48. Матеріальна та процесуальне право в системі права України.

Норми всіх галузей права спрямовані на регулювання суспільних відносин та на їх захист від протиправних дій. Встановлюючи правові норми, держава одночасно визначає форми їх здійснення. Матеріальні норми містять в собі самі правила поведінки. Але для їх ефективної реалізації необхідні особливі правові норми, що за своїм характером відрізняються від матеріальних розпоряджень й іменуються процесуальними. Процесуальне і матеріальне право співвідносяться як форма і зміст. Процесуальні правові норми служать формою реалізації норм матеріального права.

Особливості процесуального права визначаються потребами технології, організації процесу реалізації норм матеріального права. Своєрідним є предмет правового регулювання процесуальних норм: суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації норм матеріального права. Існує п'ять видів процесів: цивільний, кримінальний, адміністративний, господарський і конституційний. Вони відображають форми і методи здійснення відповідних матеріальних норм.

49. Національне право України та міжнародне право: взаємовплив та взаємозалежність.

Міжнародне право – особлива система норм, що втілює узгоджені волі суверенних держав і регулює взаємовідносини між державами (міжнародне публічне право) або взаємовідносини між громадянами різних країн (міжнародне приватне право).

У вирішенні питання про характер взаємозв’язку і взаємодії міжнародного і національного права історично можна прослідити три підходи (теорії співвідношення):1. Дуалістична – міжнародне право та національне абсолютно різні системи права. Існують незалежно один від одного як рівноправні системи.2. Примат міжнародного права – МП і НП істотно не відрізняються одне від одного, проте МП є правом вищого порядку. МП визначає межі дії національного права. (В Україні підтримується). 3. Нігілістична – проголошує перевагу НП. Заперечує обов’язковість МП. Пріоритет МП обґрунтовується наступними причинами:1.МП відображає загальнолюдські цінності, сукупний досвід людської цивілізації; 2.МП загальнодемократичне, оскільки відображає узгоджену волю багатьох країн;3.Мп є фактором зближення правових систем;4. особа визнається суб’єктом МП, з чого випливає можливість особи звертатися за захистом своїх прав та інтересів до міжнародних інституцій.

50. Проблема визначення поняття «законодавство»

Термін «законодавство» по-різному розглядається у теорії права. По-перше, як один із основних методів здійснення державою своїх функцій, що полягає у виданні органами державної влади законів, та як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у цілому або окремі їх види. По-друге, як закони, ухвалені відповідно до Конституції України, рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, рішення про визнання неконституційними законів або їх окремих положень, висновки про відповідність Основному Закону чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; чинні декрети Кабінету Міністрів України. Можливі два трактування законодавства: широке (включає в поняття законодавства: акти законодавчих органів і підзаконні акти (акти органів управління та ін.) і вузьке (акти законодавчих органів: закони і постанови парламенту про введення цих законів у дію.).Нині перевага віддана вузькому трактуванню законодавства. Законодавство держави — це система всіх упорядкованих певним чином законів даної країни, а також міжнародних договорів, ратифікованих парламентом. Законодавство — форма життя права. Саме законодавство надає нормам права формальну визначеність (одна з ознак права).