- •1. Звязок навчальної дисципліни «Проблеми тдп» з наукою «тдп».
- •2. Мета та практичне значення вивчення навчальної дисципліни «Проблеми тдп»в системі підготовки магістрів права.
- •3. Проблеми та недоліку поділу наукового знання на окремі думки.
- •4. Проблема визначення об’єкта та предмета науки «тдп».
- •5. Система наук та місце юридичної науки в цій системі
- •7. Місце та значення теорії держави і права в системі юридичних наук в
- •8. Співвідношення науки тдп з іншими суспільними науками.
- •9. Функціональне призначення науки тдп.
- •10. Значення методології для системи наукового знання.
- •11. Сучасне розуміння поняття і структури методології науки тдп
- •12. Проблеми співвідношення методолігї та об’єкта (предмета) науки.
- •13. «Методологічний підхід» як структурний елемент методології науки тдп.
- •14. Методологічний принцип тдп
- •15. Поняття та класифікація методів тдп
- •16.Філософсько-світоглядні методи теорії держави і права.
- •17.Загальнонаукові методи теорії держави і права.
- •18.Приватнонаукові методи теорії держави і права.
- •19. Спеціально-юридичні методи теорії держави і права.
- •20. Проблеми відносності, допустимості, доцільності, істинності та цінності методів.
- •21. Причини виникнення плюралізму з питання розуміння держави
- •22. Основні сучасні державознавчі концепції.
- •23. “Сутність держави” як одна з основних категорій теорії держави і права.
- •24. Поняття та ознаки сучасної держави.
- •25. Суверенітет держави та його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •26. Функції сучасної держави.
- •27. Методи здійснення функцій сучасної держави
- •28. Сучасні тенденції еволюції форми держави.
- •29. Проблеми вдосконалення форми держави Україна.
- •30. Типологія держав.
- •31. Механізм сучасної держави.
- •32. Державний апарат та основні напрями удосконалення його діяльності в Україні.
- •33. Державні органи як первинні елементи державного аппарату.
- •34. Співвідношення органів держави та органів місцевого самоврядування.
- •35. Політична і державна влада, їх співвідношення.
- •36. Держава і політична система суспільства: аспекти співвідношення.
- •37. Зміст поняття "праворозуміння".
- •38. Причини плюралізму типів (концепцій) право розуміння
- •39. Основні концепції праворозуміння в сучасній юридичній науці
- •40. Соціальна сутність та цінність права. Зміст права.
- •41. Багатозначність визначення поняття права.
- •42.Поняття та ознаки об’єктивного (юридичного права).
- •43.Принципи права. Поняття та види.
- •44.Функціональне призначення права.
- •45. Право в системі соціального регулювання.
- •46. Загальна характеристика системи права України.
- •47. Приватне та публічне право в системі права України.
- •48. Матеріальна та процесуальне право в системі права України.
- •49. Національне право України та міжнародне право: взаємовплив та взаємозалежність.
- •50. Проблема визначення поняття «законодавство»
- •51. Загальна характеристика системи законодавства.
- •52. Проблема співвідношення системи права та системи законодавства.
- •53. Співвідношення понять «джерело права» та «форма права».
- •54. Джерела права. Поняття та види.
- •55. Форми права. Поняття та види.
- •56. Загальна характеристика юридичних джерел права України. (пит.. 55-56)
- •57. Особливості структури норма права.
- •58. Співвідношення юридичної норми та статті нормативно-правового акту.
- •59. Сучасний погляд на проблему якості законодавства у юридичний науці.
- •60. Поняття та ознаки правотворчості.
- •80. Механізм правого регулювання суспільних відносин.
- •61. Принципи і функції правотворчості
- •62. Види та форми правотворчості
- •63.Загальна характеристика правоутворення
- •64. Співвідношення категорій правоутворення з категоріями правотворчість та законність
- •65. Правотворчий процес та його стадії
- •66. Систематизація законодавства: поняття, форми
- •67. Проблеми вдосконалення правотворчого процесу в україні
- •68. Поняття та форми правотворчої техніки
- •69. Основні методи та прийоми мовної форми правотворчої техніки
- •70. Основні методи та прийоми логічної форми правотворчої техніки
- •71. Особливості процедурної форми правотворчої техніки
- •72. Значення правотворчої техніки у правотворчому процесі в україні
- •73. Правотворчі помилки: поняття, причини та види.
