Клініко-динамічний аналіз випадку

Етіологічним моментом у цього хворого є конгенітальний сифілітичний процес, ускладений перенесеною у дитячому віці травмою голови і дистрофією.

Дані електроенцефалографічного дослідження, які показують наявність повільних хвиль, а також залишкова неврологічна симптоматика підтверджу­ють дифузне ураження кори головного мозку... Якіс­на своєрідність структури дефекту визначається не тільки недорозвитком пізнавальної діяльності, а й спе­цифічними порушеннями  коркової нейродинаміки.

У динаміці розвитку... чітко виступає декілька етапів. На першому ... виявляється поєднання грубих специфічних нейродинамічних розладів з глибоким недорозвитком пізнавальної діяльності. На другому ... лікувальна і корекційно-виховна робота ... призве­ли до значного просування у розвитку... На третьому етапі специфічні нейродинамічні розлади проявляю­ться лише пароксизмально, а загальний розвиток хлопця і, зокрема, розвиток його емоційно-вольової сфери значно зростають.... Останній етап характери­зується компенсацією стану, що виражається в май­же повному зникненні специфічних нейродинаміч­них порушень і значному розвитку пізнавальної дія­льності й особистості в цілому...

Основні етапи розвитку збудливих олігофренів

...Специфічним в патогенезі олігофренії цієї форми є наявність залишкової  гідроцефалії...

Вже з раннього дитинства наряду з загальною затримкою розвитку у цих дітей виявляються деякі специфічні  риси.   У ясельному віці діти неспокійні, дратівливі, капризні, часто страждають розладами сну і апетиту. У дошкільному віці поряд з особливостями, властивими будь-якому олігофрену, в них відмічаються специфічні риси...: загальна розгальмованість, відволі­кання, імпульсивність. У фізичному стані ... відзнача­лись ознаки дисплазії і затримки розвитку.

...Дослідження електричної активності мозку ви­явили грубі відхилення ЕЕГ від норми... Альфа-ритм відсутній. Мають місце повільні патологічні хвилі низької амплітуди, а також дельта-хвилі. Перебудова коркової ритміки на високі частоти під впливом світлових мигань виражена погано. Кора повільно входила у ритмічну реакцію і швидко виходила з неї. Разом з тим відмічається засвоєння корою по­дразників низької частоти. Все це свідчить про зміни динаміки коркових нейронів.

Дослідження вищої нервової діяльності на поча­тковому етапі... показали специфічний характер ру­хових реакцій дітей-олігофренів цієї групи. Деякі з них починали натискати на балон без наказу, до по­яви умовних подразників... Тонічність рухових реак­цій зберігалась значно довше, ніж у дітей з олігоф­ренією неускладненої форми... У відповідь на кож­ний наказ у збудливих олігофренів виникала ціла серія швидких натисків... При цьому спостерігались гіперкінези: в реакцію залучались рухи іншої руки. Отже рухові персеверації і тонічність є характерним проявом інертності рухового аналізатора у дітей цієї групи. Зайвих рухів персеверативного характеру у них було значно більше, ніж у дітей інших груп. Це зумов­лено тим, що процес збудження при його переважанні стає особливо інертним. Стабілізація умовних рухових реакцій у дітей даного клінічного варіанту різко пору­шена; латентний період реакцій, їх сила виявляються дуже нестійкими...., що зумовлено сильною іррадіацією процесу збудження, поганою його концентрацією. У цих дітей багато міжсигнальних реакцій.

Умовні реакції утворюються у збудливих оліго­френів швидко. Проте, в деяких випадках швидкість формування умовних реакцій важко визначити, оскільки їх поява маскується великою кількістю міжсигнальних натисків на балон... У деяких випад­ках спостерігалось виникнення умовної реакції "з місця", одразу після появи першого умовного сигна­лу, що зумовлено широкою генералізацією подраз­нення... Разом з тим швидко утворені умовні реакції довго залишаються неміцними..., що пов'язано з не­стійкістю орієнтовного рефлексу...

