- •1. Звязок навчальної дисципліни «Проблеми тдп» з наукою «тдп».
- •2. Мета та практичне значення вивчення навчальної дисципліни «Проблеми тдп»в системі підготовки магістрів права.
- •3. Проблеми та недоліку поділу наукового знання на окремі думки.
- •4. Проблема визначення об’єкта та предмета науки «тдп».
- •5. Система наук та місце юридичної науки в цій системі
- •7. Місце та значення теорії держави і права в системі юридичних наук в
- •8. Співвідношення науки тдп з іншими суспільними науками.
- •9. Функціональне призначення науки тдп.
- •10. Значення методології для системи наукового знання.
- •11. Сучасне розуміння поняття і структури методології науки тдп
- •12. Проблеми співвідношення методолігї та об’єкта (предмета) науки.
- •13. «Методологічний підхід» як структурний елемент методології науки тдп.
- •14. Методологічний принцип тдп
- •15. Поняття та класифікація методів тдп
- •16.Філософсько-світоглядні методи теорії держави і права.
- •17.Загальнонаукові методи теорії держави і права.
- •18.Приватнонаукові методи теорії держави і права.
- •19. Спеціально-юридичні методи теорії держави і права.
- •20. Проблеми відносності, допустимості, доцільності, істинності та цінності методів.
- •21. Причини виникнення плюралізму з питання розуміння держави
- •22. Основні сучасні державознавчі концепції.
- •23. “Сутність держави” як одна з основних категорій теорії держави і права.
- •24. Поняття та ознаки сучасної держави.
- •25. Суверенітет держави та його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •26. Функції сучасної держави.
- •27. Методи здійснення функцій сучасної держави
- •28. Сучасні тенденції еволюції форми держави.
- •29. Проблеми вдосконалення форми держави Україна.
- •30. Типологія держав.
- •31. Механізм сучасної держави.
- •32. Державний апарат та основні напрями удосконалення його діяльності в Україні.
- •33. Державні органи як первинні елементи державного аппарату.
- •34. Співвідношення органів держави та органів місцевого самоврядування.
- •35. Політична і державна влада, їх співвідношення.
- •36. Держава і політична система суспільства: аспекти співвідношення.
- •37. Зміст поняття "праворозуміння".
- •38. Причини плюралізму типів (концепцій) право розуміння
- •39. Основні концепції праворозуміння в сучасній юридичній науці
- •40. Соціальна сутність та цінність права. Зміст права.
- •41. Багатозначність визначення поняття права.
- •42.Поняття та ознаки об’єктивного (юридичного права).
- •43.Принципи права. Поняття та види.
- •44.Функціональне призначення права.
- •45. Право в системі соціального регулювання.
- •46. Загальна характеристика системи права України.
- •47. Приватне та публічне право в системі права України.
- •48. Матеріальна та процесуальне право в системі права України.
- •49. Національне право України та міжнародне право: взаємовплив та взаємозалежність.
- •50. Проблема визначення поняття «законодавство»
- •51. Загальна характеристика системи законодавства.
- •52. Проблема співвідношення системи права та системи законодавства.
- •53. Співвідношення понять «джерело права» та «форма права».
- •54. Джерела права. Поняття та види.
- •55. Форми права. Поняття та види.
- •56. Загальна характеристика юридичних джерел права України. (пит.. 55-56)
- •57. Особливості структури норма права.
- •58. Співвідношення юридичної норми та статті нормативно-правового акту.
- •59. Сучасний погляд на проблему якості законодавства у юридичний науці.
- •60. Поняття та ознаки правотворчості.
- •80. Механізм правого регулювання суспільних відносин.
- •61. Принципи і функції правотворчості
- •62. Види та форми правотворчості
- •63.Загальна характеристика правоутворення
- •64. Співвідношення категорій правоутворення з категоріями правотворчість та законність
- •65. Правотворчий процес та його стадії
- •66. Систематизація законодавства: поняття, форми
- •67. Проблеми вдосконалення правотворчого процесу в україні
- •68. Поняття та форми правотворчої техніки
- •69. Основні методи та прийоми мовної форми правотворчої техніки
- •70. Основні методи та прийоми логічної форми правотворчої техніки
- •71. Особливості процедурної форми правотворчої техніки
- •72. Значення правотворчої техніки у правотворчому процесі в україні
- •73. Правотворчі помилки: поняття, причини та види.
- •74. Способи попередження, виявлення та виправлення правотворчих помилок в законодавсті україни.
- •75.Дія права: правовий вплив та правове регулювання
- •76.Проблема сфер (предмету) та меж правового регулювання
- •77. Способи правового регулювання суспільних відносин
- •78. Методи правового регулювання суспільних відносин
- •79. Типи правового регулювання суспільних відносин
- •81. Стадії механізму правового регулювання суспільних відносин
- •82. Елементи механізму правового регулювання суспільних відносин
- •83. Проблема співвідношення понять “дія” та “чинність” нормативно-правових актів.
- •84. Момент набрання та втрати чинності нормативно-правовими актами.
- •85. Дія нормативно-правових актів у часі
- •86. .Дія нормативно-правових актів у просторі
- •87. Дія нормативно-правових актів за колом осіб.
- •88. Правопорядок і законність: співвідношення понять
- •89. Поняття та форми реалізації норм права
- •90. Застосування норм права як особлива форма реалізації права.
- •91. Стадії процесу застосування норм права
- •92. Акти застосування норм права: поняття та особливості.
- •93. Співвідношення правозастосовчих та нормативно-правових актів
- •94. Поняття та ознаки правовідносин
- •95. Склад правовідносин.
- •96.Взаємозв’язок суб'єктивного права та юридичного обов'язку суб’єктів правовідносин.
