Електроди і датчики. Медична апаратура

1. З якою метою при лікувальних процедурах електроди накладаються на поверхню тіла з прокладками?

1. лише для забезпечення надійного контакту;

2. для введення лікарського препарату, розчином якого змочена прокладка;

3. прокладку використовують з метою гігієни;

4. для накопичення продуктів вторинних реакцій, що відбуваються на електродах;

5. для запобігання теплових опіків.

2. Які з названих електродів можна використати для знімання біологічних потенціалів?

1. металеві електроди у формі пластинки невеликої площі;

2. скляні електроди;

3. голкоподібні електроди;

4. стрічкоподібні електроди;

5. хлорсрібні електроди.

3. Які з названих датчиків дозволяють вивчати процес дихання?

1. термопарні;

2. контактні;

3. пневматичні;

4. резистивні;

5. ультразвукові.

4. Який датчик використовується в оксигемометрі?

1. п’єзоелектричний датчик;

2. ємнісний датчик;

3. тензодатчик;

4. фотоелектричний датчик;

5. ультразвуковий датчик.

5. Що використовується для виключення електрохімічної поляризації при фізіологічних дослідженнях?

1. електроди з прокладками;

2. електроди з присосками;

3. спеціальні металеві електроди, занурені в розчин солі цього металу;

4. спеціальні електродні пасти;

5. металеві електроди, покриті сіллю цього металу.

6. Які електроди використовуються для здійснення гальванізації?

1. електроди в надійній ізоляції;

2. скляні електроди;

3. металеві електроди з прокладками;

4. електроди з вусиками;

5. електроди з присосками.

7. Що може бути основним елементом параметричних датчиків?

1. термістор;

2. фотоелемент;

3. термопара;

4. фоторезистор;

5. конденсатор.

8. Що може бути основним елементом генераторних датчиків?

1. п’єзоелемент;

2. котушка індуктивності;

3. конденсатор;

4. резистор;

5. фотоелемент.

9. Які електроди використовуються в різних процедурах діатермії?

1. точковий електрод для коагуляції;

2. наливний електрод для анестезії;

3. металеві електроди значної площі для здійснення прогріву тканин організму;

4. електрод у формі леза;

5. скляний електрод для дарсонвалізації.

10. Який електрод використовують під час дарсонвалізації?

1. металевий голкоподібний електрод;

2. металевий фігурний електрод у формі балона, заповненого зрідженим азотом;

3. електрод у вигляді хлорованого срібного стержня;

4. неполяризований водневий електрод;

5. скляний фігурний електрод у формі балона з розрідженим газом.

11. На яких явищах ґрунтується дія генераторних датчиків?

1. на п’єзоелектричному ефекті;

2. на явищі інерції;

3. на явищі електромагнітної індукції;

4. на парниковому ефекті;

5. на фотоелектричному ефекті.

12. Які з перелічених датчиків відносяться до параметричних?

1. ємнісні;

2. індукційні;

3. індуктивні;

4. п’єзоелектричні;

5. фотоелектричні.

13. Яку головну функцію повинні виконувати електроди?

A) забезпечення теплового контакту;

B) підсилення електричного сигналу;

C) забезпечення електричного контакту;

D) забезпечення перетворення електричного сигналу;

E) забезпечення механічного контакту.

14. Яку головну функцію повинні виконувати датчики?

A) підсилення електричного сигналу;

B) перетворення одного виду інформації в інший;

C) забезпечення електричного контакту;

D) забезпечення теплового контакту;

Е) забезпечення захисту пацієнта від впливу апаратури.

15. З яких матеріалів може бути виготовлений електрод?

A) з металу;

B) з пластмаси;

C) зі скла;

D) з паперу;

Е) із шерсті.

16. Що таке чутливість датчика?

A) діапазон вимірювання величини;

B) час вимірювання;

C) мінімальна зміна параметра, яку можливо виміряти;

D) максимальна величина параметра, яку можливо виміряти;

Е) середнє значення вимірюваної величини.

17. Що є пристроями знімання медичної інформації в електрокардіографі?