Однією з істотних особливостей вищої нервової діяльності дітей цієї групи є широка генералізація вперше використовуваних подразників з позитивним умовним сигналом. На всі нові подразники діти від­повідають тією ж умовною реакцією, як і на позити­вний сигнал. Генералізація поширюється за межі од­ного аналізатора. Так, якщо після формування умов­ної реакції на світловий сигнал використати звуко­вий подразник, дитина відповідає натиском на ба­лон... Навіть екстраподразник (сигнал великої інтен­сивності), який викликав гальмування у олігофренів інших клінічних груп, у цих дітей призводив до збу­дження і стимулював позитивну реакцію.

Широка дифузна генералізація подразників яск­раво виступала при використанні слів, що позначали безпосередній подразник. При цьому завжди мала місце умовна реакція... Проте виявилось, що діти ре­агують позитивно на будь-яке слово... Це свідчить про те, що слово виступає тут не у своїй специфіч­ній функції позначення безпосереднього сигналу, а як будь-який інший подразник, що стимулює сфор-

мовану умовну реакцію. Тут ми зустрічаємося з гру­бим порушенням іррадіації нервових процесів, по­рушенням вибірковості їх поширення. Необхідно відмітити, що ці порушення вибірковості мають об­межену дію: реагуючи в експерименті на слово "шапка" так само, як на світло червоної лампочки, дитина не змішує в мовленні одне слово з іншим. Очевидно, зазначене порушення має місце в умовах створення домінантної зони збудження...

Швидкість формування простих диференціацій у дітей даної групи сповільнена порівняно з олігоф­ренами інших груп. А у деяких збудливих олігоф­ренів міцні диференціації взагалі не утворюються. Дуже складними для цих школярів є диференціації за інтенсивністю... Ці диференціації легко розгаль­мовуються при прискорені темпу подачі подразників, при збільшенні пауз між сигналами, під впливом сторонніх подразників.... Дуже швидке згасання орі­єнтовної реакції на подразники у дітей-олігофренів призводить до повного порушення диференціації...

Виявилось неможливим формування порівняно складних диференціацій за умовнорефлекторною мето­дикою зі словесним підкріпленням, а також за методи­кою попередньої словесної інструкції. Труднощі форму­вання та зміцнення диференціацій зумовлені слабкістю гальмівного процесу, через що відбувається іррадіація і погана концентрація збудження. Разом з тим процес збудження характеризується виснажливістю...

У збудливих олігофренів, на відміну від інших клінічних груп, перебудова позитивного сигналу в га­льмівний вимагала більшої кількості підкріплень, ніж заміна значення гальмівного сигналу на позитивний...

Словесні звіти збудливих олігофренів відрізня­ються багатослівністю, неуиорядкованістю, наявніс­тю в них незакінчених речень, персеверацій, сторон­ніх асоціацій...

У дітей даної групи на першому етапі порушене засвоєння інструкції, яка відтворюється спотворено. У деяких збудливих олігофренів неможливо було за інст­рукцією сформувати навіть просту диференціацію...

На першому етапі експериментального психоло­гічного дослідження до початку корекційно-виховної і лікувальної роботи діти цієї групи, як і інші діти-олігофрени, виявили різкий недорозвиток здатності до абстракції і узагальнення, також в дослідженні виявляються і специфічні можливості їх пізнаваль­ної діяльності. Ці особливості полягають перш за все у своєрідності динаміки їх інтелектуальних процесів, труднощах утримання в межах даного завдання, у неможливості загальмувати побічні асоціації.

Ці риси виступають у будь-якому експеримен­тально-психологічному дослідженні, порушуючи нормальний плин досліду. Так, в досліді на класифі­кацію картинок діти не вислуховують інструкції і починають маніпулювати з картинками, безладно розкладаючи їх, при цьому у них виникає ряд сто­ронніх асоціацій щодо кожної картинки.

Проте і при організації їхньої уваги, створенні спря­мованості на завдання, коли вдається певною мірою по­долати ці специфічні порушення діяльності, виявляється різкіш недорозвиток пізнавальної діяльності...

