- •Дати визначення спеціальної педагогіки як науки. Визначити об’єкт, предмет і завдання. Висвітлити її значення та зв’язки з іншими науками.
- •2 Розкрити науково-теоретичні основи спеціальної педагогіки, історію її розвитку та становлення як педагогічної науки.
- •3. Визначити правові основи спеціальної допомоги дітям із обмеженими психофізичними можливостями.
- •Перерахувати основні причини ненормативного розвитку дітей. Назвати основні групи дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями.
- •Схарактеризувати основні психолого-педагогічні особливості розвитку дітей із комбінованими порушеннями.
- •Схарактеризувати дітей із зпр та назвати основні психолого-педагогічні особливості їх розвитку.
- •Охарактеризувати та назвати основні психолого-педагогічні особливості розвитку дітей із порушеннями опорно-рухового апарату.
- •Схарактеризувати та назвати основні психолого-педагогічні особливості розвитку дітей із порушеннями поведінки.
- •Схарактеризувати психолого-педагогічні особливості розвитку дітей із порушеннями мовлення.
- •Схарактеризувати психолого-педагогічні особливості розвитку дітей із порушеннями інтелекту.
- •Дати визначення спеціальної психології як науки. Визначити предмет, завдання та методи. Висвітлити значення спеціальної психології та її міждисциплінарні зв’язки.
- •12.Визначити та охарактеризувати основні закономірності психічного розвитку людини. Назвати та охарактеризувати види дизонтогенезу (порушеного розвитку).
- •13.Висвітлити історію становлення і розвитку вітчизняної спеціальної педагогіки.
- •14.Схарактеризувати причини розумової відсталості. Висвітлити класифікацію розумової відсталості у вітчизняній спеціальній літературі.
- •15.Схарактеризувати причини виникнення зпр. Висвітлити класифікацію зпр за к.С. Лебединською.
- •16.Висвітлити методи психолого-педагогічної діагностики дітей з обмеженими психофізичними можливостями.
- •17.Назвати й розкрити значення традиційних і нетрадиційних технологій навчання і виховання дітей з обмеженими психофізичними можливостями.
- •18.Розкрити особливості інтеграційних процесів в сучасній Україні. Дайте визначення понять „інклюзія”, „інтеграція” та охарактеризуйте її типи і форми.
- •19.Розкрити особливості навчально-виховної роботи з розумово відсталими дітьми в дошкільному і шкільному віці.
- •20.Схарактеризувати лінгвістичні та психолінгвістичні основи спеціальної педагогіки. Розкрити соціальний аспект мовленнєвого спілкування.
- •21.Розкрити особливості організації навчально-виховного процесу в початкових класах загальноосвітньої спеціалізованої школи інтенсивної педагогічної корекції і-іі ступеня для дітей із зпр.
- •22.Схарактеризувати основні форми організації навчально-виховного процесу в умовах загальноосвітньої спеціалізованої школи-інтернату для дітей з тяжкими вадами мовлення.
- •23.Висвітлити особливості альтернативних форм навчання дітей з пмр, які застосовуються в сучасних умовах.
- •24.Визначити особливості, напрями та принципи організації навчально-виховного процесу дітей з порушеннями зору.
- •25.Дати характеристику методів навчання дітей з порушеннями слуху.
- •27.Висвітлити прогресивні форми організації корекційного процесу дітей із дцп закордоном.
- •28.Розкрити зміст методів навчання дітей з аутизмом теассн-програми, холдинг-терапії, методу „Ритм життя”, комунікативного методу підкріпленого музикою, методу вибору, оперативного навчання.
- •Схарактеризувати особливості логопедичної роботи при порушеннях опорно-рухового апарату.
- •Схарактеризувати особливості навчання і виховання дітей із загальним недорозвитком мовлення. Розкрити зміст логопедичної роботи з ними у системі освіти.
- •Висвітлити специфіку логопедичної роботи з дітьми з обмеженими розумовими можливостями.
- •Розкрити специфіку логопедичної роботи при порушеннях зору у дітей.
- •Розкрити специфіку логопедичної роботи при порушеннях слуху у дітей.
- •Дати визначення дизартрії. Висвітлити історію її вивчення, причини виникнення. Схарактеризувати види та напрями логопедичної роботи.
- •Дати визначення дисграфії, її видів. Схарактеризувати напрями та етапи логопедичної роботи.
- •Дати визначення дислексії, її видів. Схарактеризувати напрями та етапи логопедичної роботи.
- •Висвітлити основні види порушення писемного мовлення. Висвітлити історію їх вивчення та причини виникнення.
- •Схарактеризувати основні етапи логопедичної роботи при алалії та розкрити їх сутність.
- •Дати визначення алалії. Висвітлити історію її вивчення, причини виникнення та види.
- •Назвати основні етапи логопедичної роботи з дошкільниками при заїкуванні та розкрити їх зміст.
- •Дати визначення заїкування. Висвітлити історію його вивчення, причини виникнення та види.
- •Схарактеризувати види порушення темпу мовлення та причини іх виникнення. Відмітити комплексний характер усунення.
- •Схарактеризувати види порушення голосу. Назвати основні етапи логопедичної роботи з дітьми при дисфонії, ринофонії, афонії та розкрити їх сутність.
- •Перерахувати основні етапи логопедичної роботи при закритій ринолалії та розкрити їх зміст.
- •Назвати основні етапи логопедичної роботи при відкритій ринолалії та розкрити їх сутність.
- •Дати визначення ринолалії, розкрити історію її вивчення, причини виникнення та види.
