120. Види правопорушень

Правопорушення — це протиправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, яке тягне за собою передбачені правовими нормами негативні наслідки для правопорушника.

Ознаки:

1) має протиправний, неправомірний характер, тобто порушує норми права;

2) є суспільно шкідливим або суспільно небезпечним.

3) виражається в поведінці — протиправній дії або бездіяльності.

4) має свідомий і вольовий характер

5) є винним.

6) спричиняє застосування до правопорушника заходів юридичної відповідальності.

Правопорушення класифікуються за:

1. ступенем суспільної небезпеки — на злочини і проступки;

2. належністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні, адміністративні, правопорушення у сфері трудового законодавства і інші);

колом осіб — особові і колективні;

3. характером правових приписів — нормативно-правові і дисциплінарні;

4. в залежності від характеру цивільно-правового порушення — договірні і позадоговірні правопорушення;

5. правопорушення у сфері суспільного життя (в сфері соціально-економічних відносин, в суспільно-політичній сфері, в сфері побуту і дозвілля).

Для того, щоб правопорушення вважалося злочином, воно повинно містити в собі такі ознаки:

1)кримінальна протиправність; 2)суспільна небезпечність; 3)винність; 4) караність.

Проступки — менш небезпечні для суспільства діяння. Вони посягають на цінності, що охороняються всіма іншими (крім кримінально-правових) нормами права — цивільного, адміністративного, трудового, екологічного, фінансового тощо. Тому серед проступків розрізняють адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові, конституційні, матеріальні та ін.

121.Юридичний конфлікт та проблеми його врегулювання

Юридичний конфлікт - це конфлікт , що важко долається, викликаний несумісністю поглядів, інтересів, потреб суб’єктів та учасників юридичної діяльності , у якому спір пов'язаний з правовими відносинами сторін,а сам конфлікт має правові насліднки. Субєкти – юридичні та фізичні особи.

Предмет – існуюча чи уявна проблема юридичного характеру, яка пов’язана з правами та обов’язками сторін і має вирішуватись за допомогою юридичних засобів.

Обєкт – матеріальні або нематеріальні елементи реального світу.

Головна передумова припинення конфлікту - усунення об’єктивних причин, що викликали конфліктну ситуацію.

Найбільш ймовірними варіантами вирішення конфлікту є :

• владнання конфлікту внаслідок взаємного примирення сторін

• симетричне вирішення конфлікту(обидві сторони або програють, або виграють)

• асиметричне (виграє одна сторона)

• переростання конфлікту в інші протиборства

• поступове припинення конфлікту

Механізм вирішення конфлікту – досягнення угоди з спірного питання між учасниками.

Види таких угод:

1)угода внаслідок співвідношення думок

2)відповідно до волі зовнішньої сили

3)угода, що нав’язана однією зі сторін

Найбільш доцільними є мирний шлях врегулювання.

Найбільш ефективним засобом подолання протиборства є переговори.

Стиль вирішення конфліктів – міра в межах якої одна з сторін намагається задовольнити свої інтереси шляхом здійснення певних дій.

Стилі вирішення конфлікту:

• стиль конкуренції – намагання задовольнити свої інтереси без врахування інтересів інших осіб

• стиль співробітництва - активне відстоювання своїх інтересів з врахуванням інтересів інших суб’єктів

• стиль ухилення – одна з сторін ухиляється від вирішення проблеми , висува різні доводи

• стиль пристосування – намагання зберегти та продовжити стосунки, забезпечити інтереси партнера , залагодити протиріччя

• стиль компромісу – сторони намагаються уникнути конфлікту, частково задовольнити інтереси кожної сторони.