіх її розділів) дотримуються послідовних етапів навчання:

1. Поширення обсягу розуміння окремих граматичних форм (у словосполученнях) і мовлення в цілому. Дітей навчають розуміти смисл того, що говорять, орієнтуючись на закінчення іменника, розрізнення одного та багатьох предметів тощо.

2. Засвоєння певних граматичних форм шляхом виконання різноманітних вправ та використання певних граматичних засобів у власному мовленні.

3. Самостійне утворення форми нового слова за аналогією зі знайомим.

4. Навчання оцінювати граматичну правильність власного та чужого мовлення, визначати, як можна, а як не можна говорити.

В залежності від рівня розвитку мовлення дітей на кожному занятті можна вирішувати різні завдання. Корекція та навчання новим граматичним формам відбувається на спеціальних заняттях з розвитку лексико-граматичних категорій мови, а їх уточнення, закріплення і використання продовжується і на інших видах занять (з розвитку звуковимови, підготовки до навчання грамоти, розвитку зв'язного мовлення).

Методи і прийоми формування граматичної будови мови.

До методів відносять дидактичні ігри («Кого, чого не стало?», «Що без чого?», «Що кому дамо?» «Хто чим працює?» тощо), ігри-драматизації («У ляльки Тані гості», «В овочевому магазині», «Мандрівники» тощо), словесні вправи («Додати слова», наприклад, іменники до дієслова «Чим можна...?» - писати, малювати, фарбувати тощо), розглядання наочно-дійових картинок та сюжетних картин, переказ коротких оповідань і казок, роботу з деформованими реченнями та коротким текстом. Ці методи можуть виступати і як прийоми під час використання інших методів.

Методичними прийомами є зразок, пояснення, вказівка, порівняння, повторення, створення проблемної ситуації, виправлення помилок, запитання, що мають характер підказки та оцінки, залучення дітей до контролю і виправлення помилок, нагадування про те, як сказати правильно тощо.

Для того, щоб граматичні форми засвоювалися, ставали звичними, їх необхідно використовувати у «живому» мовленні, під час вільного спілкування. Самостійне виправлення дитиною власних граматичних помилок свідчить про достатнє оволодіння нею тими чи іншим формами та граматичною будовою в цілому, про усвідомлення явищ мови у мовленні.

24. Схарактеризувати спеціальну методику формування звукового аналізу слова. Визначити завдання, етапи та напрямки роботи.

Звуковий аналіз слова - це визначення звуків у слові по порядку і їх характеристика (голосний - приголосний, дзвінкий - глухий, м'який -твердий)

1. Підготоча робота до оволодіння зв.ан.слів проводиться на 4-5 р.ж. На 4 р.ж. - навчання спрямоване на розвиток мовного слуху (вміння чути, визнавати, розрізняти, розуміти слова і речення).

2. Практичне ознайомлення з терміном “слово”, “звук”. Спочатку перевіряємо стан вимови на слух дітей (дид.гра, дид. Вправа “Хто покликав” і.т.д.).

3. Робота спрямована на загальний розвиток мовного слуху і слухової уваги ( “Відшукай картинку”)

4. Промовляння слів з поступовим зниженням голосу (голосно-тихо)_ спочатку на основі зорового і слухового сприймання, а потім — тільки слухового.

5. Зі звуками мови знайомимо демонструючи ізольовані звуки на основі зв”язку з конкретним образом (наприклад а-а-а- пісенька Оленки);

- розрізнення ізольованих звуків (яку пісеньку співала Оленка);

- впізнавання знайомих звуків (голосних і приголосних) у слові.

Діти 5 р.ж.вчаться: - частковому звуковому аналізу;

- визначають 1-й звук у слові;

- розрізняти на слух тверді і м”які приголосні звуки.

Вчити необхідно на основі легких і доступних дітям віршованих творів. (який звук найчастіше у цьому вірші?). Слід починати із найлегших- сонорних, свистячих, шиплячих.

Основним прийомом є імітаційне виділення звуків. Інтонування — спеціальних спосіб обстеження звукової будови слова.

Діти повинні чути звуки на початку, в середині і кінці слова, проте виділяють лише 1-й звук.

У середній групі діти також вчаться розрізняти твердий і м”який приголосні звуки. Термін твердий і м”який звук не вводиться.

У старшій групі діти вчаться встановлювати послідовність всіх звуків у словах, дати характеристику звуків (голосний, приголосний). Звуковий аналіз є своєрідною основою ознайомлення зі складом, реченням, наголосом.

Звуковий аналіз слів:  1. спочатку аналізуються слова: 2=х голосних — 3-х,4-х звуків (опора на наочність); 2.звуковий аналіз слів — картки-схеми, кількість звуків. 3. фішки (викладання слова на столі); 4. проведення звукового аналізу слів без опори на наочність.

Послідовність звукового аналізу слів:

1. розглядання картинки і називання її;

2. повільне промовляння слова-назви вихователем з інтонаційним виділенням кожного звука;

3. аналогічна вимова слова дітьми;

4. фіксація уваги на тому, що слово складається із звуків;

5. розглядання схеми звукового аналізу слова;

6. позначення звуків фішками (спочатку вихователь виконує на дошці, діти у себе на столах).

Після 3-го заняття пропонують дітям завдання на співставлення звукового складу проаналізованих слів (знаходження однакових і різних звуків), вимову звука відповідно з його порядковим номером у слові (“промов 3-й звук”), пригадування слів, що починаються з 2-го, чи з 3-го звука даного свлова).

Показати дітям, що всі звуки в словах промовляються і розташовані у певній послідовності, якщо змінити, то зміниться або зникає значення слова (рис-сир, син- сан). Діти 6 р.ж. Дають характеристику звукам (голосний — вільно роходить, зуби не заважають....) і т.д.