Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук

На правах рукопису

Василець Неля Михайлівна

УДК 631.1:547.455

^{Формування регіонального ринку цукру}

Спеціальність

08.07.02

Економіка сільського господарства і АПК

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник: Коденська Марія Юхимівна,

доктор економічних наук, старший науковий співробітник, заслужений економіст України

Київ - 2000

ЗМІСТ

сторінки ВСТУП З

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКУ І СУЧАСНИЙ СТАН ЙОГО ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ 10

1. Теоретична сутність ринку г wr. 10

2. Формування ринкового середовища 24

3. Тенденції розвитку і функціонування ринку цукру 44

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ЦУКРУ 61

1. Природно-економічні умови регіону і стан цукробурякового виробництва 61

2. Ефективність цукробурякового виробництва та фактори її підвищення 75

3. Регіональний ринок споживачів цукрових і цукру 94

РОЗДІЛ 3. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ЦУКРУ ПО

1. Методичні підходи щодо обгрунтування товарної пропозиції регіонального ринку цукру ПО

1. Перспективи виробництва і споживання цукру в регіоні 123

2. Економічне регулювання розвитку ринку цукру 134

ВИСНОВКИ 150

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 154

ДОДАТКИ 164

ВСТУП

Актуальність теми. Цукробурякове виробництво - одна з провідних галузей АІЖ, рівень розвитку якої значною мірою визначає стан економіки аграрно-продовольчого сектора країни та активність формування вітчизняного ринку цукру. Це зумовлюється певними історичними і природно-економічними особливостями розміщення й функціонування цукробурякового підкомплексу, значенням для розвитку інших сільськогосподарських галузей, маркетинговою характеристикою, споживчими якостями й експортоспроможністю вихідної продукції галузі - цукру та використанням підприємствами харчової промисловості.

Перехід економіки країни на ринкові засади відбувається досить складно, супроводжується трансформаційними процесами, падінням обсягів

виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, у тому числі продукції цукробурякового виробництва, труднощами у завоюванні конкурентоздатних позицій на зовнішніх ринках продовольства, особливо ринку цукру.

Сучасна кон'юнктура української^,, ринку цукру характеризується глибокими диспропорціями у співвідношенні попиту і пропозиції, що знижує інтерес до виробництва і породжує нові диспропорції - між виробничими потужностями цукрових заводів і обсягами виробництва цукрових буряків, між обсягами виробництва цукру і попитом споживачів.

Дослідження свідчать, що не зважаючи на сприятливі грунтово-кліматичні умови Київщини та істотне значення цукробурякового виробництва для економіки регіону, продовжується його спад та знижується рівень споживання цукру.

Особливості територіального розміщення Київської області, нагромаджений досвід ефективного розвитку буряківництва є основою для використання потенційних можливостей, активного формування регіонального ринку цукру, нарощування обсягів його виробництва для задоволення не

тільки внутрішнього попиту, а й формування міжрегіональних фондів цукру та збільшення обсягів його експорту. Потреба в ефективному розвитку цукробурякової галузі як стратегічної для вітчизняної економіки і підтримки з боку державних владних структур викликана також і тим, що буряківництво і цукрові заводи - це робочі місця для сільського населення, наповнення бюджету через податки на заробітну плату, зростання валового внутрішнього доходу, отже, зміцнення економіки.

Стан вивчення проблеми. Вивчення теоретичних аспектів проблеми розвитку ринкової економіки постійно знаходить досить широке відображення в економічній літературі. До найбільш відомих належать праці В.Бойка, П.Борщевського, П.Гайдуцького, М.Дем'яненка, В.Добриніна, Ю.Коваленка, П.Саблука, Л.Худолій, О.Шпичака та інших. Вивченню й узагальненню питань організації і розвитку ринку аграрно-продовольчої продукції, в тому числі й продукції цукробурякового виробництва як основи формування і функціонування ринку цукру присвячені наукові праці О.Багатеренка, В.Білаш, В.Бондаря, О.Зайця, К.Кисельової, Ю.Коваленка, М.Коденської, В.Слюсаря, А.Фурси та інших.

Однак, практично немає робіт, в яких системно та в комплексі були б висвітлені питання формування регіонального ринку цукру у взаємозв'язку з розвитком галузі буряківництва, ефективністю виробництва цукрових буряків, їх переробки та каналів реалізації як цукрових буряків так і цукру,

А 'МИР

перспективних напрямів і шляхів ефективного формування і становлення регіонального ринку цукру в сучасних умовах реформування економіки.

Формування регіонального ринку цукру ускладнюється структурною розбалансованістю цукробурякового підкомплексу, що полягає в незабезпеченості сировиною функціонуючих у регіоні цукрових заводів та техніко-технологічній відсталості виробничих процесів у буряківництві та цукроварінні. При цьому висока трудо-, енерго- та матеріаломісткість галузі й вартість матеріально-технічних ресурсів унеможливлює її ефективний

розвиток, зумовлює збитковість товарної продукції та низький рівень конкурентоспроможності.

