19. Амстердамський та Ніццький договори та їх роль в розвитку права єс.

Метою Амстердамського договору стала підготовка ЄС до розширення на Схід та інших глобальних процесів. Договір був підписаний 2 жовтня 1997 р. та набрав чинності 1 травня 1999 р.Амстердамський Договір встановлює принципи "прозорості” та "відкритості” ЄС. Таким чином, рішення в рамках ЄС мають прийматися максимально відкрито і бути наближеними до громадян ЄС. Проголошуються принципи поваги прав людини, демократії та верховенства права, на яких ґрунтується ЄС, і дотримання яких є умовою для вступу до нього.Цілком новим є положення Договору, яке передбачає можливість використання в певних ситуаціях формули „тіснішої співпраці" окремими країнами-членами задля реалізації спільних цілей. Амстердамський договір поглибив європейську єдність. Це було досягнуто за рахунок посилення співпраці в існуючих сферах діяльності, інтеграції нових сфер до структур Спільноти та початку реформування європейських інституцій. Проте докорінних реформ проведено не було.

Ніццький договір був спрямований насамперед на реформування інституційного механізму Євросоюзу у зв'язку з майбутнім розширенням цієї організації, коли до неї повинні приєднатися нові європейські країни. Реформи стосувалися чисельного складу Комісії, розподілу голосів між членами Ради Євросоюзу, визначення сфер, в яких постанови приймаються більшістю голосів, тощо.Були розширені склад та компетенція Суду першої інстанції. Він став автономною судовою установою, і кількість його членів збільшилася. Цей Суд міг створювати палати для вирішення окремих спорів, а також гранд-палату для вирішення основних категорій справ. До компетенції Суду першої інстанції було віднесено розгляд питань про законність актів, ухвалених інститутами ЄС, розгляд звернень держав-членів та інститутів Європейського співтовариства про бездіяльність інших інститутів об'єднання, вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків у випадку позадоговірної відповідальності Європейського співтовариства, а також винесення преюдиціальних рішень.

Договір закріпив додаткові можливості для більш тісної співпраці окремих країн-членів Євросоюзу, які були започатковані Амстердамським договором.

20. Передумови прийняття, нововведення та причини провалу проекту Договору котрий затверджував Конституцію для Європи.

29 жовтня 2004 р. була підписана Угода про Конституцію ЄС. Однак вона не набула чинності, оскільки не всі країни – учасниці її ратифікували.

Угода про Конституцію мала надати ЄС єдину структуру, перетворити його на суб’єкт права, таким чином замінити собою всі чинні договори. При цьому вона мала продовжити реформування інституцій ЄС, розпочаті згідно Ніццького договору.

Угода поділяється на чотири частини:

- Основні принципи,

- Органи і установи,

- Процеси ухвалення рішень,

- Політика Євросоюзу.

Найголовніші здобутки Конституції Європейського Союзу такі:– Проголошується відкритість ЄС для "всіх європейських країн, які поважають цінності ЄС і вважають за потрібне втілювати їх спільно”.– Конституція підтверджує принцип вільного пересування людей, товарів, послуг і капіталів.– Громадянство Союзу не витісняє громадянства держав-членів, а лише доповнює його.– Громадянин ЄС має право голосувати і висуватися на виборах до Європейського парламенту– Громадянин ЄС має право звертатися до органів ЄС будь-якою офіційною мовою ЄС і отримувати відповідь цією ж мовою.– ЄС складають наступні інституції:

Європейський Парламент, Європейська Рада, Рада Міністрів, Європейська Комісія, Суд Юстиції.

Але внаслідок того, що референдуми про ратифікацію у Франції (травень 2005) і Нідерландах (червень 2005 року) дали негативний результат, доля Конституційного договору лишається невизначеною.

Лісабонська угода стала альтернативою Європейській конституції. Офіційне підписання Лісабонської Угоди відбулося 13 грудня 2007 року.