A) датчики;

B) підсилювачі;

C) електроди;

D) коливальні контури;

Е) котушки індуктивності.

18. Що відноситься до пристроїв знімання медичної інформації?

A) електроди;

B) комутатори;

C) генератори;

D) датчики;

E) підсилювачі.

19. Для забезпечення захисту від ураження електричним струмом корпус електронної медичної апаратури з’єднують:

A) з тілом пацієнта;

B) з заземленням;

C) з активним електродом;

D) з пасивним електродом;

Е) з фазою мережі.

20. Одонтодіагностика – це:

1. метод дослідження електричних сигналів, що виникають у запалених нервових волокнах зуба;

2. метод дослідження індукційних струмів, що виникають у тканинах зуба під дією магнітного поля;

3. метод дослідження, який ґрунтується на визначенні ємнісних властивостей тканин зуба;

4. метод дослідження, який ґрунтується на визначенні ступеня збудливості нервових волокон зуба;

5. метод дослідження та аналізу, який ґрунтується на вимірюванні електропровідності тканин зуба.

21. У чому полягає загальна дарсонвалізація?

1. у дії на весь організм хворого слабкого імпульсного електромагнітного поля високої частоти;

2. у дії на весь організм хворого постійного струму;

3. у дії на весь організм хворого слабкого змінного струму високої частоти і високої напруги;

4. у дії на весь організм хворого змінного струму великої сили, частою 50 Гц;

5. у дії на весь організм хворого лазерного випромінювання.

22. У чому полягає місцева дарсонвалізація?

1. у дії на окремі ділянки тіла змінного високочастотного електричного поля;

2. у дії на окремі ділянки тіла постійного струму;

3. у дії на окремі ділянки тіла слабкого імпульсного змінного струму високої частоти і високої напруги;

4. у дії на окремі ділянки тіла змінного струму великої сили, частотою 50 Гц;

5. у дії на окремі ділянки тіла лазерного випромінювання.

23. Реографія – це:

1. метод дослідження наповнення кров’ю органа або частини тіла на підставі реєстрації змін їх опору або діелектричних властивостей;

2. застосування різних видів електрики з лікувальною метою;

3. метод дослідження швидкості кровотоку за даними про зміну акустичного опору;

4. метод реєстрації опору тіла людини змінному струму;

5. метод реєстрації плинності і деформації суцільних середовищ.

24. Діатермокоагуляція – спосіб електролікування, який полягає:

1. у припіканні тканин змінним струмом високої частоти;

2. у збудженні діяльності органів або систем органів шляхом подразнення їх струмом;

3. у штучному підвищенні температури при поглинанні енергії змінного електричного або електромагнітного полів;

4. у використанні імпульсних електричних струмів, що викликають у пацієнта сон;

5. у ослабленні болю під дією струму на ЦНС або периферичний нерв.

25. Електростимуляція – спосіб електролікування, який полягає:

1. У припіканні тканин змінним струмом високої частоти;

2. у збудженні діяльності органів або систем органів шляхом подразнення їх струмом;

3. у штучному підвищенні температури при поглинанні енергії змінного електричного або електромагнітного полів;

4. у використанні імпульсних електричних струмів, що викликають у пацієнта сон;

5. у ослабленні болю під дією струму на ЦНС або периферичний нерв.

26. Електроанельгезія – спосіб електролікування, який полягає:

1. У припіканні тканин змінним струмом високої частоти;

2. у збудженні діяльності органів або систем органів шляхом подразнення їх струмом;

3. у штучному підвищенні температури при поглинанні енергії змінного електричного або електромагнітного полів;

4. у використанні імпульсних електричних струмів, що викликають у пацієнта сон;

5. у послабленні болю під дією струму на ЦНС або периферичний нерв.

27. Електросон – спосіб електролікування, який полягає:

1. У припіканні тканин змінним струмом високої частоти;

2. у збудженні діяльності органів або систем органів шляхом подразнення їх струмом;

3. у штучному підвищенні температури при поглинанні енергії змінного електричного або електромагнітного полів;

4. у використанні імпульсних струмів, що викликають у пацієнта сон;

5. у послабленні болю під дією струму на ЦНС або периферичний нерв.