В цих умовах особливої актуальності набувають методологічні обгрунтування і практичні застосування економічних важелів формування ринку цукру в регіоні, виявлення закономірностей і тенденцій розвитку цукробурякового виробництва, опрацювання пропозицій щодо перспектив та напрямів ефективного функціонування ^f регіонального ринку цукру. Актуальність розв'язання питань теоретичного і практичного значення зумовила вибір теми дослідження, його мету, завдання та структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом наукових досліджень, пов'язаних з науково-технічною програмою на 1996-2000 роки. "Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови", затвердженою Президією УААН 28.12.1996 p., протокол № 12; з дослідженнями відділу продовольчих ресурсів Інституту аграрної економіки УААН за завданням "Розробити наукові* "основи розвитку виробництва та формування ринку продовальства" № 0196и016300 ( 1996 р).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка і обгрунту­вання механізму формування й функціонування регіонального ринку цукру на основі вивчення і узагальнення теоретичних його аспектів, комплексного аналізу сучасного стану ефективності цукробурякового виробництва й розвитку ринку споживачів цукрових буряків та цукру в регіоні.

Для досягнення поставленої мети ставилися і вирішені наступні завдання:

- вивчити й узагальнити теоретичні основи сутності ринку та виявити особливості й закономірності формування регіонального ринку цукру;

- дослідити сучасний стан, тенденції розвитку та ефективність цукробурякового виробництва в регіоні;

- вивчити фактори ефективності виробництва цукрових буряків і цукру в умовах становлення ринкових відносин в АПК;

- проаналізувати сучасний стан функціонування регіонального ринку споживачів цукрових буряків і цукру;

обгрунтувати організаційно-економічні умови формування регіонального ринку цукру;

• розробити пропозиції щодо обсягів виробництва цукрових буряків і цукру в регіоні на перспективу;

• визначити напрями ефективності функціонування регіонального ринку цукру.

Об'єктом дослідження взяті сільськогосподарські підприємства та цукрові заводи Київської області. Для порівняння загальних закономірностей і тенденцій формування ринку цукру використовувалась також відповідна інформація в цілому по Україні. Інформаційною базою дослідження є дані Міністерства агропромислові' політики України, Державного комітету статистики України про розвиток сільського господарства та цукрової промисловості, річних звітів та документів первинного й бухгалтерського обліку сільськогосподарських підприємств суспільного сектора та цукрових заводів, літературні джерела.

Поглиблений аналіз розвитку буряківництва й цукроваріння проводився на матеріалах статистичної звітності й оперативного та бухгалтерського обліку господарств Васильківського району і Саливонківського цукрового заводу.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і прикладні аспекти формування й функціонування регіонального ринку цукру.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання економічних процесів, закони суспільного розвитку, основні положення економічної теорії, наукові праці економістів-аграрників з проблем розвитку ринкової економіки та економічної ефективності аграрно-промислового виробництва, законодавчі і нормативні акти органів державної влади України з питань реформування господарств і підприємств АПК та функціонування аграрно-продовольчого ринку. Методика дослідження базувалась на загальноприйнятих положеннях економічних досліджень. Вона

включає систему статистико-економічних методів у поєднанні з теоретичними аспектами. При підготовці дисертаційної роботи використовувалися такі методи: комплексне дослідження стану розвитку цукробурякового виробництва в регіоні та виявлення факторів ефективності виробництва цукрових буряків і цукру, споживання цукру населенням проводилось методами: монографічним, аналітичним, статистичних групувань та графічним; методичні підходи щодо обгрунтування товарної пропозиції регіонального ринку цукру відпрацьовувались аналітичним та абстрактно-логічним методами; при визначенні перспективи попиту і пропозиції цукру в регіоні були використані розрахунково-конструктивний та балансовий методи; відпрацювання пропозицій щодо формування та регулювання ринку цукру проводилось абстрактно-логічним методом.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі

iff *№Г

комплексно досліджені економічні проблеми формування і функціонування регіонального ринку цукру за схемою: виробництво- реалізація- споживання. Сутність наукової новизни:

- виявлено закономірності та тенденції розвитку цукробурякового виробництва в регіоні, які полягають у тому, що галузь при істотному спаді ефективності виробництва в умовах загальної кризи залишається однією з важливих для економіки регіону до раціонального використання природно- кліматичного потенціалу, формування ринку цукру та забезпечення попиту;

визначено фактори підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків і цукру, в системі яких найбільш важливими є переведення цукробурякового виробництва на енерго-ресурсозберігаючу вітчизняну технологію та раціональні рівні концентрації і спеціалазації галузі, які і в ринкових умовах господарювання не втрачають своєї значимості;

- розроблено і практично апробовано методичні підходи до обгрунтування товарної пропозиції регіонального ринку цукру та формування ринкових фондів цукру, в основі яких взаємоузгодження пропозиції-попиту цукрових буряків і цукру відповідно до наявного природно-кліматичного й

економічного потенціалу, виробничих потужностей цукрових заводів та потреб регіонального ринку цукру;

• визначено перспективні параметри виробництва цукрових буряків і цукру в регіоні, що забезпечать регіональні потреби та створення міжрегіональних фондів і експортних ресурсів;

• обгрунтовано економічні й організаційні чинники щодо формування регіонального ринку цукру, які включають державне регулювання ринку цукру економічними методами та створення аграрно-промислових професійних формувань з участю фінансових структур.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані в дисертації організаційно-економічні заходи щодо розвитку цукробурякового виробництва та методичні підходи до обгрунтування товарної пропозиції цукру спрямовані на удосконалення організації й підвищенню ефективності виробництва цукрових буряків і цукру та формування регіонального ринку цукру.

