20. Проблеми відносності, допустимості, доцільності, істинності та цінності методів.

Відностінсть методу- можливість отримати за допомогою того чи іншого методу достовірної інформації про конкретний об’єкт.

Істинність методу- це достовірність інформації,що отримується за допомогою даного методу. Допустимість методу – ця проблема зумовлена науковими та світоглядними принципами конкретного суб’єкта пізнання. Саме тому необхідно відзначити таке:• допустимість методу - це проблема з якою стикаються (вчені всіх без винятку галузей науки, зокрема юридичних);• вирішення питань, пов'язаних з допустимістю методу, лежить в площині етико-моральної, естетичної, культурологічної і т.д. проблематики;• проблема допустимості, з якою стикається дослідник, зумовлена науковими і загально-світоглядними принципами, установками та стереотипами конкретного суб'єкта пізнання, включаючи співвідношення його індивідуальних установок з тими, що панують в суспільстві, притаманні окремому етносу, соціальній групі;• багато в чому саме позиція щодо допустимості методу зумовлює структуру методології пізнання тощо.Доцільність методу- вирішення цього питання залежить від того, яка ступінь досліджуваної інформації нам потрібна.Цінність методу визначається місцем методу. Цінність методу тим вища, чим вища ступінь істинності інформації, яку ми отримуємо за його допомогою.

21. Причини виникнення плюралізму з питання розуміння держави

Можна виділити дві групи причин, які призводили, призводять та будуть призводити до виникнення ранніх підходів до розуміння того, що являє собою держава. Це:об'єктивні причини, тобто причини, які зумовлені самим характером прояву держави та суспільства. До них відносять, зокрема,• складність та багатогранність прояву держави у суспільному житті;• поліваріантність форм прояву держави;• історична мінливість форм прояву держави тощо;Суб'єктивні причини, тобто причини, які зумовлені впливом на розуміння державознавчих питань особистості дослідника (мислителя тощо). До них можна, зокрема, віднести:• соціальну зацікавленість суб'єкта/і пізнання;• загально світоглядні, ідеологічні, політичні тощо принципи та підходи окремих представників науки, державних, політичних та суспільних діячів;• обмеженість доступу суб'єктів пізнання до емпіричної інформації, що стосується держави тощо.

22. Основні сучасні державознавчі концепції.

На відміну від минулих концепцій держави, які розглядають її як знаряддя класового панування, су­часні концепції в умовах формування цивілізованого суспільства, нового державно-політичного мислення на засадах деідеологізованості міжнародних відносин, пріоритету загальнолюдських цінностей здебільшого вбачають у ній механізм забезпечення цілісності суспільства, вирішення загальних справ, соціального компромісу.Сучасні теорії державо розуміння:1) теорія правової держави – основним обмежувачем держави та її інститутів є право( Принцип верховенства права); 2) теорія еліт – народні маси не здатні керувати державою, управління здійснюється елітою; 3) технократична теорія – держава є результатом розвитку науки, необхідне регулювання відносин між людиною і технікою елітою називає освічену частину населення (менеджери, вчені), бо саме вони здатні визначити дійсні потреби суспільства, оптимальні шляхи його розвитку, необхідні для цього засоби. У результаті управління стає науковим та забезпечує прогресивний розвиток суспільства.; 4) теорія плюралістичної демократії- в сучасному суспільстві класи припинили існування, суспільство представляє собою сукупність соціально об’єднаних людей( страти) на цій основі складаються різні, які тиснуть на держваву. Управління державою здійснюється стратами; 5) загального благоденства- держава є надкласовим інститутом і забезпечує добробут всіх членів суспільства, сильна держава, активне втручання держави в життя суспільства; 6) класова – суспільство поділяється на класи; 7) теорія конвергенції- зближення соціально-економічного та політичного розвитку різних державно-правових систем, перехід до постіндустріального суспільства; 8) анархістська - передбачає створення суспільства, в якому, з одного боку, максимально обмежуються можливості втручання держави у повсякденне життя суспільства й особи, а з іншого – максимально підвищується роль населення в управлінні загальними справами. Його сутність зводиться до заперечення державності; 9) етатична концепція держави (Х. Вольф) – обґрунтовує необхідність максимального втручання держави у життя суспільства і кожної конкретної особи. Явище етатизм пов’язане з централізацією і концентрацією політичної влади, її бюрократизацією. Етатизація суспільства веде до диктатури держави.