- •Перерахувати основні ознаки функціональної дислалії, охарактеризувати її різновиди та етапи логопедичної роботи.
- •Дати визначення дислалії та розкрити історію її вивчення, причини виникнення та види.
- •Розкрити теоретичні основи логопедії, історію становлення як педагогічної науки в Україні та її зв’язки з іншими науками.
- •Дати визначення логопедії як педагогічної науки. Визначити об'єкт, предмет і завдання логопедії. Висвітлити актуальні проблеми сучасної логопедії.
Перерахувати основні ознаки функціональної дислалії, охарактеризувати її різновиди та етапи логопедичної роботи.
Функціональна дислалія - порушення звуковимови при відсутності органічних порушень в будові артикуляційного апарату і центральної нервової системи. Порушеною є вимова одного або кількох звуків різних груп. Неправильна вимова може спостерігатися будь-якого звука, але рідко проявляється порушенням у вимові звуку, які легкі у вимові (прості по способу артикуляції: -м, -н, -п), не вимагають додаткових рухів язика; найчастіше порушення спостерігаються у язикових звуках свистячих (-с, -з, -ц), шиплячих (-ш, -ж, -ч, -щ), (-р, -л). Порушення проявляється: у відсутності, у викривленні, у заміні або змішуванні звуків. Відсутність звуків проявляється на початку слова, або в середині його, або може бути в кінці. Випадіння (викривлення) – замість правильного звуку вимовляється такий, якого нема в фонетичній системі. Заміна звуків проявляється у постійних замінах: заміна звуків однакових по способу утворення і різних за місцем артикуляції (к - г); заміна звуків однакових за місцем артикуляції і різних за способом утворення (с - т); заміна звуків однакових за способом утворення і різних за участю органів артикуляції (с - ф); заміна звуків однакових за місцем і способом утворення, але різних за участю голосу (зуби - суби); заміна звуків однакових за способом утворення і за активно діючими органами артикуляції, але розрізняючимися за ознакою м`якості і твердості (раз - ряз).
За кількістю порушень звуків дислалію поділяють на просту та складну, або на мономорфну та поліморфну. До простої (мономорфної) відноситься порушення, коли не вимовляється від 1 до 4-5 звуків. До складної (поліморфної) належать вади, коли не вимовляється 5 і більше звуків, або порушення розповсюджується на дві й більше артикуляційні групи. Порушення окремих груп звуків позначається термінологією, терміни утворилися від грецьких назв букв, і досить часто зустрічаються. Фонетичні порушення свистячих і шиплячих звуків - сигматизм, а при їх замінах (фонематичні порушення), додається префікс “пара-” - парасигматизм. Ламбдацизм; ротацизм, йотоцизм, капацизм, хітізм. Дефекти дзвінкості звуків не мають спеціфічних термінів.
Види порушень поділяються на дві категорії. Заміни і змішування звуків - фонологічні (Ф.Рау), або фонемні (Р.Левіна) дефекти, при яких порушена система мови. Спотворення звуків - антропофонічні (Ф.Рау), або фонетичні дефекти, при яких порушені вимовні норми. Важливим є виділення ознак, суттєвих для логопедичного впливу, тобто яким є дефект - фонематичним чи фонетичним (Б.Гріншпун). З огляду на це, виділяють три основні форми дислалії: акустико-фонематичну, артикуляційно-фонематичну, артикуляторно-фонетичну.
Акустико-фонематична дислалія зумовлена вибірковою несформованістю операцій опрацювання фонем за їх акустичними параметрами в сенсорній ланці механізму сприймання мовлення. В її основі лежить недостатня сформованість фонематичного слуху, в функції якого входить впізнавання та розрізнення фонем, які є у складі слова. Як наслідок - уподібнення фонем одна одній на основі спільності більшості ознак. Це призводить до неправильного сприймання слів як слухача, так і того, хто говорить (коса - «коза», жук - «щук», кінь - «тінь»).
Артикуляторно-фонематична дислалія зумовлена несформова-ністю операцій відбору фонем за їх артикуляційними параметрами в моторній ланці продукування мовлення. Виділяють два варіанти порушень. При першому – арт. база не повністю сформована і при відборі фонем відбувається заміна (субституція) потрібного звука більш простим (щавель - «чавель» ). При другому варіанті арт. база сформована, але при відборі звуків приймається неправильне рішення, звуковий образ слова нестійкий. Змішування звуків відбувається через недостатню диференціацію. Заміни і змішування - на основі артикуляційної близості звуків (мишка - «миска», качка - «тачка», сад - «сядь»). Фонематичний слух, як правило, сформований, дитина розрізняє слова-пароніми, усвідомлює свій дефект, старається його подолати.
Артикуляторно-фонетична дислалія зумовлена неправильно сформованими артикуляційними позиціями. Звуки спотворені, реалізуються в незвичайних аллофонах, але неправильний звук найчастіше за своїми акустико-артикуляційними ознаками близький до нормативного. Спостерігаються і пропуски (ходила - «ходиа», клас - «кас»). Згадані форми дислалії не зустрічаються в чистому вигляді. Знання порушень процесів - фонетичних чи фонематичних, вказує напрямок логороботи. При фонетичних порушеннях: 1- підготовчий; 2- формування первинних вимовних умінь і навичок (постановка, автоматизація); 3- формування комунікативних умінь і навичок. При фонематичних порушеннях: 1- підготовчий; 2- формування первинних вимовних умінь і навичок (постановка, автоматизація, диференціація обов'язкова); 3- формування комунікативних умінь і навичок.
