Особливості діалогічного мовлення

...Діалог рідко виникає з ініціативи розумово відсталої дитини. Ці діти зазвичай мало цікавляться навколишнім світом, тому у них немає причин зада­вати дорослим запитання, спілкуватись з ними. Час­тіше ініціатором розмови є дорослий... Далеко не всі учні початкових класів допоміжної школи вміють підтримати діалог. Це зумовлено рядом особливос­тей мовленнєвої діяльності дебілів ...

... Кожен із співбесідників у процесі розгортання діалогу повинен неодноразово переходити з позицій говоріння на позиції слухача... Властиві розумово відсталим дітям інертність нервових процесів і упо-вільненість реакції на подразники ускладнюють по­дібні переходи... Тому розумово відсталі першоклас­ники часто не відповідають на звернення дорослого, не підтримують бесіди.

...У діалозі учень повинен постійно слідкувати за розгортанням думки співрозмовника і співвідно­сити своє мовлення з його запитаннями та репліка­ми. Таке завдання для розумово відсталих дітей є складним. їм важко сконцентруватись на розмові, особливо при наявності сторонніх подразників, які відволікають їх. У цих випадках учні забувають, про що йдеться, або припиняють слухати співрозмовни­ка. Сприйнявши лише частину чужого висловлю­вання, діти не можуть підтримати бесіду.

Властива розумово відсталим недостатність ми­слення ускладнює розуміння почутого. Це створює певну перешкоду для підтримки бесіди.

Учні початкових класів допоміжної школи з вели­кими труднощами використовують наявні у них знання і не завжди можуть мобілізувати їх в необхідний мо­мент, що також знижує активність їх участі в діалозі.

Дітям-олігофренам властива своєрідна мовлен­нєва замкнутість. Труднощі в організації бесіди зна­чною мірою пов'язані з тим, що учні ніби ухиляють­ся від розмови. У відповідь на запитання дорослого, вони або мовчать, напружено ворушачи губами, або відповідають "не знаю". Часто буває необхідним по­вторити запитання. Учень допоміжної школи відпо­відає дуже коротко, може супроводжувати мовлення жестами, якими доповнює своє висловлювання.

У ряді випадків діти, формально беручи участь у бесіді, фактично не підтримують її. Запитання ви­кликають у них односкладні, стереотипні, навіть без­глузді висловлювання... Деякі розумово відсталі ма­ють схильність до ехолалій. Вони повністю або част­ково повторюють запитання, замість того, щоб від­повісти на нього. В інших відмічається тенденція до персеверацій — багаторазового повторення слів та словосполучень. Спостерігається також неадекватне вживання слів і навіть цілих речень.

...Обмежений життєвий досвід, знижений ін­терес до оточуючого, вузьке коло знань перешко­джають розгортанню діалогічного мовлення.

Мовленнєва активність в учнів допоміжної школи виражена слабко і швидко вичерпується. То­му в ході діалогу деякі питання і зауваження дорос­лого повинні бути спрямовані на активізацію дітей. Недоцільно задавати запитання, які дають можли­вість школяру ухилитись від відповіді (Наприклад: "Чи знаєш ти, де працює твоя мама?"). Там, де це можливо, слід уникати питань, замінюючи їх стиму­люючими зауваженнями, нагадуваннями, репліками... Іноді цю ж мету можуть виконувати окремі слова, погляд. На початкових етапах навчання, проводячи бесіду з дітьми, слід уникати різких оцінок неправи­льних відповідей і частих виправлень...

Труднощі участі в бесіді пояснюються і бідністю активного словника школярів, і недостатністю ово­лодіння граматичною будовою рідної мови.

Властиві більшості олігофренів недоліки вимови також суттєво ускладнюють становлення і розвиток їх діалогічного мовлення. Помічаючи, що її не розуміють і через це сердяться на неї або дражнять, дитина починає уникати спілкування, прагне до немовленнєвих і сте­реотипних відповідей, а іноді навіть стає агресивною.

Перебування в масовій школі, точніше пережиті в ній невдачі, знижують мовленнєву активність розумово відсталої дитини. Не будучи впевненими в своїх силах, діти не наважуються взяти участь у бесіді...

... Спілкування розумово відсталих дітей є не тіль­ки неповноцінним, але й звуженим. Рівень розвитку мовлення дитини — один із факторів, які визначають вибір співрозмовника... Дитина з аномальним мовлен­ням віддає перевагу розмовам не з своїми однолітками, а з дітьми молодшого віку. А це створює несприятливі умови для розвитку її вміння спілкуватись.

... Дорослі далеко не завжди терпляче вислухову­ють розумово відсталих і не часто підтримують з ними більш або менш тривалу бесіду. Це також обмежує до­ступ дитини до джерела інформації і негативно відо­бражається на розвитку її мислення і мовлення.

... Розумово відсталі діти мало розмовляють між собою. Спілкуючись між собою в ситуації гри, вони недостатньо користуються мовленням, замінюючи бесіду вимовою окремих слів, які спонукають спів­розмовника до певних дій ...

Спілкування розумово відсталих учнів з іншими дітьми і з дорослими не тільки обмежене, а і проті­кає без відповідної активності, мляво. Порушення спілкування в свою чергу, гальмує розвиток пізна­вальної діяльності дітей-дебілів.

Удосконалення усного мовлення учнів, і зокре­ма діалогічного мовлення — одна з необхідних ланок роботи, спрямованої на підвищення їх загального розвитку. Велике значення має вироблення у розу­мово відсталих вміння запитувати...

Важливо поставити дітей в умови необхідності спілкування, спонукати до обміну думками і враження­ми на основі ускладнення різного роду... діяльності...

У корекційній роботі певне місце слід відвести ви­хованню у розумово відсталих школярів активної уваги. Діти поступово повинні навчитись не відволікатись, слухати своє і чуже мовлення. Необхідно пам'ятати, що бесіда на перших порах повинна бути нетривалою, ці­кавою, викликати у дитини позитивні емоції... Органі­заторам бесіди слід прапгути того, щоб діти говорили повними реченнями, оскільки діалог — один із шляхів підготовки учнів до зв'язного мовлення...