1. Про сенсорне пізнання світу розумово відсталими учнями

Якою мірою практичні дії можуть виступати для розумово відсталих дітей як засіб пізнання оточуючого світу? Щоб відповісти на це запитання, необхідно розг­лянути можливості сенсорного пізнання олігофренів.

Для дітей-олігофренів характерним є дифузний недорозвиток поверхових шарів кори півкуль головно­го мозку, що зумовлює специфічні порушення усієї психічної діяльності... Це проявляється і в особливостях чуттєвого ознайомлення з оточуючим світом...

Ще за часів Ж.Ітара та Е.Сегена (1903) ... з'яви­лось твердження про те, що розумово відсталі діти ди­вляться, але не бачать, слухають, але не чують...

Підкреслюючи грубу недостатність сенсорики розумово відсталих..., [педагоги спрямовували свої зусилля] на пошуки шляхів покращення в учнів зорових, слухових та інших відчуттів. Ітар, Сеген [та інші дослідники з різних країн]... почали розробляти системи вправ, спрямованих на тренування органів відчуттів..., елементарних сенсорних функцій.

... [З цих систем найпопулярнішою на початку XX століття була] сенсорно-моторна культура М.Монтессорі...

Прихильники сенсорно-моторної культури вва­жали, що неповноцінна діяльність рецепторів ано­мальної дитини призводить до збіднення її досвіду. А це ... обумовлює звуження кола її уявлень та по­нять про оточуючий світ. У відповідності до цього сенсорно-моторна культура була спрямована на роз­виток зорових, слухових, дотикових, смакових та ін­ших відчуттів. На штучному, простому, дозованому матеріалі, шляхом виконання певних багаторазово повторюваних дій, у дітей вироблялось вміння виді­ляти та диференціювати окремі властивості предме­тів. Проте проведений аналіз предметів за властиво­стями не передбачав наступного узагальнення мате­ріалу. Вивченню предмета як цілого приділялось дуже мало уваги...

Представники теорії сенсорно-моторної культу­ри поділяли процес навчання дітей-олігофренів на два цикли... В перші роки навчання у дітей повинна створюватись сенсорна база, необхідна для наступно­го засвоєння навчального матеріалу. Для цього по­трібне тривале тренування елементарних психічних функцій, яке здійснюється на спеціальному дидакти­чному матеріалі.

Далі... слід переходити до власне навчання..., тобто до повідомлення певних знань, до вироблення потрібних звичок...

... При цьому не враховувалось те, що недостат­ність розумово відсталих особливо виразно виявляє­ться не в сфері елементарних психічних функцій, а там, де сприймання виступає як складна інтелекту­альна діяльність...

Сучасні дані дозволяють вийти за межі загаль­них малопродуктивних визначень чуттєвого пізнання світу учнями допоміжної школи...

У процесі навчання розумово відсталої дитини змінюється те, що відображається в її свідомості під час знайомства з предметом...

Так, якщо учні 1 класу виділяли лише колір та величину [показаного їм предмета], то учні 3 класу говорили вже про його форму та матеріал, з якого він зроблений [Ліпкіна (1953)]... Поступово ознайо­млення учнів з предметом здійснюється із все біль­шою самостійністю, змінюються і скорочуються види потрібної допомоги з боку дорослого.

Так, якщо розумово відсталі учні 1-2 класів спроможні більш детально охарактеризувати об'єкт лише за умови наявності розгорненої системи конк­ретних запитань, то старшим школярам для цього достатньо чітко пояснити завдання і задавати більш загальні запитання.

Дослідженням К.І.Вересотської (1940) було ви­явлено, що в учнів 1 класу допоміжної школи спри­ймання дуже сповільнене... Проте сповільненість сприймання з віком стає менш вираженою. Різниця між учнями допоміжної та масової школи щодо швидкості сприймання згладжується.

У роботах І.М.Соловйова йдеться про звуженість сприймання розумово відсталих першокласників. Ця особливість сприймання проявляється в тому, що діти-олігофрени чітко сприймають у кожний момент меншу кількість об'єктів, ніж нормальні їхні однолітки...

Дослідження Ж.І.Шиф (1940) показує властиву розумово відсталим першокласникам недостатню диференційованість зорового сприймання... Виявило­ся, що діти розрізняють яскраві кольори, які значно відрізняються між собою, але об'єднують проміжні кольори та відтінки (червоний з помаранчевим, си­ній з фіолетовим, тьмяио-рожевий з тьмяно-блакитним та тьмяно-жовтим). В учнів старших кла­сів подібні явища не спостерігаються.

Олігофренам початкових класів властива недо­статня об'єктивність сприймання, через що вони не­правильно впізнають перевернуті зображення пред­метів [Вересотська, 1940]...

... Е.С.Бейн (1940) виявила в олігофренів зни­ження константності сприймання...

[В.Г.Петрова (1956)] з'ясувала, що [у зростанні точності сприймання]... позитивну роль відіграє роз­горнена словесна інструкція, яка організовує діяль­ність дітей, та спеціальний добір матеріалу, з допомо­гою якого школярі послідовно переходять від розв'я­зання легких до розв'язання складніших задач...

... [Сприймання] знаходиться в складній залеж­ності від рівня загального психічного розвитку. Олі­гофрени, що навчаються в 1-2 класах, значно відста­ють у загальному розвитку від своїх нормальних од­нолітків. Відповідно і можливості усвідомлення ін­формації, одержаної від органів відчуттів, виявляю­ться у них зниженими.

Відхилення в процесах сприймання, які розгор­таються на фоні загальної особистісної недостатності і, зокрема, недорозвитку мислення та мовлення, за­тримують самостійне ознайомлення розумово від­сталих дітей з оточуючим світом. Збіднений чуттє­вий досвід в свою чергу не може бути достатньо мі­цним підґрунтям для формування як мислительних процесів, так і інших психічних функцій...

Властиві для олігофренів особливості сприй­мання треба віднести не на рахунок порушень у сприймаючому апараті, а на рахунок відхилень у розвитку сприймання як складної психічної діяльності... [Тому] основним напрямком розвитку сприймання [розумово відсталих учнів] є не тренування відчуттів, а виховання сприймання як складної інте­лектуальної діяльності...