4. Проблема визначення об’єкта та предмета науки «тдп».

Перш за все слід відзначити, що доволі часто поняття "об'єкт науки" та "предмет науки" не розділяють. У цьому випадку, як правило, під предметом науки розуміють частину дійсності, яку вивчає (досліджує) та чи інша наука. Не можна сказати, що такий підхід є абсолютно неправильним, однак його не варто розглядати як достатньо науковий і змістовний. Наприклад, якщо в рамках цього підходу спробувати визначити, що є предметом ТДП, то відповідь буде такою: предметом ТДП є держава і право. У певній мірі така відповідь правильна, але оскільки держава і право так чи інакше фактично вивчається усіма соціально-гуманітарними науками (і не лише ними), то таке визначення предмета ТДП нам нічого не дає.

Саме для вирішення проблеми науково обґрунтованого і чіткого розмежування наук у контексті часткового чи повного співпадіння явищ, які ними досліджуються, була здійснена спроба введення в науковий обіг, наряду з поняттям "предмет науки", також поняття "об'єкт науки".

Згаданий підхід отримав достатньо широке поширення в юридичних науках. Його зміст досить вдало виклав М. Байтін: "Кожна наука має свій об'єкт і предмет дослідження, які тісно співвідносяться, але не співпадають. Поняття об'єкта ширше, ним охоплюються явища зовнішнього світу, на які розповсюджується пізнання і практичний вплив суб'єктів, людей.

Предмет же - це частина, сторона, той чи інший конкретний аспект об'єкта, що досліджується даною наукою; це коло найбільш суттєвих питань, які вона вивчає.

Найбільш поширена точка зору про предмет ТДП полягає у тому, що ТДП вивчає

загальні і спеціальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права.

В юридичній науці проблема розмежування об'єкта та предмета розглядається як методологічно важлива. З цього приводу В.М. Сирих слушно відмічає, що визнання об'єкта загальної теорії права в якості її самостійного елемента, відмінного від того, що розуміється під предметом цієї науки, має принципово істотне значення. Адже саме за допомогою цієї категорії визначається коло явищ і процесів об'єктивної дійсності, з осмислення яких розпочинається складний, суперечливий процес пізнання предмета науки1. Звідси слідує, що пізнання - це шлях, який веде від об'єкта до предмета, від первинних (чуттєвих, емпіричних) знань про державу і право до теоретичного, наукового-юридичного знання про ці явища суспільної дійсності.

Об'єкт теорії держави та права - це держава і право, а також інші пов'язані з ними явища суспільної дійсності, що пізнаються через узагальнені про них уявлення та поза межами конкретного історичного періоду.

У сучасній юридичній літературі існують різні підходи до визначення предмета теорії держави та права. На підставі аналізу наявних позицій з цього приводу є всі підстави стверджувати, що предмет теорії держави та права - це сутнісні властивості, загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави та права, а також інших пов'язаних з ними явищ суспільної дійсності.

Відповідно до цієї дефініції у структурі предмета теорії держави та права можна виокремити такі дві змістові складові:

- сутнісні властивості (сутність, соціальне призначення) держави та права, а також інших пов'язаних з ними явищ суспільної дійсності;

- найбільш загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, а також інших пов'язаних з ними явищ.