- •1. Звязок навчальної дисципліни «Проблеми тдп» з наукою «тдп».
- •2. Мета та практичне значення вивчення навчальної дисципліни «Проблеми тдп»в системі підготовки магістрів права.
- •3. Проблеми та недоліку поділу наукового знання на окремі думки.
- •4. Проблема визначення об’єкта та предмета науки «тдп».
- •5. Система наук та місце юридичної науки в цій системі
- •7. Місце та значення теорії держави і права в системі юридичних наук в
- •8. Співвідношення науки тдп з іншими суспільними науками.
- •9. Функціональне призначення науки тдп.
- •10. Значення методології для системи наукового знання.
- •11. Сучасне розуміння поняття і структури методології науки тдп
- •12. Проблеми співвідношення методолігї та об’єкта (предмета) науки.
- •13. «Методологічний підхід» як структурний елемент методології науки тдп.
- •14. Методологічний принцип тдп
- •15. Поняття та класифікація методів тдп
- •16.Філософсько-світоглядні методи теорії держави і права.
- •17.Загальнонаукові методи теорії держави і права.
- •18.Приватнонаукові методи теорії держави і права.
- •19. Спеціально-юридичні методи теорії держави і права.
- •20. Проблеми відносності, допустимості, доцільності, істинності та цінності методів.
- •21. Причини виникнення плюралізму з питання розуміння держави
- •22. Основні сучасні державознавчі концепції.
- •23. “Сутність держави” як одна з основних категорій теорії держави і права.
- •24. Поняття та ознаки сучасної держави.
- •25. Суверенітет держави та його співвідношення з суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •26. Функції сучасної держави.
- •27. Методи здійснення функцій сучасної держави
- •28. Сучасні тенденції еволюції форми держави.
- •29. Проблеми вдосконалення форми держави Україна.
- •30. Типологія держав.
- •31. Механізм сучасної держави.
- •32. Державний апарат та основні напрями удосконалення його діяльності в Україні.
- •33. Державні органи як первинні елементи державного аппарату.
- •34. Співвідношення органів держави та органів місцевого самоврядування.
- •35. Політична і державна влада, їх співвідношення.
- •36. Держава і політична система суспільства: аспекти співвідношення.
- •37. Зміст поняття "праворозуміння".
- •38. Причини плюралізму типів (концепцій) право розуміння
- •39. Основні концепції праворозуміння в сучасній юридичній науці
- •40. Соціальна сутність та цінність права. Зміст права.
- •41. Багатозначність визначення поняття права.
- •42.Поняття та ознаки об’єктивного (юридичного права).
- •43.Принципи права. Поняття та види.
- •44.Функціональне призначення права.
- •45. Право в системі соціального регулювання.
- •46. Загальна характеристика системи права України.
- •47. Приватне та публічне право в системі права України.
- •48. Матеріальна та процесуальне право в системі права України.
- •49. Національне право України та міжнародне право: взаємовплив та взаємозалежність.
- •50. Проблема визначення поняття «законодавство»
- •51. Загальна характеристика системи законодавства.
- •52. Проблема співвідношення системи права та системи законодавства.
- •53. Співвідношення понять «джерело права» та «форма права».
- •54. Джерела права. Поняття та види.
- •55. Форми права. Поняття та види.
- •56. Загальна характеристика юридичних джерел права України. (пит.. 55-56)
- •57. Особливості структури норма права.
- •58. Співвідношення юридичної норми та статті нормативно-правового акту.
- •59. Сучасний погляд на проблему якості законодавства у юридичний науці.
- •60. Поняття та ознаки правотворчості.
- •80. Механізм правого регулювання суспільних відносин.
- •61. Принципи і функції правотворчості
- •62. Види та форми правотворчості
- •63.Загальна характеристика правоутворення
- •64. Співвідношення категорій правоутворення з категоріями правотворчість та законність
- •65. Правотворчий процес та його стадії
- •66. Систематизація законодавства: поняття, форми
- •67. Проблеми вдосконалення правотворчого процесу в україні
- •68. Поняття та форми правотворчої техніки
- •69. Основні методи та прийоми мовної форми правотворчої техніки
- •70. Основні методи та прийоми логічної форми правотворчої техніки
- •71. Особливості процедурної форми правотворчої техніки
- •72. Значення правотворчої техніки у правотворчому процесі в україні
- •73. Правотворчі помилки: поняття, причини та види.