... На цьому етапі для збудливих олігофренів є недоступними завдання класифікації, досить склад­ним для них є розуміння сюжетного малюнка — во­ни здатні лише перераховувати окремі зображені на малюнку предмети, не встановлюючи між ними ні­якого зв'язку. В усіх видах діяльності цих дітей про­являються як порушення пізнавальних процесів, так і грубі нейродинамічні розлади. Наприклад, при дослідженні у дітей цього варіанту зорових сприймань, з одного боку, повторюються закономірності, які властиві усім дітям-олігофренам (вони розв'язують завдання лише на елементарному рівні), з іншого боку, у них виникають специфічні труднощі, пов'яза­ні з нейродинамічними особливостями.

Так, при впізнаванні картинок поруч із прави­льними відповідями вони можуть давати невірні, ім­пульсивні. Часто ці діти реагують не на ту картинку, яку їм показують, а на сусідню... Часто у них вини­кали явища псевдооптичної агнозії, коли вони впіз­навали лише частину зображеного предмета... Інколи замість назви предмета діти давали його опис з точ­ки зору його призначення. Ці явища виникали лише у стані підвищеної збудливості, чергувались з пра­вильними відповідями і зникали у стадії компенса­ції, що дає підстави розглядати їх як псевдоамнести-чні та псевдоагностичні.

У цих дітей збережена орієнтація у просторі. їм доступні поняття "праве", "ліве". Легкі фігурки з па­личок вони копіюють відразу. Однак поряд з прави­льним виконанням цих завдань вони часто дають імпульсивні, неправильні рішення. Трапляється, що вони "сповзають" з даного їм завдання і починають виконувати зовсім інше. За наявності наочного зраз­ка завдання виконується значно краще, однак, якщо після показу зразок закрити, то завдання вже не ви­конується, що свідчить про слабкість слідів нерво­вих процесів.

Діти цієї групи розуміли звернене до них мов­лення. Порівняно з дітьми першого варіанту в них був більший запас слів. Вони могли майже безпоми­лково відтворити корелюючі фонеми. Проте при розширенні обсягу завдання виникали помилкові відповіді, а часом діти настільки відволікались, що "сповзали" з даного їм завдання. Вимовна сторона мовлення первинно у них збережена, але при збіль­шенні темпу мовлення стає невиразним.

Моторика цих дітей характеризується рядом специфічних особливостей. Основним дефектом мо­торики є моторний неспокій, наявність великої кіль­кості зайвих рухів. Відмічається схильність до при­скорення темпу рухів. Моториці цих дітей властиві: метушливість, розгальмованість, порушення послідо­вності рухів. При виконанні найелементарніших за­вдань у дітей виявляється порушення здатності до цілеспрямованої діяльності. Будь-яке завдання діти починають виконувати дуже швидко, без попере­дньої орієнтації в ньому. Наприклад, при складанні картинки з кубиків діти хапають то один кубик, то інший, не порівнюють свою роботу із зразком, через що діяльність втрачає організований, цілеспрямова­ний характер. Порушення цілеспрямованості діяльнос­ті у цих дітей поєднується із значними змінами у пове­дінці... Під час занять вони схоплюються з місця, витя­гають речі з портфеля, сміються, вибігають з класу. Під час перерви збудження таких дітей зростає. Не загаль­мовуються вони і у новій, незвичній для них ситуації. Емоції їхні вкрай нестійкі, лабільні, змінливі.

Великі труднощі виявились у навчанні цієї гру­пи дітей початковій грамоті і рахунку. Зосередити їх вдавалось на дуже короткий проміжок часу, вони швидко виснажувались, відволікались, припиняли виконання шкільного завдання. Вивчені букви вони відразу ж забували і часто знайому букву називали іншою назвою... Привернути увагу таких дітей до виконання запропонованого їм письмового завдання було дуже важко. Замість потрібних дій діти часто виконували   зовсім   інші,   наприклад,   замість   того, щоб з'єднати дві крапки лінією, дитина креслила до! вільні лінії на аркуші паперу. Елементи букв ці діти] пишуть дуже недбало, часто додаючи зайві елементи* або, навпаки, пропускаючи необхідні. При навчанні' рахунку вони довго не оволодівали поняттям числа/ не співвідносили чисел і перерахованих предметів," не могли заповнити пропущене місце у числовому ряду. Перерахувати предмети їм було дуже важко через імпульсивність, метушливість, відсутність установки на завдання...