- •98. Правосуб`єктність юридичних осіб
- •99. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин
- •100. Правові аксіоми, презумпції, фікції та преюдиції як способи установлення юридичних фактів.
- •100. Правові аксіоми, презумпції, фікції та преюдиції як способи установлення юридичних фактів.
- •101. Колізії у законодавстві: способи їх переборення.
- •102. Прогалини в праві, шляхи їх усунення і подолання.
- •103. Поняття і необхідність тлумачення норм права.
- •104. Види тлумачення норм права за суб’єктами.
- •105. Види тлумачення норм права за обсягом.
- •106. Способи тлумачення норм права.
- •107. Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти).
- •108. Юридична діяльність та юридична практика.
- •109. Юридичний процес та юридична справа.
- •110. Правова поведінка: поняття та ознаки
- •111. Види правової поведінки
- •112. Види правомірної поведінки
- •113. Поняття та ознаки правопорушення
- •114. Склад правопорушення
- •115. Суб’єкт правопорушення
- •116. Суб’єктивна сторона правопорушення
- •117. Вина як характеристика суб’єктивної сторони правопорушення
- •118. Об’єкт правопорушення
- •119. Об’єктивна сторона
- •120. Види правопорушень
- •121.Юридичний конфлікт та проблеми його врегулювання
- •122.Правосвідомість як джерело правової поведінки особи
- •123.Правова культура як джерело правової поведінки особи.
- •124.Державно-правовий примус – поняття та види
- •125.Співвідношення юридичної відповідальності та державно-правового примусу
- •127.Позитивна та ретроспективна юридична відповідальність
- •128.Поняття юридичної відповідальності.
- •129.Ознаки юридичної відповідальності
- •130.Мета юридичної відповідальності.
- •140. Обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •141. Крайня необхідність як обставина, що виключає юридичну відповідальність
- •142. Необхідна оборона як обставина, що виключає юридичну відповідальність.
- •143. Основні аспекти співвідношення держави і права.
- •144. Особистість, держава, право: проблема співвідношення і взаємодії.
- •2 Погляди щодо співвідношення:
- •145. Держава, право і громадянське суспільство: взаємини, протиріччя та шляхи їх подолання.
- •146. Взаємозв’язок держави і права з політикою.
- •147. Держава, право і економіка.
- •148. Поняття та типологія правових систем сучасності
- •149. Трансформація правових систем в період глобалізації.
- •150. Держава і право в умовах побудови інформаційного суспільства
- •151.Правова система України в контексті розбудови демократичної, соціальної, правової держави та євроінтеграції
64. Співвідношення категорій правоутворення з категоріями правотворчість та законність
Правоутворення - це процес, який включає виникнення потреб суспільства у врегулюванні певних відносин і актів поведінки, їх усвідомлення, формулювання і юридичне оформлення у вигляді правових норм. Процес правоутворення йде безперервно, оскільки постійно виникають нові види суспільних відносин, нові суб'єкти вимагають визнання свого права, а старі — розширення або зміни своїх правових можливостей.
Правотворчість необхідно розглядати в межах ширшого поняття — правоутворення і не ототожнювати з ним.
Правотворчість — це організаційно оформлена діяльність уповноважених суб'єктів з ухвали, зміни та скасування правових норм, здійснювана відповідно до суспільних потреб у нормативно-правовому регулюванні.
Правотворчість виступає як офіційна складова правоутворення, самостійна і завершальна його стадія. Правоутворення здійснюється до правотворчості, поряд з нею, у вигляді правотворчості, після правотворчості, у процесі реалізації права. Правоутворення здійснюється не тільки державою, а й суспільством: у правосвідомості, правовідносинах, правомірній поведінці, правових теоріях, правовій практиці, індивідуальних і колективних договорах. Вони досліджуються, узагальнюються, систематизувалися державою, а потім формулюються в нормах права, зовні виражених у нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, правових прецедентах, правових звичаях.
Законотворчість є однією з форм здійснення державою своїх функцій у формуванні правових норм, їх подальшому розвитку, зміні та відміні. Вона виступає також і як форма взаємодії держави з громадянським суспільством.
65. Правотворчий процес та його стадії
Правотворчий процес - юридично встановлена процедура діяльності суб'єктів правотворчості, порядок формування і закріплення їх волі у загальнообов'язкових юридичних приписах, упорядкована система стадій діяльності зі встановлення, зміни чи скасування правових норм.
Стадія правотворчого процесу – відносно завершений етап правотворчого процесу, регламентований чинним законодавством таким чином, що тільки закінчення попередньої стадії дає можливість перейти до наступної.
Стадія правотворчого процесу завжди виступає етапом діяльності з підготовки і надання офіційного значення нормативному акта. У правотворчому процесі можна виділити дві основні стадії.
1. Попереднє формування проекту нормативного акта. Ця стадія складається з дій, які безпосередньо не породжують правових норм. Вони утворюють основу для наступних стадій, що мають вирішальне правотворче значення, виступають підготовчими передумовами для прийняття акта.
2. Офіційне надання юридичної сили правовим нормам. На цій стадії проект нормативного акта перетворюється у правовий акт, що має загальнообов'язковий характер. До вказаної стадії входить і доведення прийнятого нормативного акта до відома виконавців, офіційне його оприлюднення (опублікування).
Кожна з основних стадій поділяється на ряд самостійних етапів. Стадія створення проекту нормативного акта полягає у прийнятті рішення про розробку проекту та підготовку його тексту. Стадія офіційного надання йому юридичної сили складається з двох окремих етапів: офіційного схвалення проекту й прийняття нормативного акта та офіційного оприлюднення прийнятого акта.