23.Висвітлити особливості альтернативних форм навчання дітей з пмр, які застосовуються в сучасних умовах.

У зв'язку з тим, що в сучасних умовах альтернативного навчання набувають значення різні форми його організації, спостерігається активне відродження давніх форм, в яких виразно проглядає спроба відмовитись від класно-урочної системи навчання. Охарактеризуємо (хоч би декількома словами) ті з них, елементи яких можуть застосовуватися і в спеціальних закладах для дітейз ПМР. Ієна-план (автор – німецький педагог К. Петерсен) – форма організації шкільної роботи, при якій поділ учнів на класи замінюється поділом на невеликі групи дітей різного віку, які вчаться за індивідуальними планами і самостійно вивчають більшу частину навчального матеріалу. Для загального ознайомлення з новим матеріалом проводяться спеціальні заняття. Значне місце відводиться іграм. Белл-ланкастерська система навчання (автори-англійський священник-місіонер Белл та англійський педагог Ланкастер, кін. XVII – поч. XIX ст.). Суть системи полягає в тому, що вчитель організує навчання молодших учнів за допомогою старших. Заняття з класом вчитель не веде, а лише дає інструкції старшим дітям. Система дальтон-план (автор – американська вчитель М.Дальтон, 1909 р.). Заняття за цією системою виключають формування класів та колективну роботу вчителя з учнями. Замість класів використовуються лабораторії, де розміщені книги, таблиці для індивідуальних завдань. Вчитель дає учням орієнтовний план роботи на день і рекомендує методи розв'язання завдання. Мангеймська система (автор – М. Мангейм, Німеччина, початок ХХ ст.) – за нею учні школи діляться на 4 групи учнів, що мають середні здібності; І класи – для розумово відсталих учнів (2-2,5%); для обдарованих дітей (20-25%). Поділ дітей здійснюється на основі результатів психологічних характеристик вчителів. Термін навчання в початковій (кожній групі визначається різний: в 1-ій – 8 років, у 2-ій і 3-, в 4-ій – 6 років. Метод проектів (школа Дьюі, м. Чікаго, 1898-1909 рр.) У навчанні і вихованні через дію. Замість навчальних вводяться своєрідні тематичні центри, які дозволяють дітям поєднувати роботу і навчання та стимулювати їхню пізнавальну діяльність. При цьому практичні завдання (проекти) учні намічають самостійно і в процесі їх виконання здобувають знання та навички (розводити кіз, вирощувати овочі, стригти овець і т.д.), які можуть бути потрібні у житті. Система Монтессорі (автор – М. Монтессорі, Італія, початок ХХ ст.) Передбачає виховання та навчання нормально розвинутих дітей (а розпочиналось все з дітей з особливими потребами) шляхом розвитку їхніх органів чуття, а також створення такого оточуючого середовища, яке б стимулювало процес самостійного спонтанного розвитку дитини. В цілому ця система є втіленням ідеї „вільного виховання”.

24.Визначити особливості, напрями та принципи організації навчально-виховного процесу дітей з порушеннями зору.

Дефект зору гальмує розвиток рухових навичок та вмінь, що визначають моторну активність дитини, загальну уповільненість. У дитини не рідко виконують рухові стерео птичні рухи у вигляді потряхування рук, похлопування. Цим дітям характерна уповільненість, підвищена виснажливість. Корекційно-педагогічна робота має комплексний характер і спрямована на розширення знань і уявлень про оточуючий світ, розвиток пізнавальної діяльності на основі полісенсорного виховання (зорового, слухового). При тяжких дефектах зору обов'язково використовуються остаточні залишки зору. Розвиток зорового сприймання проводиться в комплексі з розвитком пізнавальної діяльності і важливість успіху залежить від поєднання в корекційній роботі медикаментозних заходів (підбір окулярів, систематичне лікування). Особливе значення відводиться гігієні зору і загартуванню організму.

Корекційна робота починається з першого місяця життя: важливо постійно підтримувати емоційний контакт, збагачувати її досвід тактильними і кінестетичними відчуттями. Особливе значення має розвиток активного дотику; формування орієнтування в просторі, звертається увага на виховання уваги до частин власного тіла та розвитку початкових просторових уявлень; розвитку моторики та на фізичне виховання.

Велике значення має ігрова терапія, яка сприяє формуванню психічних процесів і особлива робота організації логопедичної роботи, що проводиться поетапно. На першому рівні сформованості мовлення у дитини відмічається лиш поодинокі порушення звуковимови. На 2 рівні сформованості спостерігається обмежений активний словник, певні труднощі у співвідношенні слова і образу предмета, використання узагальнених понять у складанні речень та розгорнутих оповідань. Порушення звуковимови більш виражене, фонематичний аналіз не сформований. На 3 рівні спостерігається недостатність активного і пасивного словника; не сформоване предметне співвідношення слів, не розвинене узагальнене, зв'язне мовлення, дитина використовує одно- двоскладові речення, має місце різноманітні порушення, аналіз та синтез несформовані. На 4 рівні -аналіз та синтез не сформовані, не сформовані мовленнєві функції, обмежений словниковий запас і порушене розуміння смислової сторони мови. Для всіх дітей характерний вербалізм та ехолалія, на фоні обмеженого словникового запасу. Значне місце відводиться дидактичному матеріалу: використання рельєфних картинок, підбору іграшок для тактильного сприйняття.