Переказ тексту

... Дослідники (Л.В.Занков. В.Я.Василевська, Б.І.Пінський, Р.К.Луцькіна, Г.М.Дульнєв та ін.)... відмічали, що [розумово відсталі] школярі передають зміст текстів спрощено, наближено, пропускаючи ба­гато частин, що мають важливе значення. Разом з тим, хоча завдання переказати дослівно перед ними не ставилось, вони точно відтворювали деяку кіль­кість слів оригіналу...

Встановлено також, що, переказуючи текст, учні допоміжної школи лише з великими труднощами і дуже недосконало виконують довільну реконструк­цію матеріалу. Зазвичай їх обмежує послідовність, у якій викладено текст, і якщо вони її порушують, то тільки мимовільно. Мимовільне порушення послідо­вності розповіді виявляє нерозуміння олігофренами причинно-наслідкових, часових та інших відно­шень..., які є в оповіданнях, або недостатньо міцне збереження в пам'яті його окремих частин.

Запитання дорослого, які вимагають вибіркового переказу, звичайно не досягають своєї мети. Вони викликають відтворення матеріалу у звичній дітям послідовності від початку до кінця...

Дуже своєрідною... особливістю переказів розу­мово відсталих дітей є багаточисленні добавки. Відт­ворюючи текст, школярі, як правило, привносять та­кі фрагменти і деталі, яких не було в зразку. Ці привнесення з'являються внаслідок виникаючих у дітей асоціацій..., які можуть бути дуже віддалено пов'язані з текстом і викликаються окремими слова­ми... Це особливо виразно спостерігається, коли у тексті описуються події, незрозумілі дитині. Часто такі доповнення відводять учня від змісту тексту, починають займати провідне місце у відтворенні.

Словесне оформлення переказів учнів допоміж­ної школи дуже недосконале і має риси ситуативно­го мовлення... Діти користуються переважно прос­тими, малопоширеними, далеко не завжди правильно побудованими реченнями. їхній словник бідний. Ряд слів постійно, нав'язливо повторюється.

...Отже, розумово відсталі діти, які вступають у допоміжну школу, як правило, володіють усним мо­вленням, яке вони засвоюють самостійно, в процесі безпосереднього спілкування з оточуючими... Немає підстав говорити про повне порушення мовленнєво­го спілкування дітей-олігофренів, проте воно форму­ється і здійснюється аномально.

Своєрідність розвитку мовлення дітей-олігофренів є прямим наслідком органічних порушень їх централь­ної нервової системи, тобто являє собою вторинний дефект, зумовлений розумовою відсталістю.

В усному мовленні дебілів знаходять своє без­посереднє відображення недоліки, характерні для їх вищих психічних функцій, в першу чергу мислення і вербальної пам'яті, а також порушення емоційно-во­льової сфери.

Особливості мовлення учнів допоміжної школи найяскравіше виявляються на початкових ступенях навчання. Ми маємо на увазі різноманітні, іноді дуже грубі недоліки вимови, різку обмеженість словникового запасу, недиференційоване розуміння і вживання зна­йомих слів, значне переважання пасивного словника над активним, недостатнє вміння підтримати бесіду, стислість і нелогічність зв'язних висловлювань, побудо­ваних переважно з простих малопоширених, далеко не

завжди правильно сконструйованих речень, у яких містяться необгрунтовані привнесення.

В свою чергу мовлення, що аномально розвива­ється, істотно виливає на становлення всіх сторін психічної діяльності і особистості розумово відста­лих школярів, затримуючи і порушуючи їх.

На усне мовлення учнів допоміжної школи зна­чний вплив здійснюють особливості їх емоційно-вольової сфери... У ряді випадків недоліки монологі­чного мовлення... зумовлені не стільки низьким рів­нем мовних можливостей олігофрена, скільки різни­ми відхиленнями в емоційно-вольовому плані...

...Суттєвою частиною [спеціального навчання] є робота по формуванню різних сторін мовленнєвої діяльності учнів. Під впливом спеціального навчання самостійне усне мовлення дітей-олігофренів помітно удосконалюється. Учні старших класів у зрозумілих для них ситуаціях користуються діалогічним мов­ленням, успішно можуть передати зміст нескладного тексту або розповісти про події, учасниками яких вони були. У їх вимові відсутні грубі дефекти.

Проте розвиток усного мовлення дебілів не од­наковою мірою позначається на різних аспектах мо­вленнєвої діяльності... Так, збагачення [словника] різними частинами мови здійснюється в неоднако­вому темпі. Збільшення словника відбувається пере­важно за рахунок іменників і дієслів...

Збагачення словника прикметниками і прислів­никами здійснюється повільніше. При цьому в само­стійне мовлення дітей-олігофренів входять прикмет­ники, що позначають зовнішні властивості об'єктів, а щодо слів, які характеризують внутрішні особистісні якості людей, то вони рідко використовуються на­віть старшокласниками, і лише у невеликій кількості наявні у пасивному словнику.

Якщо у формуванні фонетичної будови мовлен­ня спостерігаються суттєві успіхи через рік-два після початку навчання, то вміння самостійно побудувати зв'язну розповідь виробляється значно пізніше.

Контингент учнів допоміжної школи дуже різ­номанітний. В одному й тому ж класі навчаються діти з різним рівнем загального розвитку. Недоліки їх мовленнєвої діяльності характеризуються різною глибиною і ступенем виразності. ... відповідно потре­бують різної міри допомоги.

Розвиток мовлення розумово відсталих школя­рів здійснюється найуспішніше при диференційо­ваному підході, який враховує типові особливості дебілів.

Розділ II