У корекційно-виховній роботі з вказаною групою дітей... використовувались насамперед всі ті пеі дагогічні прийоми, які були спрямовані на організа­цію діяльності і поведінки... Усувалися сторонні для даної діяльності подразники... Важливим прийомом була організація діяльності дитини шляхом виконання завдання одночасно з вчителем... Прийоми, спрямовані на вироблення гальмівних реакцій, застосовувались на спеціальних заняттях з ритміки, лікувальної гімнастики, а також на інших заняттях. Велике значення мала регуляція діяльності дитини з допомогою мовлення вчителя... Інструкція до завдання давалась у розчленованому вигляді, кожен окремий^ елемент інструкції підкріплювався вчителем. У подальшому включалось заплановане експериментатором мовлення дітей..., що обмежувало їх імпульсивність, батакучість, "сповзання" з завдання і тим самим ще більше сприяло організації їхньої діяльності...

***

[На другому етапі] можна було відмітити значне: покращення загального соматичного стану... Сталін рідшими напади головного болю... Великі зміни відмічаються в характеристиці вищої нервової діяльності. Зокрема, знизилась тонічність реакцій, хоч і в меншій мірі, ніж при неускладненій олігофренії..., зникли грубі гіперкінези..., істотно зменшилась кіль­кість міжсигнальних реакцій..., не спостерігалось ви падків відсутності умовних реакцій на наказ. Разом з тим і на цьому етапі у збудливих олігофренів збері­гаються персеверативні рухи..., має місце порушення стабілізації умовних реакцій... Сформовані умовні реакції відразу стають міцними..., що пов'язано із збільшенням стійкості орієнтовного рефлексу на сигнали, а також із різким зростанням автоматизації простих видів діяльності... Широка генералізація но­вих подразників з позитивним умовним сигналом на цьому етапі зберігається... Великі зміни спостеріга­лись у формуванні диференціацій... Стало можливим формування диференціацій за інтенсивністю сигна­лу... Міцність складних диференціацій залишається нижчою, ніж при неускладненій олігофренії... Ре­зультати досліджень свідчать про покращення кон­центрації процесу збудження і про зменшення його виснажливості... Разом з тим у цієї групи олігофре­нів зберігаються специфічні особливості перебудови значення умовного сгалгалу: як і на першому етапі їм складніше перебудувати позитивне значення сигна­лів на гальмівне, ніж навпаки.

Покращились вербальні звіти дітей, зменшилась кількість сторонніх асоціацій та безглуздих відпові­дей. Проте у словесних звітах і на цьому етапі не відображаються зв'язки між сигнаюм, підкріплення та реакцією. Після формування нової диференціації діти замість звіту про неї відтворюють ситуацію по переднього досліду... Значні зрушення спостерігаються при утворенні умовних зв'язків за попередньою вербальною інструкцією. Покращується засвоєння та утримування інструкції..., стає доступним утворенні порівняно складних умовних зв'язків за інструкцією...

Помітне зрушення відбулось у розвитку пізна­вальних процесів... Досліджувані повторювали той же шлях, що й діти з іншими формами олігофренії... Вони здатні виконувати найпростіші експеримен­тальні завдання, хоча, і не завжди можуть пояснити, чому вони діють так, а не інакше... На 3-му році навчання... всі діти справлялись із найлегшим варі­антом завдання 4-й зайвий..., хоча ще не завжди мо­гли пояснити принцип свого рішення... В досліді на класифікацію малюнків у всіх дітей виявився поміт­ний ривок у розвитку. Одні з них об'єднували іден­тичні предмети, у інших уже більш чітко виявився розвиток  конкретно-ситуативних форм мислення...

