40. Соціальна сутність та цінність права. Зміст права.

Сутність права — внутрішній зміст права як регулятора суспільних відносин, який виражається в єдності загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів через формальне (державне) закріплення міри свободи, рівності та справедливості.Аспекти сутності права: З точки зору соц..призначення:-регулятивно-компромісний (право є мірою свободи, рівності та справедливості (правомірним порядком));-цілісно-нормативний (спрямовано на впорядкування суспільних відносин (динамічний, регулятивний аспект). З точки зору соціального інтересу:-класовий; -загально-соціальний;-дуалістичний.Сутність права менше піддається змінам, ніж його зміст і форма: зміни, що відбуваються у житті суспільства, спричиняють собою насамперед зміни в змісті права. Сутність права щонайкраще розкривається через його принципи.

Під цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення науково обгрунтованих, соціальне справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об'єднань. Цінності в праві слід сприймати як шкалу виміру самого права. Три аспекти вияву цінності права:1. Соціальна цінність права - здатність вирішувати проблеми в суспільстві за допомогою правових засобів.2. Інструментальна цінність права — один із проявів його загально-соціальної цінності — полягає у тому, що право є регулятором суспільних відносин, інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального керування, моралі та ін.) та інших соціальних благ. 3. Особистісний – є мірою свободи та справедливості в суспільстві.Зміст права - це сукупність правових приписів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин; це закріплені у правових нормах суб'єктивні права (дозволи), юридичні обов'язки (зобов'язання) та заборони.(1) соціальнополітичний, в якому відображається економічна, політична, класова сутність та спрямованість права;2) спеціальноюридичний, що характеризує право як специфічне інституційне утворення (соціальний інститут, необхідний атрибут функціонування суспільства).

41. Багатозначність визначення поняття права.

Природне и позитивне. Природне право - має глибокий, ґрунтовний, вихідний для життя людей норматив поведінки, що корениться у самій природі людини. Джерело прав людини - вона сама, її потреби й інтереси, її спосіб існування і розвитку. Природне право як сукупність прав і обов'язків має загально-соціальне, людське походження, а не державне. Позитивне право виходить від держави, оформлене як юридичні норми, що містяться в офіційних актах (законодавчих і підзаконних), виданих владними державними органами.Загально-соціальне і юридичне право. Загально-соціальне право випливає безпосередньо із суспільного життя і не залежить від держави. Воно існує у вигляді звичаїв, традицій, природних прав, моральних та інших соціальних норм поведінки, свідомості, відносин. Юридичне право (спеціально-соціальне) є наслідком суспільної і державної діяльності, втіленням волевиявлення держави. На відміну від загально-соціального юридичне право є формально визначеним і охоронюваним державою. Суб’єктивне та об’єктивне. Об'єктивне право (право в об'єктивному значенні) - система абстрактних правових норм, що містяться в усіх формальних джерелах права (нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, судових прецедентах, правових звичаях та ін.), стосуються персонально не визначеного кола суб'єктів. Суб'єктивне юридичне право (право у суб'єктивному значенні) - це індивідуалізоване право, яким визначається вид і міра можливої поведінки суб'єкта права, що забезпечується, охороняється і захищається відповідними державними органами.