- •74. Способи попередження, виявлення та виправлення правотворчих помилок в законодавсті україни.
- •75.Дія права: правовий вплив та правове регулювання
- •76.Проблема сфер (предмету) та меж правового регулювання
- •77. Способи правового регулювання суспільних відносин
- •78. Методи правового регулювання суспільних відносин
- •79. Типи правового регулювання суспільних відносин
- •81. Стадії механізму правового регулювання суспільних відносин
- •82. Елементи механізму правового регулювання суспільних відносин
- •83. Проблема співвідношення понять “дія” та “чинність” нормативно-правових актів.
- •84. Момент набрання та втрати чинності нормативно-правовими актами.
- •85. Дія нормативно-правових актів у часі
- •86. .Дія нормативно-правових актів у просторі
- •87. Дія нормативно-правових актів за колом осіб.
- •88. Правопорядок і законність: співвідношення понять
- •89. Поняття та форми реалізації норм права
- •90. Застосування норм права як особлива форма реалізації права.
- •91. Стадії процесу застосування норм права
- •92. Акти застосування норм права: поняття та особливості.
- •93. Співвідношення правозастосовчих та нормативно-правових актів
- •94. Поняття та ознаки правовідносин
- •95. Склад правовідносин.
- •96.Взаємозв’язок суб'єктивного права та юридичного обов'язку суб’єктів правовідносин.
- •98. Правосуб`єктність юридичних осіб
- •99. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин
- •100. Правові аксіоми, презумпції, фікції та преюдиції як способи установлення юридичних фактів.
- •100. Правові аксіоми, презумпції, фікції та преюдиції як способи установлення юридичних фактів.
- •101. Колізії у законодавстві: способи їх переборення.
- •102. Прогалини в праві, шляхи їх усунення і подолання.
- •103. Поняття і необхідність тлумачення норм права.
- •104. Види тлумачення норм права за суб’єктами.
- •105. Види тлумачення норм права за обсягом.
- •106. Способи тлумачення норм права.
- •107. Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти).
- •108. Юридична діяльність та юридична практика.
- •109. Юридичний процес та юридична справа.
- •110. Правова поведінка: поняття та ознаки
- •111. Види правової поведінки
- •112. Види правомірної поведінки
- •113. Поняття та ознаки правопорушення
- •114. Склад правопорушення
- •115. Суб’єкт правопорушення
- •116. Суб’єктивна сторона правопорушення
- •117. Вина як характеристика суб’єктивної сторони правопорушення
- •118. Об’єкт правопорушення
- •119. Об’єктивна сторона
- •120. Види правопорушень
- •121.Юридичний конфлікт та проблеми його врегулювання
- •122.Правосвідомість як джерело правової поведінки особи
- •123.Правова культура як джерело правової поведінки особи.
- •124.Державно-правовий примус – поняття та види
- •125.Співвідношення юридичної відповідальності та державно-правового примусу
- •127.Позитивна та ретроспективна юридична відповідальність
- •128.Поняття юридичної відповідальності.
- •129.Ознаки юридичної відповідальності
- •130.Мета юридичної відповідальності.
- •140. Обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •141. Крайня необхідність як обставина, що виключає юридичну відповідальність
- •142. Необхідна оборона як обставина, що виключає юридичну відповідальність.
- •143. Основні аспекти співвідношення держави і права.
- •144. Особистість, держава, право: проблема співвідношення і взаємодії.
- •2 Погляди щодо співвідношення:
- •145. Держава, право і громадянське суспільство: взаємини, протиріччя та шляхи їх подолання.
- •146. Взаємозв’язок держави і права з політикою.
- •147. Держава, право і економіка.
- •148. Поняття та типологія правових систем сучасності
- •149. Трансформація правових систем в період глобалізації.