- •74. Способи попередження, виявлення та виправлення правотворчих помилок в законодавсті україни.
- •75.Дія права: правовий вплив та правове регулювання
- •76.Проблема сфер (предмету) та меж правового регулювання
- •77. Способи правового регулювання суспільних відносин
- •78. Методи правового регулювання суспільних відносин
- •79. Типи правового регулювання суспільних відносин
- •81. Стадії механізму правового регулювання суспільних відносин
- •82. Елементи механізму правового регулювання суспільних відносин
- •83. Проблема співвідношення понять “дія” та “чинність” нормативно-правових актів.
- •84. Момент набрання та втрати чинності нормативно-правовими актами.
- •85. Дія нормативно-правових актів у часі
- •86. .Дія нормативно-правових актів у просторі
- •87. Дія нормативно-правових актів за колом осіб.
- •88. Правопорядок і законність: співвідношення понять
- •89. Поняття та форми реалізації норм права
- •90. Застосування норм права як особлива форма реалізації права.
- •91. Стадії процесу застосування норм права
- •92. Акти застосування норм права: поняття та особливості.
- •93. Співвідношення правозастосовчих та нормативно-правових актів
- •94. Поняття та ознаки правовідносин
- •95. Склад правовідносин.
- •96.Взаємозв’язок суб'єктивного права та юридичного обов'язку суб’єктів правовідносин.
- •98. Правосуб`єктність юридичних осіб
- •99. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин
- •100. Правові аксіоми, презумпції, фікції та преюдиції як способи установлення юридичних фактів.
- •100. Правові аксіоми, презумпції, фікції та преюдиції як способи установлення юридичних фактів.
- •101. Колізії у законодавстві: способи їх переборення.
- •102. Прогалини в праві, шляхи їх усунення і подолання.
- •103. Поняття і необхідність тлумачення норм права.
- •104. Види тлумачення норм права за суб’єктами.
- •105. Види тлумачення норм права за обсягом.
- •106. Способи тлумачення норм права.
- •107. Акти тлумачення норм права (інтерпретаційні акти).
- •108. Юридична діяльність та юридична практика.
- •109. Юридичний процес та юридична справа.
- •110. Правова поведінка: поняття та ознаки
- •111. Види правової поведінки
- •112. Види правомірної поведінки
- •113. Поняття та ознаки правопорушення
- •114. Склад правопорушення
- •115. Суб’єкт правопорушення
- •116. Суб’єктивна сторона правопорушення
- •117. Вина як характеристика суб’єктивної сторони правопорушення
- •118. Об’єкт правопорушення
- •119. Об’єктивна сторона
- •120. Види правопорушень
- •121.Юридичний конфлікт та проблеми його врегулювання
- •122.Правосвідомість як джерело правової поведінки особи
- •123.Правова культура як джерело правової поведінки особи.
- •124.Державно-правовий примус – поняття та види
- •125.Співвідношення юридичної відповідальності та державно-правового примусу
- •127.Позитивна та ретроспективна юридична відповідальність
- •128.Поняття юридичної відповідальності.
- •129.Ознаки юридичної відповідальності
- •130.Мета юридичної відповідальності.
- •140. Обставини, що виключають юридичну відповідальність
- •141. Крайня необхідність як обставина, що виключає юридичну відповідальність
- •142. Необхідна оборона як обставина, що виключає юридичну відповідальність.
- •143. Основні аспекти співвідношення держави і права.
- •144. Особистість, держава, право: проблема співвідношення і взаємодії.
- •2 Погляди щодо співвідношення:
- •145. Держава, право і громадянське суспільство: взаємини, протиріччя та шляхи їх подолання.
- •146. Взаємозв’язок держави і права з політикою.
- •147. Держава, право і економіка.
- •148. Поняття та типологія правових систем сучасності
- •149. Трансформація правових систем в період глобалізації.
- •150. Держава і право в умовах побудови інформаційного суспільства
- •151.Правова система України в контексті розбудови демократичної, соціальної, правової держави та євроінтеграції
33. Державні органи як первинні елементи державного аппарату.