Пропозиції по ефективному розвитку цукробурякового виробництва використані при розробці прогнозних показників виробництва цукрових буряків і цукру в господарствах сировинної зони Саливонківського цукрового заводу Васильківського району. Матеріали досліджень враховані при підготовці проекту програми розвитку цукробурякового виробництва та підготовці пропозицій по формуванню ринкових фондів цукру в Київській області.

Впровадження результатів дослідження у виробництво сприятиме більш ефективному використанню природно-економічного потенціалу регіону, прискоренню формування регіонального ринку цукру та удосконаленню економічного регулювання ринку цукру.

Особистий внесок здобувана. Одержані результати дослідження з теми дисертаційної роботи, огляд наукової літератури, підбір інформації та методів її обробки, статистична обробка та аналіз економічних матеріалів, висновки і пропозиції підготовлені і є наслідком особистої роботи автора.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації і результати досліджень обговорювались з керівниками і спеціалістами господарств та цукрових заводів Київської області, на засіданнях відділу ринку продовольчих ресурсів Інституту аграрної економіки УААН. Результати досліджень оприлюднено на науково-практичних семінарах в асоціації "Київцукор": "Соціально-економічні проблеми розвитку цукробурякового виробництва" (Київ, 1998), "Шляхи зменшення витрат пально-енергетичних ресурсів при виробництві цукру" (Київ, 2000); міжвузівській науково-практичній конференції "Передумови активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах" (Дніпропетровськ, 2000).

Запропонований механізм формування регіонального ринку цукру використаний при підготовці методичних рекомендацій по розвитку ринку цукру (обгрунтуванні факторів ефективності цукробурякового виробництва).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень опубліковані в 6 наукових працях обсягом 1,8 д.а., у тому числі З статті у наукових журналах.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків і викладена на 153 сторінках комп'ютерного тексту, містить 35 таблиць, чотири рисунки, одну діаграму, 127 джерел літератури, додатки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РИНКУ І СУЧАСНИЙ СТАН ЙОГО

ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ

І.І.Теоретична сутність ринку

Перехід вітчизняної економіки від адміністративно-планової системи її управління до ринкових відносин зумовлює необхідність чіткого з'ясування й визначення суті ринку, напрямків розвитку і функціонування вітчизняного ринку аграрно-продовольчої продукції, основних функцій його структурних складових, особливостей формування і становлення розвитку регіонального аграрно-продовольчого ринку і, зокрема, ринку цукру.

Складність та багатоаспектність формування і функціонування ринку зумовлює різноманітність поглядів щодо поняття "ринок", визначення суті якого подається в багатьох літературних джерелах. Зокрема, в тлумачному словнику української мови ринок трактується як "сфера товарного обміну, пропозиція і платоспроможний попит на товари у масштабі світового господарства, країни або окремих районів. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів" (1, с. 907).

Поняття суті ринку розкривається в економічному словнику-довіднику. "Ринок - система товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем, яка включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприєм­ництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача" (2, с. 281 ).

Сутність ринку, його значення для економічного розвитку розкриває В.Добринін. "Ринок - це обмін, з допомогою якого регулюються господарські зв'язки, а в кінцевому рахунку і весь процес суспільного виробництва. Він активно впливає на кінцеві результати, зв'язаний з законами товарного виробництва і обороту. Без розвинутого ринку не можливо завершити госпрозрахункові відносини. Соціалістичний ринок повинен регулюватись

державою, і в часи НЕПу він не був стихійним. Вільного ринку немає і в капіталістичних країнах. Необхідність регулювання ринку не викликає сумніву (З, с. 63). _v w

Поглиблення суспільного поділу праці й спеціалізація виробництва зумовлюють необхідність обміну продуктами праці - товарами, розвитку товарно-грошових відносин, здійснення обороту і товарів, і капіталу. Це означає, що для відтворення виробництва створений товар необхідно реалізувати, причому з певною його прибутковістю, що забезпечує відтворення виробничого процесу і, що особливо важливо, його розширення. Ринок як соціально- економічний процес формується в результаті здійснення обороту товарів і капіталу. А для здійснення товарообороту необхідно мати товар і капітал . Отже, першоосновою ринку є виробництво - як процес, в ході якого люди, використовуючи матеріально-технічні ресурси та сили природи, створюють продукти й товари, необхідні для існування і розвитку суспільства. Тому можна цілком погодитись з Л.Г.Прусовою, яка визначає ринок як форму функціонування економіки, ринок " є результатом розвитку суспільства , явищем господарського життя суспільства (4, с. 126). Разом з тим Л. Прусова визначає ринок як економічну категорію, "що виражає відносини стихійного регулювання виробництва ...", додаючи до цього "аспект вільних цін і розподілу прибутку".

