Зміст процесу виховання

Зміст процесу виховання як характеристика базових цінностей та ціннісних орієнтацій.

Цінності як уявлення про еталон та ідеал; вираження в нормах, значеннях та найбільш типових для даної культури матеріальних та духовних продуктах. Цінність – це ставлення до предмета, події чи явища; ціннісні орієнтація – поведінка людини у певній ситуації:

1) "цінності-чесноти" (альтруїзм, другодомінантність, терпіння, толерантність, емпатія), в основі яких лежать найбільш важливі норми ставлення людини, що мають моральний та психологічний зміст;

2) "цінності життєдіяльності" (самореалізація, свобода, інтерес, взаєморозуміння, співпраця, підтримка), основа яких — норми поведінки і діяльності та соціальні цінності, що забезпечують існування людини в суспільстві інших людей.

Духовність — це та універсальна, інтегральна цінність, яка поєднує цінності-чесноти чи цінності життєдіяльності.

Зміст виховання — це базові культурні цінності (цінності-чесноти та цінності життєдіяльності), засвоєння яких дає змогу дитині, творчо розвиваючись, взаємодіяти зі світом у всій його багатоманітності через різні види діяльності.

Умовами формування цінностей є наявність двох позицій дитини:

— споглядально-пізнавальної (школяр вивчає світ у його багатоманітності);

— активно-перетворювальної (школяр реально допомагає збереженню цінностей, збільшенню багатств природи та суспільства, створюючи творчими зусиллями матеріальні і духовні цінності);

Сприятимуть розвитку цінностей різні види діяльності, а саме:

— навчально-пізнавальна, що розширює обізнаність школяра, заохочує до читання, розвиває інтерес, формує потребу в самоосвіті, допомагає інтелектуально розвиватися та володіти науковими знаннями;

— трудова — спрямованої на створення, збереження та збільшення матеріальних цінностей у вигляді самообслуговуючої, суспільно-корисної праці;

— художня, що розвиває естетичне світосприйняття, потребу в прекрасному, здатність до художнього мислення, до тонких емоційних переживань, стимулює художню самодіяльність та творчу фантазію;

— спортивної — формування здорового способу життя, сили, витриманості, краси людського тіла;

— суспільної, що допомагає соціалізації школяра, формує громадську позицію, пристосовує до активного, позитивного перетворення дійсності;

— ціннісно-орієнтувальної — спрямованої на осмислення особистих та загальнолюдських цінностей, визначення на цій основі власної життєвої позиції;

— вільного спілкування, що здійснюється у вільний час школяра, коли його спілкування вільне від предметної мети, а змістом і метою діяльності є спілкування з іншою людиною як цінністю.

У початкових класах переважає ігрова та пізнавальна діяльність, між працею, навчанням та художньою діяльністю межі стерті — один вид діяльності переходить в інший, мінімальним є обсяг суспільної діяльності, майже повністю відсутня ціннісно-орієнтувальна діяльність.

Форми виховання

Форми виховної роботи – варіанти організації виховного процесу.

Виховання здійснюється з метою створення сприятливих умов розвитку особистості в таких формах: класній (урочній), позакласній, позашкільній.

Позакласна виховна робота – діяльність викладачів, спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів, формування наукового світогляду; вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля, культурного відпочинку.

Особливість позакласної роботи полягає в добровільній участі в ній (учні обирають профіль занять за інтересами), суспільній спрямованості (зміст виховного впливу відповідає потребам суспільства, відображає досягнення науки, культури, мистецтва), ініціативності та самодіяльності учнів (врахування бажання дітей, їх пропозицій).

Форми позакласної виховної роботи: класні години, етичні бесіди, зустрічі з відомими людьми, екскурсії, обговорення книг, читацькі конференції, диспути тематичні, розважальні, вечори і ранки, свята, змагання (спартакіади), турніри, виставки, конкурси, колективні творчі справи та ін.