Державний орган - це одна особа або організована група осіб, спеціально призначені для реалізації державної влади в передбачених законом випадках. До числа державних органів ставляться, наприклад, суд, президент, парламент і т.д. Основні специфічні ознаки органів держави:- Вони здійснюють від імені держави її завдання і функції за допомогою певного виду діяльності в певній галузі.- Мають владні повноваження, чим і відрізняються від державних установ і підприємств. Наявність владних повноважень означає здатність державного органу встановлювати загальнообов’язкові правила поведінки — видавати нормативні акти або акти правозастосування та забезпечувати їх виконання.- Мають певну компетенцію, тобто закріплену в законі сукупність завдань, функцій, прав і обов’язків (повноважень)..- Органи держави мають внутрішню будову (структуру), складаються з підрозділів, скріплених єдністю цілей і дисципліною. Орган держави складають державні службовці, які мають офіційний статус, одержують зарплату за рахунок державного бюджету.- Для здійснення своєї компетенції державний орган наділений необхідною матеріальною базою, має фінансові кошти, рахунок у банку.- Державні органи мають певний територіальний масштаб діяльності.- Вони утворюються в порядку, встановленому законом.Класифікація органів держави За способом створення вони поділяються на первинні та похідні..За обсягом владних повноважень державні органи класифікуються на вищі (їх влада розповсюджується на територію всієї держави) та місцеві (функціонують в адміністративно-територіальних одиницях, їхні повноваження розповсюджуються лише на ці регіони).За широтою компетенції виділяють органи загальної та спеціальної компетенції..За принципом розподілу владних повноважень державні органи поділяють на законодавчі, виконавчі та судові.За способами створення — виборні, призначувані та ті, що успадковуються.За часом функціонування — постійні та тимчасові.За складом — одноособові (монарх або президент) та колегіальні (парламент, уряд).
34. Співвідношення органів держави та органів місцевого самоврядування.
Взаємодія механізму держави з органами місцевого самоврядування сприяє розширенню демократичної основи державної влади, а реалізація конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами перш за все пов'язується з їх діяльністю в органах самоврядування. Саме це забезпечує компроміс суспільних інтересів. Спільні риси:— органи держави, як і органи самоврядування, здійснюють спільні функції по управлінню суспільством шляхом встановлення і гарантування діяльності суб'єктів; їх повноваження конкретизуються законами та підзаконними актами;— органи держави та самоврядування передбачені конституційно;— вони відповідно до наданих повноважень приймають рішення нормативного характеру, що у разі їх протиріччя Конституції можуть бути відмінені;— органи держави, як і органи самоврядування, мають чітко визначену компетенцію у відповідній сфері та форми і методи здійснення повноважень;— рішення, що приймаються цими органами, мають владний характер, певним чином забезпечуються і гарантуються;— органи держави і органи самоврядування формуються у встановленому законом порядку шляхом обрання чи призначення; — функціонують на основі принципу розподілу повноважень та певним чином взаємодіють у процесі здійснення своїх повноважень.Відмінності: Проте, між органами держави і органами місцевого самоврядування є й певні відмінності, а саме:1) органи держави формуються шляхом виборів, призначаються чи затверджуються, а органи місцевого самоврядування — обираються населенням певної адміністративно-територіальної одиниці;2) дія нормативно-правових актів органів держави поширюється на всю територію держави, а дія нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування тільки на відповідну територію;3) органи держави діють на основі конституційно закріпленого принципу розподілу влади, а органи місцевого самоврядування можуть, за взаємною згодою, перерозподіляти між собою окремі повноваження на підставі договору;4) в органах держави рішення приймаються колегіально чи одноособово керівником, а в органах місцевого самоврядування — виключно шляхом голосування;5) органи держави здійснюють повноваження безпосередньо, а органи місцевого самоврядування як безпосередньо, так і через обрані органи;6) органи держави діють від імені держави, а органи місцевого самоврядування є представниками інтересів територіальних громад;7) органи держави складаються з колективів службовців, а органи місцевого самоврядування — з представників територіальної громади, діяльність яких не має професійного характеру;) фінансову базу органів держави становить державний бюджет, а органів місцевого самоврядування — місцевий бюджет та позабюджетні надходження;9) органи держави можуть делегувати окремі виконавчі повноваження органам місцевого самоврядування, а останні не можуть делегувати свої повноваження державним органам.Таким чином, органи держави та органи місцевого самоврядування діють паралельно на основі взаємодії та взаємного доповнення і тим самим забезпечують найбільш доцільний рівень упорядкування суспільних відносин та забезпечення функціонування громадянського суспільства.
