Називання досліджуваними властивостей предмета

... За змістом відповіді дітей на запитання, поставлені після виконання практичної дії з предме­том, можуть бути розділені на правильні та помил­кові... Помилкових — 10%, а правильних — 90%. З них неточних — 56%, точних — 34%. Помилкові від­повіді були одержані від 12 учнів, при цьому кіль­кість помилкових відповідей, що припадають на од­ного досліджуваного, не перевищувала двох.

Вже попереднє розглядання матеріалів показує, що у переважній більшості випадків розумово від­сталі діти могли більш  менш правильно сказати про результат своїх дій і, співвідносячи їх з предметом, прийти до певних висновків. Отже, учні 2 класу до­поміжної школи знаходяться на такому рівні розви­тку словесно-логічного мислення, що вони спромож­ні використовувати свої практичні дії з предметами як один із засобів пізнання оточуючого світу. Вже незначного спонукання з боку дорослого у вигляді запитання: «Що ти дізнався про грибок (шапочку, ніжку)?» — було достатньо для того, щоб школярі зробили самостійні висновки і словесно виразили їх. Проте  наявність  деякої  кількості   грубих  помилок свідчить про те, що не всім учням було легко відпо­вісти на запитання.

Помилкові висловлювання найчастіше з'явля­лись під час обговорення результатів виконання за­вдання, в якому вимагалось, щоб учень показав, скільки солі насипано в грибок. Це пов'язано з тим, що пізнавальне значення цього завдання не було зрозумілим для багатьох розумово відсталих учнів.

... У деяких випадках частина учнів говорила зовсім не про те, що вони на даний момент сприй­мали. Так, погладивши поверхню ніжки грибка, уче­ниця сказала, що ніжка коричнева. Або, відкрутивши шапочку, учень зробив висновок, що вона кругла. Складалось враження, що досліджувані орієнтуються тільки на зорове сприймання, не беручи до уваги ре­зультати власних дій. Це свідчить про те, що навіть чітко поставлені запитання не завжди потрібним чи­ном спрямовують пізнавальну діяльність учнів 2 класу допоміжної школи...

... У цих випадках, очевидно, проявлялось влас­тиве для розумово відсталих дітей явище "сповзання", сутність якого полягає в заміні даної задачі іншою, якоюсь мірою подібною, більш звичною. Справді, на­звати ніжку грибка гладкою або сказати, що його ша­почка відкручується, було б не складніше, ніж виділити колір ніжки, чи форму шапочки. Адже при цьому від учнів не вимагалось робити опосередковані висновки. Вони повинні були лише назвати те, що сприймали або спостерігали в процесі виконання дії.

Називання властивостей об'єкта на основі його ового аналізу — найбільш звична, а тому найлегша і учнів допоміжної школи діяльність. Що стосується стивостей, виділених діями, то їхній вплив виявився аному випадку послабленим, затушованим...

Серед тих відповідей, які відносяться до прави-іих, значна кількість виявилась неточно вислов-юю. Вони зустрічались у всіх без винятку школярів, одного досліджуваного їх припадало від І до 5. Неточно побудовані відповіді можуть бути поді-іі на 2 групи. До одних з них відносяться такі, в їх йшлося не про властивості предмета, а про те, з предметом можна зробити... Наприклад, після о, як учні обвели шапочку грибка олівцем, їх за­гали, що вони дізнались про неї. Досліджувані повідали: «Що можна шапочку обвести», «Що я лалював кружечок»...

Друга група неточних відповідей була прямою ізівкою на результат дії. Це були спроби співвід-:ти одержані дані з предметом... Так, деякі учні, повідаючи на запитання про те, що вони дізна-:ь про ніжку чи шапку грибка, відповідали: Іапочка з кружка», «Вона кружечок». Діти не го-)или, що йдеться про форму дна предмета, тобто :ловлювалися приблизно...

За своїм рівнем ці висловлювання вищі, ніж по-зедні. Прагнення учня назвати результат власної , а не просто сказати, що було зроблено, служить гтєвим показником розвитку. Він свідчить про те, ) дитина вже виділяє результат дії як об'єкт пі-ання, відокремлюючи його від самого процесу дії.

Варто зазначити, що для правильного і точного значення властивостей предмета дуже важливо іти достатній запас слів і вміти вибрати з нього йбільш точні терміни...

Важливо, що в другокласників зовсім не спосте-галось спроб змінити свої судження про предмет, •очнити невдалий вислів.

Лише порівняно невелика кількість відповідей... зже бути віднесена до правильних і точних...

Другокласникам потрібно, щоб з ними проводи-ісь серйозна, тривала робота спрямована на те, щоб івчити їх користуватись даними власних практич-лх дій. Одним з основних напрямків цієї роботи звинен бути розвиток у дітей-олігофренів можли-зсті визначати і відображати у мовленні суттєві 5'язки між виконуваними практичними діями і оставленою перед ними мислительною задачею. То-і дії будуть приваблювати школярів не лише своєю оторною, але й пізнавальною стороною...

... При повторному аналізі об'єкта всі без винятку осліджувані... обов'язково повторювали те, що вони зворили, відповідаючи на запитання експериментатора ід час практичних дій з грибком. Від 6 учнів було держано 2-3 повторення, від 14 — по 4 і більше.

Вдруге аналізуючи грибок, учні повторювали вої судження, які характеризували властивості цьо-о предмета: «Він — три метри», «Ніжка гладка»... В жремих випадках вони відтворювали відповіді, які іказували, що можна зробити з предметом: «В нього южна насипати пісок», «Шапочку можна обвести».

Одержані результати зумовлені рядом причин. Ловлення досліджуваних... втратило спонтанність. За­гашаючись недосконалим, ... воно набуло певної послі­довності, упорядкованості та розгорненості. Але зміни­всь не лише його зовнішня сторона, а й функція. За-татання спонукали розумово відсталих дітей до нази­рання виявлених особливостей предмета, тобто до відо­браження певних наслідків пізнавальної діяльності, і

тим самим допомагали наступному об'єднанню викону­ваних практичних дій з мислительною задачею.