22. . Історіософія в.Липинського
В етно-політичній еволюції українців В.Липинський, подібно до М.Грушевського, надає великої ваги географічному фактору. Порівняно з історіософською традицією він надмірно загострює протистояння цивілізацій: осілої хліборобської України – представниці “європейської культури плугу” та кочового скотарського Степу – втілення азіатського варварства і хаосу Липинський В. Україна на переломі 1657-1659 // Твори.- Т.3.- Філадельфія, 1991.. На вершині цього протистояння в середині XVII ст., коли була створена нова держава та досягнуті масштабні успіхи в степовій колонізації, Україна мала синтезувати
західні та східні християнські культурні тенденції. Синтез цивілізацій, можливий лише в незалежній державі, являється світовою місією України. Необхідні для цього умови на сучасному етапі виникнуть лише в гетьманській державі, політичний провід якої обійме енергійна військово-хліборобська верства, а інтелігенція отримає функцію ідеологічного забезпечення справедливої влади Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму. К.-Філадельфія, 1995..
Таким чином, історіософія В.Липинського – це практично спрямована науково-етична система, в якій завжди відносна національно-історична правда набуває всіх ознак абсолютної істини, бо спрямовується на перемогу порядку й справедливості над безладдям й безкарністю. Історіософська система В.Липинського, виходячи з багатьох романтико-народницьких концептів, розглядала українську державність як передумову здійснення всесвітньої місії розташованого на межі цивілізацій народу України: синтезу західних і східних культурних традицій.
23. Націософія д.Донцова.
Роля нації, як історичного чинника новітньої доби вимагає, завичайно, її вивчення й досліду також з філософічного боку. Дотепер це найбільш занедбана частина націології. Націософія, — як я називаю цю ділянку націології, має бути щойно заснована. Сфера її завдань чимала, В першу чергу вона має з'ясувати проблематику нації й обґрунтувати ідеологію національних рухів. Відтак вона мусить дослідити й виявити взаємини між нацією й людством, поруч із цим визначити культурну функцію й призначення нації: її історичні перспективи та ймовірний розвиток. З другого боку аналіза відносин між білою расою й кольоровим людством — це також її сфера. Окрім цього завданням націософії є вивчення національної вдачі окремих народів, а на підставі цього їхня типологія й клясифікація. Звичайно, що психологія й етика народів — це так само домена націософії. її завданням є далі критична аналіза расових ідеологій (напр., сучасного расизму), а заразом і наукове з'ясування питання про т.зв. „вищість", або „нижчість" рас (або народів). Розуміється, що націософія не може оминути так актуальної тепер справи, як сучасний повоєнний паннаціоналізм, що виявляється в дуже аґресивних формах, рішуче відкидаючи провідні засади демократичного націоналізму з передвоєнної доби, трактуючи його, як вияв громадської недолужности й посивности. (Пор. відому працю д-ра Д. Донцова „Націоналізм", що з одного боку є критичним запереченням демократичного націоналізму, а з другого спробою ідеологічного обґрунтування сучасного нео- або паннаціоналізму). Річ ясна, наукова аналіза цього паннаціоналізму є одним з найголовніших завдань націософії.