- •Кафедра кримінально-виконавчого права
- •Тема 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України
- •Питання1. Кримінально-виконавча політика та її роль в боротьбі зі злочинністю
- •Висновок
- •Питання2. Поняття, предмет, система та принципи кримінально-виконавчого права. Методи правового регулювання.
- •Питання4. Поняття науки кримінально-виконавчого права.
- •Висновок
ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ
Кафедра кримінально-виконавчого права
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри
кримінально-виконавчого права
_______________В.А. Кирилюк
_______._____________ 20_____
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ
ОГЛЯДОВОЇ ЛЕКЦІЇ
Тема 1. Кримінально-виконавча політика та кримінально-виконавче право України
Дисципліна: Кримінально-виконавче право
Категорія слухачів: слухачі факультету заочного навчання
Дидактичні цілі:
Навчальна – сформувати у слухачів систему науково обґрунтованих знань щодо кримінально-виконавчої політики України, її цілей і завдань, функцій, суб’єктів, факторів, що на неї впливають; поняття, предмету, методу і принципів кримінально-виконавчого права, структури кримінально-виконавчого законодавства, норм кримінально-виконавчого права України, кримінально-виконавчих правовідносин.
Розвивальна - розвити у слухачів інтелектуальні здібності до осмислення, формування навичок системного аналізу теоретичних і практичних основ кримінально-виконавчої політики, кримінально-виконавчого права та кримінально-виконавчого законодавства України для використання їх у своїй роботі та науковій діяльності.
Виховна - сприяти розвитку у слухачів наукового світогляду і спрямованості на творчу активність, усвідомлення мотивів навчання, пізнавального інтересу до юридичної професії та формування морально-естетичних якостей юриста-професіонала.
Навчальний час: 2 год.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави і права, кримінальне право, кримінальний процес, кримінологія.
Технічні засоби навчання – мультимедійні презентації.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ (навчальні питання)
Вступ (до 5 хвилин)
1. Кримінально-виконавча політика та її роль в боротьбі зі злочинністю.
2. Поняття, предмет, система та принципи кримінально-виконавчого права. Методи правового регулювання.
3. Поняття кримінально-виконавчих правовідносин та їх особливості.
4. Поняття науки кримінально-виконавчого права.
Вступ
Проведення реформи кримінально-виконавчої системи та розбудови нової системи установ виконання покарань в нашій державі розпочалось практично одночасно з процесом набуття Україною суверенітету та незалежності.
З метою приведення кримінально-виконавчої політики держави у відповідність із міжнародними нормами, визначення основних напрямів реформування кримінально-виконавчої служби, що має забезпечити в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах визначені законодавством порядок і умови виконання покарань та відбування покарання засудженими, запровадити європейські норми у цій сфері шляхом додержання вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) та виконання рекомендацій Європейського комітету з питань запобігання катуванням або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, прийнята Концепція реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, схвалена Указом Президента України від 25 квітня 2008 року № 401/2008, а згодом, Указом Президента України № 631/2012 схвалено Концепцію державної політики у сфері реформування ДКВС України.
У зв’язку з цим виникає нагальна потреба у підвищенні рівня правової підготовки працівників органів кримінальної юстиції взагалі та органів і установ виконання покарань зокрема. Саме тому, знання механізму функціонування кримінально-виконавчої системи України та правового регулювання виконання та відбування кримінальних покарань, шляхів практичного реформування кримінально-виконавчої системи України, її проблем та завдань є обов’язковою умовою підготовки юристів, майбутніх працівників правоохоронних органів.
Вивчення курсу кримінально-виконавчого права України не можливе без розгляду поняття та змісту кримінально-виконавчої політики, оскільки остання суттєво впливає на право, формує його філософію, ідеологію, спрямованість, принципи тощо.
