3. Методика розвитку образного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами поетичного гумору

Методика розвитку образного мовлення старших дошкільників засобами поетичного гумору обіймає чотири взаємопов’язаних етапи: відбірково-аналітичний, інформаційно-експресивний, репродуктивно-діяльнісний, репродуктивно-творчий .

Метою першого, відбірково-аналітичного, етапу є добір гумористичних віршів, аналіз їх з метою виокремлення засобів образності, знайомство дітей з різними жанрами гумористичних поетичних творів. Основні форми роботи: складання до кожного гумористичного вірша словників-мінімумів виразників образності й образних виразів гумористичної спрямованості, заняття з художньої літератури. Основні методи роботи: читання гумористичних віршів, розповідання лінгвістичної казки “Про дідуся Сміховика і його віршовану скриньку” (Додаток А), дидактичні ігри, виконання дітьми пізнавальних завдань під час індивідуальної роботи. Під час читання гумористичних віршів, бесіди за їх змістом, розповідання лінгвістичної казки нами проводилась робота з ознайомлення дітей з різними жанрами поетичних гумористичних творів – гуморесками, небувальщиною, віршами-“перевертнями”, прислів’ями, примовками; формувалось в дітей вміння виокремлювати з поетичного тексту виразники образності й образні вирази гумористичної спрямованості.

На другому, інформаційно-експресивному, етапі ставилася мета сформувати в дітей знання про виразники образності, їх функціональне призначення, уміння вживати образні вирази гумористичної спрямованості у власному мовленні. Провідними формами роботи були: заняття з художньої літератури, заняття з розвитку мовлення, робота в куточку книги. На цьому етапі використовували такі методи роботи, як читання і заучування гумористичних віршів, розповідання лінгвістичної казки “Країна Веселої Поезії”, що є логічним продовженням лінгвістичної казки, яка використовувалася на попередньому етапі, проведення лексичних вправ на активізацію образних слів і виразів, різноманітні прийоми словникової роботи/ Упродовж другого етапу діти за допомогою лінгвістичної казки поступово знайомилися з такими виразниками образності, як: епітети, порівняння, персоніфікації, фразеологізми, метонімії, гіперболи, літоти, з їх функціональним призначенням у поетичному тексті. На цьому етапі послідовно вводили в лексичний запас дитини образні вирази гумористичної спрямованості.

На третьому, репродуктивно-діяльнісному, етапі ставилася мета активізувати в мовленні дітей виразники образності й образні вислови гумористичної спрямованості в різноманітних видах діяльності дитини-дошкільника: ігровій, художньо-мовленнєвій, образотворчій. Провідними формами роботи на цьому етапі були: заняття з розвитку мовлення, заняття з художньої літератури, заняття з різних розділів програми, розваги дітей у повсякденному житті; методами навчання – читання й інсценування віршів, розігрування гумористичних мовленнєвих ситуацій, лексичні і мовленнєві вправи (Додаток Б), малювання за мотивами віршів. При цьому раціонально поєднували заняття з різних розділів програми й емоційно-розважальну роботу в повсякденному житті щодо активізації в дитячому мовленні образних виразів поетичного гумору.

Метою четвертого, репродуктивно-творчого, етапу було формування в дітей навичок використання виразників образності й образних виразів гумористичної спрямованості в гумористичних ситуаціях, розвагах, у зв’язних висловлюваннях (Додаток В, Г). Формами роботи на цьому етапі виступили тематичні і комплексні мовленнєві заняття, вечори гумору, розваги дітей, літературні ранки. Методами роботи були: розігрування гумористичних мовленнєвих ситуацій, мовленнєві вправи, малювання й розповіді дітей за змістом гумористичних віршів, складання дітьми описових і творчих розповідей за мотивами гумористичних віршів. На четвертому етапі ми намагалися занурювати дітей у гумористичні емоційно-мовленнєві ситуації за змістом поетичних творів, спонукали до прояву творчої імпровізації у створенні продуктів мовленнєвої діяльності з використанням образних слів і виразів гумористичної спрямованості.

У процесі сприймання поетичних творів гумористичного характеру у дітей дошкільного віку формується художньо-мовленнєва компетенція, яка визначається як комплексна характеристика особистості, полікомпонентне утворення, чинниками якого є когнітивно-мовленнєва, поетично-емоційна, виразно-емоційна, оцінювально-етична, театрально-ігрова компетенції.

Виразно-емоційна компетенція визначається як уміння виразно та емоційно передати зміст художнього твору, дотримуючись адекватних засобів виразності, вдало поєднуючи мовні і немовні засоби виразності. Поетично-емоційна компетенція передбачає здатність дітей виразно читати вірші, впізнавати автора вірша, здійснювати художній аналіз віршів (знаходити повтори голосних, приголосних звуків, римовані рядки, добирати рими тощо). Театрально-ігрова компетенція визначається як наявність у дітей умінь і навичок самостійно розігрувати зміст знайомих художніх творів у театралізованих іграх, іграх-драматизаціях, іграх за сюжетами літературних творів, інсценувати твори в театральних виставах [7].

Відповідно до теоретичних засад і принципів організації і побудови дослідження нами визначено педагогічні умови ефективного розвитку образного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами поетичного гумору:

– врахування виключної емоціогенності поетичного гумору;

– повноцінне сприймання, розуміння й усвідомлення дітьми змісту поетичних творів гумористичного спрямування;

– послідовне введення в лексичний запас дитини образних виразів гумористичної спрямованості;

– занурення дітей у гумористичні емоційно-мовленнєві ігрові ситуації за змістом поетичних творів;

– раціональне поєднання занять із різних розділів програми та емоційно-розважальної роботи в повсякденному житті щодо активізації в дитячому мовленні образних виразів поетичного гумору;

– спонукання до прояву творчої імпровізації у створенні продуктів мовленнєвої діяльності з використанням образних слів і виразів гумористичної спрямованості.

Додаток А