Визначення суті ринку П.Семюелсона стосується саме відносин між покупцями та продавцями щодо обсягів товарів та їх ціни. Так, він вважає, що "ринок - це механізм, через який покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну і кількість товару" (5, с. 74).

Близьке за своєю сутністю визначення ринку К.Макконелла. На його думку "...ринок - це просто механізм або пристосування, що здійснює контакт між покупцями або пред'явниками попиту і продавцями, або постачальниками товару чи послуг " (6, с. 53).

Ідеологи класичного капіталізму М.Фуко та інші зображують ринок "у вигляді механізму інформаційного зворотного зв'язку, який стихійно регулює

виробництво відповідно до суспільних потреб через ціни та потік товарів, тобто у вигляді механізму контролю, альтернативного плану" (7, с. 44). М.Павловський зазначає: "Як пишуть фахівці групи "Адженда", ринок - це не Богом дана машина, не якась таємнича сила, що керується невидимою рукою, а суспільний інститут, який протягом віків випещувався та розвивався свідомою людською дією. Це, ціла мережа сигнальних механізмів, тільки один із яких представлений цінами. Успішне введення ринкового механізму можливе тільки в умовах реконструкції всієї соціально-економічної тканини економіки. У змішаному ринковому господарстві Західної Європи соціальне та економічне середовище формувались в результаті комбінованої дії спонтанних сил та втручання людей" (7, с. 45).

На нашу думку, для ефективного функціонування вітчизняної ринкової економіки необхідний цілий комплекс дій і процесів, зокрема створення економічних передумов, формуваня інформаційної бази, відрацювання регулюючих механізмів, що формують собою економічне і соціальне середовище, реформування всієї економічної системи.

Тобто, перехід до ринкової економіки потребує надзвичайно глибоких теоретичних напрацювань й практичних дій, щоб розвивати вітчизняну економіку заради задоволення потреб людини, розвитку свого суспільства, своєї держави.

Політико-економічний зміст поняття ринку розкривається в наступному визначенні. "Ринок - як політико-економічна категорія охоплює сукупність відносин, що пов'язані з купівлею-продажем товарів. Інакше кажучи, - це обмін, організований за законами товарного виробництва" (8, с. 152).

Ф.Котлер стверджує, що "ринок - це сукупність існуючих і потенційних покупців товарів ... У розвинутому суспільстві ринок - це не обов'язково якесь фізичне місце, де зустрічаються і здійснюють угоди покупці та продавці"(9, с.16-17). Сучасні засоби зв'язку, транспорту й реклами можуть сприяти реалізації товарів, не вступаючи в фізичний контакт з покупцем. За Ф.Котлером , може

сформуватись ринок на якийсь товар, послуги чи інший об'єкт, який має цінову значимість. Наприклад, складовою частиною ринку праці є люди, які пропонують свою робочу силу в обмін на заробітну плату чи товари. Ф.Котлер виділяє також: - грошовий ринок ( важливий ринок, що задовольняє людські потреби і дає можливість позичати, накопичувати гроші і гарантувати їх збереження ); - ринок пожертвувачів ( призначений задовольняти фінансові потреби некомерційних організацій для продовження своєї діяльності ); - ринок продавця ( це такий ринок, де панують продавці, і де найбільш активними "діячами ринку" є покупці; ринок покупця - це такий ринок , на якому панують покупці і де найбільш активними "діячами ринку " доводиться бути продавцям". Ф.Котлер розширює межі ринку, вводячи поняття "демографічний ринок"-ринок маленьких дітей, підлітків, молоді та людей похилого віку, ринок організацій, лікарень; - географічний ринок - ринки Франції, Таїланда, Індії (9, с. 46).,

Сучасна економічна теорія і практика розвитку ринкових відносин та формування ринку розширює його структуризацію. Наприклад, фінансовий ринок функціонально розділяється на наступні відносно самостійні сфери обороту: ринок кредиту ( короткостроковлй та довгостроковий ); ринок цінних паперів (акції, облігації держави та підприємств, державні казначейські зобов'язання); валютний ринок; цільовий банківський капітал (страхові фонди, державні засоби, виділені на цільові інвестиційні проекти і власний капітал підприємств^ 0, с. 47-52). Формується інвестиційний ринок з певними

функціональними навантаженнями, своєю інфраструктурою і впливом на ефективний розвиток економіки, хоч з великими труднощами та не завжди необхідними результатами.

У широкому розумінні, дійсно, що ринок - це місце, де в один і той же час сходяться покупці та продавці. Саме на ринку концентрується попит і пропозиція в часі й просторі на той чи інший товар. Отже, характерною ознакою ринку є наявність покупців і продавців на певній територіальній площі. І, звичайно,

виробників і споживачів, а також грошей і товару. Центральною фігурою на ринку є покупець, який визначає попит на товари, але за умови наявності в нього грошей. Продавець працює на покупця, задовольняючи його потреби. Саме ринок є сферою товарного обороту^ в якій здійснюються акти купівлі і продажу товарів за певної сукупності соціально-економічних відносин у сфері виробництва і товарного обороту. Ринок успішно може функціонувати в умовах розвинутої конкуренції, що виключає монополію, та стимулює підвищення якості виробництва продукції на основі новітніх енерго- і ресурсоощадних технологій.

