22. Схарактеризувати завдання та зміст методики формування звукової культури мовлення у дітей із пмр (а.М. Богуш, і.С.Марченко, м.А.Савченко, м.К.Шеремет).

Звукова культура мовлення - поняття досить складне і широке, воно включає в себе фонетичну та орфоепічну правильність мовлення, виразність його та чітку дикцію.

У дітей з ПМР порушено чи відстає від норми формування основних компонентів мовленнєвої системи: лексики, граматики, фонетики. Типовими є відхилення або тільки у вимовній, або у смисловій і вимовній стороні мовлення. Як наслідок, у різній формі і ступені проявляються порушення комунікативної здібності, відсутність мотивації до спілкування, невміння орієнтуватися у ситуації, негнучкість у контактах, підвищена емоційна виснаженість. Загальне завдання складається з низки часткових, спеціальних завдань, основою для виділення яких є аналіз форм мовленнєвого спілкування, структури мови і її одиниць, а також рівня усвідомлення мовлення. Формування звукової культури мовлення передбачає розвиток сприймання звуків рідної мови і їх правильну, нормовану вимову. Завданнями роботи є: розвиток мовленнєвого слуху, на основі якого відбувається сприймання та розрізнення фонологічних засобів мови, навчання правильної звуковимови, виховання орфоепічної правильності мовлення, оволодіння засобами інтонаційно-звукової виразності мовлення (основний тон, темп, тембр, сила голосу, наголос, паузування, мелодика тощо), вироблення чіткої дикції. Для цього необхідно розвивати слухову увагу, мовленнєвий апарат дітей: рухливість артикуляційних органів, правильне мовленнєве дихання, голосові можливості і якості; проводити спостереження над вимовою слова, явищами чергування голосних та приголосних, роллю наголосу у мовленні, зміною інтонації за значенням і смислом. У вихованні звукової культури мовлення використовують різно­манітні прийоми та методи навчання. Серед прийомів навчання провід­не місце посідають артикуляція звуків, імітація правильної звуковимо-ви, зразок мовлення вихователя, відображене та сумісне мовлення («Зро­би так, як я», «Скажи так, як я», «Повтори за мною», «Давай скажемо разом»), доручення, ігрові прийоми.

Методами виховання звукової культури мовлення є дидактичні ігри, вправи, рухливі ігри, розповіді зі звуконаслідуванням, оповідання, вірші, чистомовки, скоромовки, лічилки, розглядання картинок, настільно-дру­ковані іі'ри.

Основними методами виховання звукової культури мовлення є ди­дактичні ігри та вправи, в процесі яких удосконалюються всі компо­ненти звукової культури мовлення. Щоб навчити дітей правильно й чітко вимовляти звуки, пропонують такі ігри: «Вимов так, як я», «Ор­кестр», «Назви і відгадай», «Крамниця». Розвитку фонематичного слуху сприятимуть ігри: «Тиша», «Теле­фон», «Зіпсований телефон», «Тиха і голосна музика», «Що як зву­чить?». Для розвитку мовленнєвого дихання пропонують ігри: «Сніжинка», «Летять сніжинки», «Листочки», «Вітерець». Для вироблення інто­наційної виразності мовлення (сили голосу, темпу, логічних наголосів, інтонації, ритму) ефективними є такі ігри: «Мавпочки», «Хто що по­чув?», «Тихо - голосно», «Пішли-поїхали», «Вимови так, як я».

З метою формування у дітей уміння виконувати звуковий аналіз слів, закріплювати знання про слово і речення, доцільно проводити такі ігри: «Добери різні слова», «Підкажи слово», «Чи подібно звучать слова?», «Слова забули своє місце», «Упіймай м'яч», «Живі слова».