28. Електротерапевтична апаратура призначена:

A) для знімання медичної інформації;

B) для досягнення терапевтичного ефекту під дією електричного поля;

C) для перетворення медичної інформації;

D) для досягнення терапевтичного ефекту під дією електричного струму;

E) для досягнення терапевтичного ефекту під дією магнітного поля.

електрографія

1. Електрогастрографія – це:

1. метод дослідження електричної активності головного мозку;

2. графічний запис електричних потенціалів, що виникають у серцевому м’язі;

3. метод дослідження органів руху графічним реєструванням біоелектричних потенціалів скелетних м’язів;

4. дослідження шлунка за допомогою гастроскопа;

5. метод функціонального дослідження шлунка, що ґрунтується на реєстрації біоелектричних потенціалів, що виникають у його м’язах.

2. Що відображає електрограма?

1. залежність від часу електропровідності живої тканини, яка змінюється внаслідок кровонаповнення;

2. залежність від часу різниці потенціалів, яка виникає при функціонуванні певного органу;

3. залежність від часу різниці потенціалів, яка виникає при проходженні електричного струму через певну ділянку живої тканини;

4. залежність від часу різниці потенціалів, яка виникає при функціонуванні певної біологічної тканини організму;

5. зміну імпедансу між різними ділянками поверхні тіла людини з часом.

3. Електрокардіографія – це:

1. метод дослідження електричної активності серця;

2. метод дослідження тонусу судинної системи;

3. метод вивчення магнітних біополів, що виникають внаслідок електричної активності серця;

4. метод вивчення процесу кровонаповнення органів або тканин організму;

5. графічний запис біоелектричних потенціалів, що виникають у серцевому м’язі під час його роботи.

4. Вектор-електрокардіографія – це:

1. запис біоелектричних потенціалів сітківки ока, що виникають під дією світла;

2. метод динамічного просторового відображення електричної активності серця;

3. реєстрація електричної активності мозку за допомогою електродів, розміщених безпосередньо на поверхні його кори;

4. метод дослідження органів руху графічним реєструванням біоелектричних потенціалів скелетних м’язів;

5. метод функціонального дослідження шлунку, що ґрунтується на реєстрації біоелектричних потенціалів, що виникають в його м’язах.

5. Електроретинограма – крива, яка відображає зміни:

1. біоелектричних потенціалів ока при його рухах;

2. біоелектричних потенціалів сітківки ока;

3. біоелектричних потенціалів мозку;

4. магнітної складової електромагнітного поля ока при його рухах;

5. магнітної складової електромагнітного поля сітківки ока.

6. Як називається електрографічний метод, який застосовується для клінічної діагностики захворювань серця?

1. ехокардіографія;

2. електроміографія;

3. електрокардіографія;

4. фонокардіографія;

5. вектор-електрокардіографія.

7. Електроміографія – це:

1. графічний запис біоелектричних потенціалів, що виникають у серцевому м’язі;

2. метод дослідження електричної активності головного мозку;

3. метод функціонального дослідження шлунка, заснований на реєстрації біоелектричних потенціалів, що виникають в його м’язах;

4. метод дослідження органів руху графічним реєструванням біоелектричних потенціалів скелетних м’язів;

5. запис біоелектричних потенціалів сітківки ока, що виникають під дією світла.

8. Що таке електроенцефалограма?

1. Це крива, яка відображає зміни імпедансу між різними ділянками поверхні голови людини з часом;

2. Це метод реєстрації змін різниці потенціалів між різними ділянками поверхні голови людини в часі;

3. Це крива, що відображає електричну активність великої кількості нейронів кори головного мозку і поширення хвилі збудження в сітках нейронів;

4. Це крива, що відображає кровонаповнення судин головного мозку;

5. Це графічне зображення зміни різниці потенціалів між різними ділянками поверхні голови людини в часі.

9. Електроретинографія – це: