4. Характер, географія та динаміка злочинності.

Характер злочинності визначається кількістю найбільш небезпечних (тяжких) злочинів у структурі злочинності, а також тим, яка характеристика особистостей тих, хто здійснює злочини. Отже характер злочинності проявляється через її структуру. При цьому структура і характер злочинності не є незмінними і залежать передусім від історичних, політичних, суспільно-економічних умов життя суспільства.

Географія злочинності — це поширеність злочинності на певній території, що характеризується кількісними та якісними (структурними) показниками злочинності в різних регіонах. Географія злочинності може зумовлюватись економічними, істо­ричними, етнічними особливостями регіонів, концентрацією міського населення й іншими особливостями (наприклад, наяв­ність транспортних вузлів, безпосереднє розташування поблизу державного кордону).

Динаміка злочинності — це рух злочинності в часі в бік її зменшення, збільшення або стабілізації. Динаміку характери­зують зміна рівня і структури злочинності в часі, тобто зміна кількісних та якісних показників злочинності на певній тери­торії за певний час.

На динаміку злочинності впливає багато детермінант, які за механізмом дії і змістом можна згрупувати у три напрями: правового характеру; соціально-демографічні; соціально-економічні, політичні, управлінські.

Детермінанти правового характеру пов'язані зі станом кри­мінального законодавства і правозастосовчою практикою. Поширення або звуження сфери кримінальної відповідальності, криміналізація або декриміналізація діянь неминуче впли­вають на рівень і структуру злочинності. Недоліки у правозастосовчій практиці органів, що здійснюють боротьбу із злочин­ністю, нереагування на окремі нетяжкі злочинні прояви так само позначаються на динаміці злочинності.

Демографічні зміни справляють не причинний, а функціо­нальний вплив на злочинність. Так, низька питома вага зло­чинності неповнолітніх у країні в 1958 р. — 5 % пояснюєть­ся ще й тим, що після війни серед населення країни значно зменшилася кількість неповнолітніх осіб.

Соціально-економічні, політичні та управлінські детермі­нанти чинять найістотніший, причинне зумовлений вплив на злочинність і її динаміку як у країні загалом, так і в окремих її регіонах. Проаналізувавши ці детермінанти, можна спрогнозувати динаміку злочинності.

5. Поняття та види латентної злочинності. Оцінюючи рівень злочинності, необхідно враховувати можливий рівень латентної злочинності, тобто тієї, що її не відображено в офіційних статистичних звітах. Латентну злочинність поділяють на два види: сховану і приховану. Першу не виявлено правоохоронними органами в силу специфіки злочинів і ставлення до них потерпілих або з інших причин. Друга не дістає відображення в статистичних звітах внаслідок неправомірних дій правоохоронних органів.

За механізмом реєстрації злочинів розрізняють три види латентності.

Природна латентність – злочини не реєструють, бо їх не виявлено правоохоронними органами.

Змішана латентність (“пограничні ситуації”) – злочини не реєструють через неусвідомлення самим потерпілим факту вчинення злочину щодо нього (наприклад шахрайство).

Штучна латентність складається із злочинів, які виявляють і правильно оцінюють співробітники правоохоронних органів, але свідомо не реєструють з різних причин.

Практика діяльності правоохоронних органів дає підстави виокремити три рівня латентності:

низький — очевидно вчинені тяжкі злочини, інформація про які швидко поширюється (вбивства, розбійні напади, пограбування тощо);

середній — злочини, вчинення яких не є таким очевидним, як при низькому рівні латентності. Потерпілі з різних причин не звертаються за захистом до правоохоронних ор­ганів, хоча й не приховують факт вчиненого злочину (не­ значна шкода, завдана злочином; відсутність віри у мож­ливість розкриття злочину правоохоронними органами; злочини проти особи тощо);

високий — злочини, про вчинення яких в більшості ви­ падків відомо тільки злочинцю й потерпілому, причому останній зацікавлений у приховуванні факту злочину з різних мотивів (сором'язливість, наявність хвороби, кори­сливі мотиви — шахрайство, хабарництво, статеві злочи­ни тощо). Ця категорія злочинів через їх неочевидність і практично "нульову" активність з боку потерпілого має найменшу інформативність і найвищу латентність.

Рівень латентності різних видів злочинів істотно розрізняються. Найменший ступінь латентності притаманний умисним вбивствам і умисним тяжким тілесним ушкодженням, а найбільший – крадіжкам, хабарництву, обману покупців та іншим схожим злочинам.