Ринкові відносини у розвинутій ринковій економіці базуються на основі відносин власності на землю, працю і засоби виробництва вільного вибору товару покупцем.

Формування ринку, в тому числі й аграрно-продовольчих продуктів, розвиток стимулюючих ринкових відносин, що його супроводжують, процес тривалий і залежить у значній мірі від суспільно-економічних відносин, структури власності за власниками, становлення різноукладності економіки, різних форм господарювання й організації виробництва. Отже, ринок пов'язаний з соціальними економічними процесами в суспільстві. Очевидно, виходячи з цього, М.Коденська вважає, що ринок це не тільки сфера товарообороту в системі обміну товарів, а система товарно-грошових відносин, суттю яких є прискорення кругообороту товарів, послуг і капіталу (11, с. 7). В цьому визначенні охоплені товарно-грошові відносини в сфері виробництва й реалізації товарів, послуг і капіталу, тобто відносини між продавцями і покупцями щодо обсягів, якості та цін товарів, що знаходяться в товарообороті, швидкість якого прискорює або уповільнює здійснення кругообороту продуктивного, товарного й фінансового капіталу.

Таким чином, в узагальненому вигляді ринок розглядається як форма функціонування економіки, з одного боку, з другого - як система товарно-грошових відносин з властивими ринковій економіці законами товарного

виробництва. Наведені визначення, кожне зокрема, вдало характеризують окремі риси ринку, проте повного поняття ринку як економічної категорії не дають. Це пов'язано з тим, що ринок досить складне соціально-економічне явище. В кожній країні зокрема сутність ринку проявляється відповідно до соціально-економічного стану розвитку суспільства, його політичної організації, природно-економічних особливостей розвитку економіки і, зокрема, аграрно-промислового комплексу, історичних традицій. Тому, об'єктивно оцінюючи наведені визначення сутності ринку, ми погоджуємось з тим, що це форма функціонування економіки, в цілому складна за соціально-економічним змістом, якій притаманні динамізм і системність розвитку, функціональне навантаження, закономірності і протиріччя. Про обмеженість і динамізм розвитку ринку свідчить досвід вітчизняної економіки, яка тривалий період розвивалася в умовах жорсткої адміністративно-планової системи й державної "зарегульованості", відсутності конкуренції і вільного ціноутворення. В результаті перехід вітчизняної економіки до ринкових відносин виявив суттєве технічне, технологічне й економічне відставання в порівнянні з розвинутими капіталістичними країнами.

Ринок як активна форма економічних зв'язків між товаровиробниками є регулятором пропорцій розвитку економіки країни, його галузевих підкомплексів, розподілу капіталу й трудових ресурсів за галузями, засобом реалізації основної мети виробництва - виробляти продукцію відповідно до попиту споживача й одержувати прибуток. Виконуючи такі функціональні й закономірні навантаження, ринок виявляє диспропорційність розвитку галузевої структури Це проявляється в економічних кризах, певних суперечностях між виробництвом і купівельною спроможністю населення, зростанні цін і інфляції, безробітті. Саме такі явища супроводжують вітчизняну економіку в перехідний період до ринкових відносин.

Історично склалась певна система організації ринків, відповідно до якої виділяються світові (зовнішні), національні, регіональні, міжрегіональні,

місцеві, внутрішньогосподарські, галузеві ринки. Обґрунтовуючи економічну сутність ринку, Л. Худ олій вважає, що форми ринку, які утворюють його структуру, можуть бути різноманітними: за об'єктами торгівлі - ринки товарних груп або окремих товарів; за суб'єктами товарного обміну - оптові, роздрібні, оптово-роздрібні; за характером власності на товари і самі ринки (державні, приватні, суспільні, змішаної власності); за розміщенням (світові, національні, регіональні); за типом угод (фізичного товару, ф'ючерсні); за відповідністю до законодаства (офіційні, чорні) (12, с. 9).

За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин розрізняються ринки: засобів виробництва, інвестиційних ресурсів (інвестиційний ринок), трудових ресурсів (ринок праці), предметів споживання.

Як сфера товарного обороту, ринок залежить від природно-економічних особливостей регіону його функціонування, стану, напрямків і структури розвитку аграрно-промислового виробництва, щільності населення і

платоспроможного рівня, стану розвитку ринкової інфраструктури і інших факторів. Об'єднуючою ланкою в кругообороті товарів і капіталу є ринкова інфраструктура як важлива складова дійового ринкового середовища. Вона включає сукупність елементів виробничої, соціальної і інституціальної інфраструктур, які забезпечують відтворення умов господарської діяльності в ринковій економіці. Основні функції інфраструктури ринку: торгово-посередницька діяльність, послуги - інформаційні і організаційно-комерційні, виробничі й транспортно-експедиторські, фінансово-розрахункові та кредитні, сервісні. В сферу інфраструктури ринку входять організації оптової і роздрібної торгівлі, інформаційно-комерційні центри, організації транспорту і зв'язку, комерційні банки, сертифікаційні центри, товарні біржі, сервісні центри, складське господарство, товаропроводяча мережа. Отже, ринкова інфраструктура - це комплекс галузей, організацій і служб по створенню оптимальних умов нормального функціонування ринку на мікро- і макрорівнях, що забезпечують дієвий зв'язок між товаровиробниками та споживачами (11, с. 7 ).

