9. Класифікація норм права єс відповідно до організаційно – цільової спрямованості

Виходячи з організаційно-цільової спрямованості норм та особливостей їх регулюючого впливу, можна здійснити внутрішньотиповий поділ матеріальних та процесуальних норм на види та визначити характерні особливості кожного з цих видів норм права Євросоюзу.Залежно від організаційно-цільової направленості їх приписів та особливостей їх регулюючого впливу серед визначальних норм треба виділити: а) норми-принципи; б) норми-програми; в) норми-плани; г) оперативні норми. Норми-принципи встановлюють загальний правовий режим досліджуваного типу європейської інтеграції та її організаційно-правові основи. Норми-програми визначають напрям розвитку та цілі процесів інтеграції, здійснюваної в рамках Євросоюзу (наприклад, норми ст. З Договору про ЄС). Норми-плани спрямовані на реалізацію програмних норм у ході здійснення європейської інтеграції. Вони є засобом поетапного виконання приписів правових актів, які вміщують програмні норми (наприклад, ст. 312 Договору про функціонування ЄС щодо багаторічного фінансового рамкового плану стосовно упорядкування видатків Союзу). Оперативні норми забезпечують безпосереднє виконання запрограмованих та запланованих інтеграційних заходів. Це найбільш чисельний різновид норм, що регулюють процеси інтеграції в рамах Євросоюзу.

10. Дія права єс в часі, просторі та за колом осіб

В часі,. Відповідно в праві ЄС діє і застосовується загальний для всіх правових систем принцип, відповідно до якого більш пізній нормативно-правовий акт замінює чи видозмінює аналогічний за своїм статусом правовий акт, прийнятий раніше. Найбільш наочно це можна простежити на прикладі тихзмін, що вносилися в первісні установчі договори Єдиним європейським актом, Маастрихтським і Амстердамським договорами .Вступ у силу норм вторинного права залежить від правового режиму самого джерела права і характеру положень, які безпосередньо в ньому закріплені. За загальним правилом, регламенти набирають сили на 20-й день після їхнього опублікування в „Journal offіcіal”, якщо інше не передбачено в самому тексті даного акту.Те ж саме стосується і директив загального характеру, що публікуються в офіційному виданні. Що стосується директив, адресованих порівняно вузькому колу суб'єктів, і рішень, прийнятих інститутами ЄС, вони, як правило, набирають сили з моменту їхньої нотифікації. У директивах і рішеннях може указуватися термін дії чи термін, протягом якого розпорядження, що міститься в даному акті, повинне бути виконано. Рішення Суду ЄС набирають сили з моменту їхнього прийняття.Міжнародні угоди Співтовариств набирають сили відповідно до положень міжнародного права і вказівок, що містяться в самих угодах. Дія норм права ЄС в просторі нерозривно пов'язана з такою категорією, як територія Європейського Союзу.Відповідно до Договору про Європейський Союз, останній володіє своєю власною територією, що утворять території держав-членів Союзу. Це означає, що національна територія держав-членів, що знаходиться під їхньою суверенною владою, одночасно є складовою частиною території Європейського Союзу. Відповідно до загальних принципів цієї системи права, норми права ЄС мають пряму дію і, отже, підлягають застосуванню на території всіх держав-учасників. Зовнішні кордони Євросоюзу утворюють кордони держав-членів із третіми державами чи кордони, що відокремлюють відповідну територію від відкритого моря. Саме зовнішні кордони Європейського Союзу є одночасно кордонами Митного союзу, створеного ЄС, з моменту його виникнення. Складний склад національної державної території поширюється і на територію Європейського Союзу. До складу території Європейського Союзу входять всі ті територіальні зони, що знаходяться під юрисдикцією, під суверенітетом держави-члена Союзу. Щодо Європейського Союзу можна також говорити про те, що право ЄС повинно діяти і на так званій території, що плаває чи літає, на об'єктах, що належать членам чи Європейському Союзу в цілому і знаходяться у відкритому морі, у повітрі над відкритим моремчи у космосі. Однак деякі проблеми, зв'язані зі складною територіальною структурою окремих держав-членів, все-таки існують, і повний автоматизм поширення норм права ЄС на всю територію держав-членів не має місця.Особливий статус встановлюється для заморських територій, що знаходяться під керуванням держав-членів Європейського Союзу. Таким чином, у рамках Європейського Союзу діє загальний принцип, який встановлює, що територіальна сфера застосування права ЄС визначається зовнішніми кордонами Союзу.