- •150. Держава і право в умовах побудови інформаційного суспільства
- •151.Правова система України в контексті розбудови демократичної, соціальної, правової держави та євроінтеграції
107. Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти).
Зміст тлумачення правової норми фіксується, як правило, опосередковано, неявно — через відповідний правозастосувальний акт, в якому це тлумачення використано. Проте іноді, воно може виражатися в окремому самостійному документі (акті), якщо є потреба роз’яснити іншим особам своє розуміння правової норми.
Інтерпретиаційно-правовий акт (акт офіційного тлумачення правових норм) — це спосіб зовнішнього прояву встановленого компетентним органом формально-обов’язкового правила розуміння змісту правової норми.
Ознаки акта тлумачення норм права полягають у тому, що він:
1) діє разом з тим нормативно-правовим актом, у якому містяться норми права, що тлумачаться, залежить від них і, як правило, поділяє їх долю;
2) є формально-обов'язковим для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються;
3) закріплюються в цих актах правила розуміння норми, а не правила фізичної поведінки;
4) приймається лише правотворчими або спеціально уповноваженими суб'єктами;
5) має спеціальну письмову форму вираження акта-документа (роз'яснення, інструктивні листи та ін.)
6) має не тільки пряму дію в часі, а й зворотну.
Ітерпретаційно-правові поділяються на види відповідно до видів та способів тлумачення правових норм.
108. Юридична діяльність та юридична практика.
У юридичній діяльності та через юридичну діяльність виявляються основні закономірності функціонування юридичної практики. Юридична діяльність - основа юридичної практики.
Юридична діяльність — це система юридично значущих, законодавчо регламентованих дій та операцій, спрямована на задоволення публічних і приватних інтересів. Вона являє собою різновид соціальної діяльності. Їй притаманні основні риси, характерні для будь-якої соціальної діяльності: предметність, доцільність, упорядкованість, вибірковість, системність, планомірність, самоорганізованість тощо.
Юридична практика — це професійна юридична діяльність з видання, тлумачення і реалізації правових приписів, здійснювана з урахуванням накопиченого соціально-правового досвіду.
Структура юридичної практики — її будова, розташування основних елементів і зв'язків, які забезпечують її цілісність, збереження об'єктивно необхідних властивостей і функцій. У структурі юридичної практики виділяють динамічний і статичний елементи:
1) юридична діяльність (динамічна сторона) — це юридичні дії та операції, засоби і способи їх здійснення, ухвалені рішення і результати дій. Юридичні дії є зовні вираженими, соціально-перетворюючими правовими актами, які тягнуть за собою певні наслідки. Сукупність взаємопов'язаних юридичних дій, що мають єдину мету, складає операцію (наприклад, огляд місця злочину є операцією, оскільки включає кілька різних юридичних дій). У загальному вигляді динамічна сторона юридичної практики представлена діями правотворчих і правозастосовчих органів, виданими ними правовими актами;
2) соціально-правовий досвід (статична сторона), який включає правоположення, тобто вироблені в ході юридичної практики сталі приписи загального характеру, що акумулюють соціально цінні та стабільні сторони конкретної юридичної діяльності. Такими є, наприклад, правові позиції Конституційного Суду України, узагальнення судової практики із певних категорій справ.
Статичний компонент юридичної практики формується в результаті юридичних дій та операцій, що становлять суть динамічного її компонента.
Об'єктом юридичної практикивиступають суспільні відносини, інші форми поведінки людей та їхніх об'єднань, соціальних спільнот, інакше кажучи —суб'єктів права.
Суб'єктами юридичної практики є правотворчі та правозастосовчі органи (законодавчі органи, органи виконавчої влади, в т.ч. правоохоронні органи, їхні посадовці, суди, адвокати, органи нотаріату тощо). Суб'єкти юридичної практики безпосередньо видають, тлумачать і застосовують юридичні норми. Учасники юридичної практики — це суб'єкти права, які сприяють суб'єктам юридичної практики в здійсненні правових дій і операцій, але самі прицьому не видають і не застосовують правових норм. Наприклад, поняті, свідки, потерпілі виступають як учасники слідчої практики.