Формування і розвиток ринку зумовлюється певними ринковими відносинами, що включають сукупність зовнішніх та внутрішніх факторів політичного, економічного, правового та соціально-психологічного характеру і впливають на інтенсивність товарно-грошових відносин.

М.Павловський у своїй книзі "Макроекономіка перехідного періоду" цитує за Макконеллом і Брю, які дають наступне визначення ринкової системи: "Рин­кова система - це така система, в якій панує власний інтерес, конкуренція і яка не має ні моралі, ні совісті". Що стосується твердження цих авторів відносно США, то воно таке: в США "ринкова система в принципі є, а зокрема її нема"(7, с. 44).

Характерною ознакою перехідного періоду до ринкової економіки є те, що соціально-економічна сутність категорії "ринок" продовжує бути предметом прискіпливого дослідження вітчизняних вчених економістів. Теоретичні узагальнення змісту поняття "ринок", його класифікація за певними ознаками викладені досить аргументовано з врахуванням сучасного стану розвитку економіки в книзі П.Т.Саблука та інших авторів "Основи організації сільськогосподарського ринку" Цікаво, що тут сутність ринку тісно пов'язується з суспільним його значенням "...ринок являє собою цілеспрямовану упорядковану систему ресурсів, установ та методів, завданням якої є створення і підтримання ринкового середовища в стані максимального наближення до чистої конкуренції і здатності генерувати ринкові ціни як ціни попиту та пропозиції ..." І далі: "Вільний ринок - це економічна система, в якій виробляються ті товари, що придбаються громадянами, самі громадяни своєю поведінкою на ринку розподіляють ресурси на виробництво товарів. До ринкової економіки відносять таку економічну систему, в якій вільний ринок поєднується з мінімальним державним втручанням"( 14, с. 13-14).

Теоретично сутність ринку і розвиток ринкових відносин розглядається в економічній літературі відносно часового і просторового фактору, що має свою історію та територіальні (державні) відмінності. З погляду на це в узагальненому вигляді виділяються дві основні моделі ринкової економіки, досить протилежні

з точки зору їх органічного змісту. В узагальненому вигляді їх суть викладена в статті болгарських економістів Т.Пандова, М.Цонева та інших авторів (15, с. 110-113).

В основі першої моделі - чисті ринкові відносини, вільна конкуренція. Основні складові моделі: повна аграрна реформа (повна приватизація), права синдикатів, мінімум і максимум собівартості і цін, оплата внутріторгового обороту, звільнення прибутків від податків. Визнається ефективною і необхідною лише одна форма власності - приватна. Не допускається державне регулювання. Модель називається "чиказькою школою". Вона здійснювалась в Чілі і Англії і показала, що в сучасних економічних умовах в чистому виді така модель, яка повністю звільнена від всіляких обмежень, є абсурдною.

Друга модель являє собою змішану економіку і недостатньо досконалі ринкові відносини. Вона допускає державне втручання в процес попиту чи пропозиції (або одночасно в обидва процеси) економічними методами, цінами, податками, процентами, дотаціями і ін.; орієнтовне планування для виробників на макроекономічному рівні економічними засобами; втручання великих монополій для пом'якшення соціальних умов; плюралізм в формах власності з перевагою приватної. Модель розвинута відомими західними економістами: Джоном Кенетом Гелбрайтом, Раймондом Ароном, Жаком Фурастьє, Полом Семюелеоном і ін.

На практиці в розвинутих капіталістичних країнах застосовується друга модель ринкових відносин. Вважаємо, що друга модель найбільше відповідає потребам вітчизняної економіки . Це зумовлено реаліями, що мають місце в нашій країні, і які досить аргументовано обгрунтував академік В.В.Юрчишин у книзі "Аграрні перетворення в Україні" (16).

Важливою і можливо основною умовою формування ринкової економіки є проголошення офіційної аграрної політики в Україні.

Нагальна, економічно назріла потреба розвитку нових, ринкових відносин проявлялась в Україні з розвитком інтеграційних процесів. На рівні господарств в

сфері аграрно-промислового виробництва формувались нові інтегровані структури більш високого рівня виробничо-господарської самостійності з створенням матеріально-технічної бази, що забезпечувала виробництво кінцевої товарної продукції, її реалізацію також у власній торгівельній мережі (17).

