4. Дати визначення спеціальної психології як науки. Визначити предмет, завдання та методи. Висвітлити значення спеціальної психології та її міждисциплінарні зв’язки.

Спеціальна психологія — один із розділів дефек­тології — комплексної науки, що вивчає причини, механізми розвитку особи з психофізичними відхиленнями та розробляє науково обґрунтовані медико-психолого-педагогічні корекційні впливи на таких осіб. Назва галузі "спеціальна психологія" походить від лат. specialis — особливий, своєрідний.

Спеціальна психологія — це галузь психологічної науки, яка вивчає своєрідність психічного розвитку осіб з психофізични­ми порушеннями. При цьому предметом спеціальної психології є всі психічні явища, а саме: пізнавальні та емоційно-вольові пси­хічні процеси, психічні стани та психічні властивості, які ви­являються у різних формах активності людини — діяльності, спілкуванні, поведінці (див. рис.). Слід зазначити, що спеціальна психологія вивчає не самі феномени порушеного розвитку. Вона досліджує особливості розвитку психіки в несприятливих (патогенних) умовах. Тобто спеціальну психологію цікавить, як відбувається процес психіч­ного розвитку в різноманітних патогенних ситуаціях. Несприятлива ситуація розглядається як патогенна, коли вона провокує ті чи інші відхилення в розвитку, якщо сила її дії перевищує компенсаторні можливості індивіда й відносно стійко змінює характеристики актуального функціонування психіки в пара­метрах точності, повноти та швидкості відображувальних і регуляційних функцій і в результаті змінює темп їх вікового розвитку.

Рис. Структура психічних явищ

Таким чином, спеціальна психологія вивчає психічний роз­виток особи в несприятливих умовах. Порушення розвитку під впливом таких умов є стійкою зміною параметрів функціону вання психіки та темпів її вікової динаміки, що достовірно відрізняються від середніх значень, що характеризують пев­ний вік.

Спеціальна психологія виділилась в окрему галузь психології у зв'язку із запитами практики навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами щодо розвитку теоретичної бази навчально-виховного процесу дітей у спеціальних закла­дах та сім'ях. Завданням спеціальної психології є вивчення закономірностей психічного розвитку дитини з особливими ос­вітніми потребами, формування у неї психіки. Пізнання та вра­хування цих закономірностей є необхідною умовою корекційно спрямованої навчальної та виховної роботи.

Повертаючись до питання про сутність предмета спеціаль­ної психології, можна сказати, що спеціальна психологія ви­вчає психіку дітей з різноманітними порушеннями, тобто різними видами дизонтогенезу. При цьому найбільш поши­реним є поділ спеціальної психології на такі складові:

— психологія особи з порушеннями інтелектуального роз­витку. Сюди зараховують розумово відсталих дітей, а також дітей із ЗПР;

— тифлопсихологія — психологія осіб з порушеннями зору;

— сурдопсихологія — психологія осіб з порушеннями слуху;

— психологія осіб з мовленнєвими порушеннями;

— психологія осіб з порушеннями опорно-рухового апарату;

— психологія осіб з порушеннями емоційно-вольової сфе­ри і соціальної поведінки.

Відповідно різні галузі спеціальної психології вивчають своєрідність психіки осіб з порушеннями психофізичного роз­витку різних категорій. Своєрідність розвитку особи з порушен­нями значною мірою визначається структурою його дефекту.