- •1. Понятійно – правовий категоріальний апарат в праві єс : право Єс, права єСп, європейське право
- •2. Співвідношення понять правова система Єс, система права Єс та система джерел права єс
- •Правопорядок єс та його закріплення в рішеннях суду єс
- •4. Система права єс: поняття та складові частини
- •5. Поняття та структура права єс
- •9. Класифікація норм права єс відповідно до організаційно – цільової спрямованості
- •10. Дія права єс в часі, просторі та за колом осіб
- •11. Правова природа права єс
- •12. Основні етапи розвитку права європейських співтовариств
- •13. Розвиток економічної та політичної концепції уніфікації Європи.
- •14. Ідея єдиної Європи в історичному контексті.
- •15.Паризький договір 1951 р.: структура та інституційний механізм.
- •16. Договір про створення Європейського економічного співтовариства 1957р.
- •17. Єдиний європейський акт: передумови прийняття та основні напрямки реформ
- •18 Договір про Європейський Союз (Маастрихтський договір 1992
- •3. Співпраця у сфері юстиції та внутрішніх справ
- •19. Амстердамський та Ніццький договори та їх роль в розвитку права єс.
- •20. Передумови прийняття, нововведення та причини провалу проекту Договору котрий затверджував Конституцію для Європи.
- •21. Лісабонський договір:порядок прийняття, основні положення та нововведення.
- •22. Взаємодія міжнародного права та права єс: концепції та проблеми.
- •25.Джерела первинного права: юридичні особливості та види
- •26. Регламент як джерело права єс
- •27. Директива як джерело права єс: пряма і не пряма дія.
- •28. Рішення, рекомендації та висновки як джерела права єс.
- •30. Міжнародні договори та їх місце в системі права єс.
- •31. Поняття, ознаки та система принципів єс.
- •32.Принцип прямої дії права єс.
- •33. Принцип верховенства права єс.
- •34. Субєкти права єс.
- •35. Принципи субсидіарності та пропорційності в праві єс.
- •36. Міжнародна правосуб’єктність єс та Лісабонський договір
- •1) Голова Ради єс
- •42. Суд єс:структура, порядок функціонування та прийняття рішень.
- •44 Європейська рада, її склад та компетенція
- •46 Рахункова палата: склад, структура, функції, порядок роботи
34. Субєкти права єс.
До суб'єктів права Є С належать учасники інтеграційних відносин, які є носіями прав і обов'язків, що безпосередньо випливають з правопорядку Євросоюзу. Всі суб'єкти права Євросоюзу здатні реалізовувати свої права та обов'язки шляхом прямої участі в інтеграційних відносинах. З іншого боку, їх діяльність підпорядковується правопорядку Євросоюзу.
В інтеграційних відносинах, які регулюються правом Євросоюзу, суб'єкти цього права беруть участь або безпосередньо (фізичні та юридичні особи), або через уповноважені ними органи (держави-члени та ЄС).Хоча суб'єкти права Євросоюзу не є ідентичними з точки зору їхньої правової природи, їх не поділяють на якісь категорії. Тобто в праві Євросоюзу немає поділу суб'єктів залежно від їх правової природи та походження на первинні і вторинні, який, наприклад, існує в міжнародному публічному праві.Коло суб'єктів права ЄС визначають Договори про Євросоюз та функціонування Євросоюзу, рішення Суду ЄС.Багато положень Договору про функціонування ЄС мають своїми адресатами держави-члени, Євросоюз, фізичні та юридичні особи. Це стосується, насамперед, положень статей 28-66 Договору про функціонування ЄС, які регулюють основні свободи спільного ринку і закріплюють права і обов'язки всіх суб'єктів права Євросоюзу. При цьому положення статей 28, 30, 45,63 мають пряму дію.Статті 258,259,260,263,265,266 Договору про функціонування ЄС встановлюють умови звернень з позовами до Суду ЄС інститутів ЄС, держав-членів, фізичних і юридичних осіб. Тим самим усі вони отримують відповідні права і обов'язки і можуть реалізувати свою правосуб'єктність шляхом звернення до Суду ЄС.
Передбачені у ст. 288 Договору про функціонування ЄС постанови інститутів ЄС (регламенти, директиви, рішення) можуть створювати права і обов'язки для всіх суб'єктів права Євросоюзу.
Інші положення Договору про заснування ЄС стосуються переважно держав-членів та Співтовариства.Стаття 47 Договору про ЄС та ст. 335 Договору про функціонування ЄС визначають правосуб'єктність Союзу. Зокрема, ст. 47 виголошує, що Союз має правосуб'єктність. А у ст. 335 йдеться про те, що у кожній з держав-членів співтовариство користується найширшою правоздатністю, яку мають юридичні особи згідно із національними законодавствами; воно може, зокрема, придбавати чи відчужувати рухоме або нерухоме майно, виступати стороною в судових слуханнях.
35. Принципи субсидіарності та пропорційності в праві єс.
Це загальні принципи, Закріплені в договорі про ЄС 1992 р.
- принцип субсидіарності – Союз зобов’язаний діяти в межах своїх повноважень для досягнення цілей ЄС, а в сферах де він не наділений компетенцією мають діяти національні органи. Зміст принципу субсидіарності розкриває "Протокол про застосуваЗ цього визначення випливає, що субсидіарність обмежена випадками, коли компетенція Союзу доповнює компетенцію держав-членів. Тобто субсидіарність означає доповнення.ння принципів субсидіарності і пропорційності" (Протокол).
- принцип пропорційності – засоби, які використовуються органами ЄС не мають виходити за рамки дій, які необхідні для реалізації цілей договору. ін доповнює принцип субсідіарності. Згідно з принципом пропорційності зміст і форма дій Союзу не повинні виходити за межі того, що є необхідним для досягнення цілей Договору (ст. 5.4 ДЄС). Йдеться про таке співвідношення цілей та засобів, у рамках якого обрані заходи мають відповідати або бути пропорційними закріпленим у договорах цілям.