На регіональному рівні створювались інтегровані формування в конкретних сферах аграрно-промислового виробництва: плодоовочеконсервній, виноградо (шюдо)-виноробній, цукробуряковій. Вони створювались добровільно, функціонували на основі, принципах і правилах у відповідності з попередньо відпрацьованими положеннями і досягали більш високих економічних результатів. Разом з тим їх організація й функціонування, а також подальший

/У \rpl~~

розпад показали, що командно-адміністративна система розвитку економіки потребує глибоких і всебічних удосконалень соціально-економічних відносин та переходу на принципи ринкової економіки, ринкового механізму, на основі яких розвиваються економічно розвинені країни.

Ринковий механізм взаємовідносин базується головним чином на законі вартості, законі середньої норми прибутку, законі відповідності попиту і пропозиції, які діють у певному взаємозв'язку. •

Суть ринкових відносин полягає в тому, що праця товаровиробників (товари, послуги та ін.) на ринку оцінюється за ринковою ціною реалізації. Але сучасна ринкова ціна, як показує досвід, особливо аграрно-продовольчої продукції, не відшкодовує суспільно необхідних витрат праці і коштів на її виробництво. В результаті сільськогосподарське виробництво збиткове. В 1999 році частка збиткових господарств (колективних, міжгосподарських сільгосппідприємств і радгоспів) становила 85,6%, у 1998 - 88,3%, 1997 p.- 87,2%. Рівень економічного стану господарств незадовільний. Вони не відшкодовують затрат на виробництво і несуть збитки, що призводить до їх банкрутства.

Відносно відповідності ціни реалізації і суспільно необхідних затрат К.Маркс писав: "Для того, щоб товари однієї і тієї ж сфери виробництва...

реалізовувались за їх вартістю, необхідні дві умови: по-перше, різні індивідуальні вартості повинні вирівнюватись в одну суспільну вартість... А для цього необхідна наявність конкуренції між виробниками одного і того ж виду товарів, також, як і наявність ринку, на якому вони одночасно пропонують свої товари... По-друге, для того щоб товар був реалізований по його ринковій вартості , тобто, у відповідності з-вмістом в ньому суспільно необхідної праці, використаної на виробництво всієї маси даного виду товарів, має відповідати величині суспільної потреби в них, тобто платоспроможної суспільної потреби. Конкуренція, коливання ринкових цін, що відповідають коливанням відношення між попитом і пропозицією, завжди прагнуть звести до цієї суспільної міри загальну кількість праці, затрачену на кожний вид товару" (18, с. 197 ).

Перехід вітчизняної економіки до ринкових відносин відбувається за відсутності необхідних соціально-економічних передумов в народному господарстві, в тому числі і в аграрно-промисловому комплексі, включаючи всі його продуктові підкомплекси і сільськогосподарське виробництво теж. До таких передумов професор Ю.Коваленко відносить дві основні: певна організаційно-виробнича структура виробництва, що характеризується відсутністю виробників -монополістів, яка створює максимум умов для конкуренції; певний стан виробництва, що характеризується збалансованістю попиту і пропозиції на продукцію (19, с. 41).

У ринковій економіці суспільна корисність праці і суспільна міра оцінки праці, що характеризує відносини між товаровиробниками, проявляється через ринкову ціну. Саме ринкова ціна є інструментом регулювання обмінних процесів, а також структурних пропорцій відтворення. Але ціна свої функції може виконати в тому разі, коли в її основі лежать суспільно необхідні затрати праці. За К.Марксом, це такі затрати робочого часу, "які потрібні для виготовлення якої- небудь споживчої вартості за даних суспільно нормальних умов виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні умілості і інтенсивності праці" (20, с.471). Реалізаційна ціна на сільськогосподарську

продукцію складається під впливом багатьох факторів. Зважаючи на специфічний характер сфери сільськогосподарського виробництва, що зумовлений природно-кліматичними особливостями розвитку і тому має певний ризик, суспільно необхідні затрати визначаються гіршими умовами виробництва і є ціноутворюючим фактором при формуванні ціни на сільськогосподарську продукцію. Разом з тим на верхню межу ціни діє закон середньої норми прибутку. До того ж ціну регулює й ринок під дією закону попиту і пропозиції (10, с.48). Перехід же вітчизняної економіки до ринку супроводжувався проголошенням вільної ринкової ціни на матеріально-технічні ресурси і енергоносії, тоді як ціни реалізації сільськогосподарської продукції до цього часу продовжують регламентуватись певними нормативними актами. Таким чином, продовжується споживацьке ставлення щодо сільськогосподарського виробництва. Як стверджує академік УААН П.Саблук "Більшість причин, що зумовили сучасний стан сільського господарства, АПК в цілому, лежать поза сільським господарством. Економічний механізм працює не на користь сільського господарства ... " І далі "За великим рахунком, ринкова економіка -госпрозрахункова економіка, коли на основі співставлення виручки від реалізації продукції ( робіт, послуг) з повними витратами на її виробництво визначається прибуток (збиток)" ( 21, с. 24, 27).

До прийняття Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" у ринкових відносинах, що формувалися, панували лише відносини власності на засоби виробництва і дещо на вироблену продукцію. Земельні відносини, трудові відносини залишали все ще поза правовим полем відносин власності, що є однією з причин відношення до сільського господарства, його працівників та сучасного економічного стану. Ігнорування дії закону вартості на макроекономічному рівні призводить до негативних наслідків не тільки в сільському господарстві, айв економіці країни в цілому. Відомо, що внутрішній валовий продукт в Україні за період з 1990 до 1999 pp. знизився на 74,2 % (7, с.9 ).

