ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
Кафедра кримінально-виконавчого права
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри
кримінально-виконавчого права
_______________В.А. Кирилюк
_______.____________ 20_____
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ
ЛЕКЦІЇ
ТЕМА № 4. Правове становище засуджених як суб’єктів кримінально-виконавчих правовідносин
З навчальної дисципліни: Кримінально-виконавче право
Категорія слухачів: слухачі факультету заочного навчання.
Навчальна мета: сформувати у слухачів систему науково обґрунтованих знань щодо сутності правового статусу засуджених, гарантій його забезпечення, права засуджених на особисту безпеку.
Виховна мета: сприяти розвитку у слухачів наукового світогляду і спрямованості на творчу активність, усвідомлення мотивів навчання, пізнавального інтересу до юридичної професії та формування морально-естетичних якостей юриста-професіонала.
Розвивальна мета: розвити у слухачів інтелектуальні здібності до осмислення, формування навичок системного аналізу кримінально-виконавчого законодавства України та використання у практичній роботі та науковій діяльності.
Навчальний час: 2 години.
Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійні презентації.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, кримінальний процес, політологія, кримінологія, пенітенціарна політика та пенітенціарна система України оперативно-розшукова діяльність.
План лекції (навчальні питання):
Вступ
1. Загальна характеристика правового статусу засудженого.
2. Основні права засуджених.
3. Основні обов’язки засуджених.
4. Право засуджених на особисту безпеку.
Література:
Конституцiя України. Прийнята на 5-й сесiї Верховної Ради України 28 червня 1996 р.
Кримінально-виконавчий кодекс України: Прийн. 11 липня 2003 р. №1129-ІУ. Офіц. видання зі змін. та доп. станом на 14.02.2013 р. // Паливода А.В., К, 2013 – 104 – с.
Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред.д.ю.н., проф..В.В.Коваленка д.ю.н., проф..А.Х.Степанюка. – К.: Атіка, 2012. – 492 с.
Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – Велес, 2010. – 144 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України» - К.: Паливода А.В., 2012. – 382 с.
Закон України від 23.06.2005 р. №2713-ІУ «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».
Історико-правові засади кримінально-виконавчої політики України: монографія / М.М. Яцишин. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. – 448 с.
Кримінально-виконавче право України: Підручник / О.М. Джужа, І.Г. Богатирьов, О.Г. Колб, В.В. Василевич та ін.; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О.М. Джужи.– К.: Атіка, 2010.– 752 с.
Сучасна кримінально-виконавча політика України: Монографія. – 2-ге вид.; випр. і переробл. / Колб О.Г., Захаров В.П., Кондратішина В.В., Міліщук Л.І., Журавська З.В., За заг. ред. О.Г. Колба – Луцьк: ПП В.П. Іванюк, 2008. – 210 с.
Кримінально-виконавче право України: (Загальна та Особлива часитни): Навч.посіб./О.М.Джужа, С.Я.Фаренюк, В.О.Корчинський та ін.; За заг.ред.О.М.Джужи. – 2-е вид., перероб.та допов.- К.: Юрінком Інтер, 202. – 448 с.
Вступ
Установи виконання покарань є складними структурними утвореннями і здійснюють різнобічні соціальні, юридичні, педагогічні, виробничо-господарські функції. Але всі вони носять яскраво виражений виховний характер і підпорядковані головній меті – ресоціалізації засуджених.
Ось чому кожний працівник пенітенціарної системи як виконавець найгострішої форми державного примусу, як учасник вирішення найважливішого політичного завдання – виправлення злочинців, зміцнення дисципліни і законності, зобов’язаний знати правовий статут засуджених, оскільки від чіткого знання і уміння застосовувати відповідні норми законодавства залежить фактична реалізація засудженими своїх прав і виконання покладених на них обов’язків. Ця вимого є неодмінною умовою встановлення правильних (заснованих на законі) взаємовідносин між персоналом установ виконання покарань і засудженими, а також підвищення ефективності роботи пенітенціарної установи.