За цей період виробництво валової продукції сільського господарства зменшилось з 48,6 млрд.грн. до 27,5 млрд.грн. і становило - 56,6% по відношенню до 1990 року (21, с. 21). Скоротилось виробництво важливих видів сільськогосподарської продукції, а саме: зерна на 48.1 %, насіння соняшника на 12,0 %, цукрових буряків майже на 52,4 %, картоплі на 9,3 %, овочів на 13,2%, м'яса у 3,1 раза, молока у 1,9 раза, яєць у 2,1 раза, вовни у 4,4 раза. Не дивлячись на різке зменшення обсягів виробництва аграрно-продовольчої продукції, спостерігаються її надлишки, про що свідчать прилавки магазинів, сільськогосподарські ринки, на яких переважають продавці. Тобто пропозиція й попит все ще не збалансовані. Це викликано не занадто великими обсягами виробництва (перевиробництва) продукції, а надмірною недостачею грошей у переважної більшості населення. В результаті, населення не купує необхідного продовольства, а продукція залишається, створюючи надлишки. Проте ціни на неї не знижуються, що вирогідно обумовлено монополією на ціни і на товари або фіктивними надлишками продукції. В економіці країни все ще не повністю враховується дія законів ринкових відносин.

Певні передумови для розвитку ринкової економіки та правове забезпечення аграрних перетворень створені з прийняттям Конституції України та Законів України, схвалених на найвищих рівнях державної влади, а саме: «Про власність» (1991), "Про форми власності на землю"(1992), "Про внесення змін і доповнень до Закону _п України" "Про селянське (фермерське) господарство"(1993),"Про колективне сільсько-господарське підприємство" (1992), "Про оренду землі"(1998), "Про сільськогосподарську кооперацію" (1997), Укази Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва"(1994), "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність"(1995), Постанова Верховної Ради України «Про земельну реформу» (1990), «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» (1992) та інші нормативно-правові акти. Проте

,у W

законодавча база відпрацьована ще недостатньо, що " не може не впливати негативно на її протікання і соціально-економічні наслідки"(16, с. 37).

Обґрунтовуючи сутність аграрних перетворень в Україні, В.Юрчишин у своїй праці "Аграрні перетворення в Україні" розкриває об'єктивні і суб'єктивні причини аграрної кризи, досить аргументовано пов'язує їх із соціально-економічним станом розвитку України в нових умовах. Критично відмічаючи недоліки законодавчої бази, автор- підкреслює позитивні результати здійснення аграрних перетворень, "які у своїй основі є не лише соціально-економічними, а й політичними." До найважливіших з них віднесені такі : денаціоналізація землі, роздержавлення землі, приватизація землі, визнання рівності приватної та державної власності на землю; гарантії розвитку одночасно з колгоспами, колективними та іншими діючими зараз недержавними сільськогосподарськими підприємствами інших організаційно-правових структур, які виправдали себе у світовій практиці. Важливими здобутками вважаються також створення передумов для розвитку на селі кооперування, формування різноукладності, право господарювання на засадах підприємництва, розвиток конкуренції, формування керівників найсучаснішого типу, створення умов для становлення приватного сектора, вільний розвиток економічної, у тому числі аграрно-економічної науки (16).

Ефективний розвиток ринкової економіки зумовлюється певними соціально-економічними передумовами, які необхідно напрацювати й сформувати в процесі переходу до ринкових відносин (9). В їх системі важливе значення мають:

• оволодіння нормативно-законодавчою базою реформування відносин власності на засоби виробництва, результати праці та земельних відносин для забезпечення переходу до більш прогресивних виробничих взаємовідносин і конкурентного змагання товаровиробників;

• створення вітчизняної матеріально-технічної бази для виготовлення енергоощадних високопродуктивних машин та доступних товаровиробникам по

вартості сільськогосподарських машин, технологічного обладнання, необхідної для господарств потужності;

- організація науково-технічної бази, кон'юктурної і торгівельної інформації, а також каналів зв'язку господарств з ринковими структурами для забезпечення її доступності, вивчення і оцінки "попит - пропозиція" на вироблену господарством продукцію, отримання інформаціїї про рівень і динамізм цін з метою прогнозування обсягів виробництва продукції, її асортименту і визначення каналів реалізації з найбільшою прибутковістю, оперативного отримання інформації про нові ефективні технології виробництва продукції, підготовка кваліфікованих кадрів, які володіли б законами ринкової економіки, системою знань маркетингової діяльності і підприємництва, нормативно-законодавчою базою ринкових відносин (22).

З проведених досліджень слідує: ринок - це дійсно складний соціально-економічний процес, що розвивається в певному ринковому середовищі та зумовлюється сукупною дією і суспільних економічних законів, рівень пізнання і дотримання яких визначає ефективне використання ресурсів і капіталу, забезпечення прибутковості виробництва та гармонійний розвиток суспільства.