Просування у розвитку пізнавальної діяльності виявилось у розумінні дітьми змісту сюжетних ма­люнків. Вони могли визначити дію на малюнках, а деякі з них встановлювали і складніші зв'язки між окремими елементами малюнків... Діти могли роз­класти у правильній послідовності і скласти опові­дання за простою серією з трьох малюнків... Це по­мітне зрушення було зумовлене зниженням загаль­ної збудливості, виробленням гальмівних реакцій та вмінням фіксуватись на запропонованому завданні. Саме зниження загальних специфічних нейродина-мічних розладів дало можливість розвитку у цих ді­тей пізнавальної діяльності.

Проте... специфічні нейродинамічні розлади... виявлялись [ще] в процесі всього дослідження, зо­крема у відволіканні від завдання, виникненні побіч­них асоціацій. Щ особливості виступали в будь-якому експериментально-психолопчному дослідженні, пору­шуючи нормальне протікання досліду. Так у досліді на класифікацію картинок діти часто, не дослухавши інст­рукції, починали маніпулювати картинками, безладно розкладаючи їх... Щоправда поступово їх можна було спрямувати на виконання завдання.

Вищий рівень розвитку пізнавальної діяльності відобразився також і на особливостях розвитку ана­лізу і синтезу в межах окремих аналізаторів. За умо­ви зосередження дитини на завданні вона могла впі­знати перевернуті, пунктирні, перекреслені зобра­ження предметів. Майже зовсім зникли псевдоамне-стичні та псевдоагностичні явища. Виявились поміт­ніші зрушення і в розвитку просторових синтезів: діти могли скласти порівняно складні фігури з па­личок, безпомилково виконували окремі проби до­сліду Хеда, і хоч помилкові відповіді та "сповзання" із завдання ще мали місце, вони порівняно легко коригувались... На даному етапі істотно розвинулась і рухова сфера олігофренів даної групи. Вони стали спокійнішими, зосередженішими, могли декілька се­кунд знаходитись у нерухомому стані, навчились ви­конувати ряд рухів у певній послідовності..., добре виконували окремі завдання на праксис пози.

Помітно розвинулось мовлення дітей... В них значно збагатився їх словниковий запас.

Також стали більш стійкими емоції, з'явилось вмін­ня до деякої міри володіти своєю поведінкою, ... знизи­лась імпульсивність. Діти навчились терпіти, стримувати себе, з'явились гальмівні реакції, вшгикло ставлення до оцінки вчителя, атементи критичного ставлення до своєї діяльності і усвідомлення своїх труднощів...

Хоча ці діти оволоділи звуко-буквеним аналі­зом, проте процес читання та письма викликав у них труднощі і на цьому етапі внаслідок порушень уваги і зниження працездатності. Дитина губила рядок,... з'єднувала початок одного слова з кінцем наступно­го. Вона не могла, незважаючи на достатній запас слів, передати зміст елементарного оповідання. Пе­реказуючи казку дитина могла одержати контамінації з двох або трьох відомих їй казок... На письмі на цьому

етапі учні переставляли, пропускали, не дописували бу­кви в словах, зливали два слова в одне. Такі помилки допускались як при письмі під диктовку, так і при спи­суванні. Характерним є те, що роботу учні виконували нерівномірно. Те саме завдання однією дитиною могла бути виконано по-різному в залежності від організації її діяльності педагогом.

Низька працездатність виявляється у цих дітей під час усного рахунку. Вони втрачають окремі еле­менти прикладів, не можуть утримати потрібне чис­ло. Розв'язання задач часто зводиться до фрагмен­тарного оперування числами. Вони починають роз­в'язувати задачу без необхідної орієнтації, не встано­влюючи ніякої системи зв'язків, і тому дають імпу­льсивні невірні відповіді.

Отже на даному етапі, незважаючи на значний розвиток пізнавальної діяльності, нормалізацію по­ведінки і зменшення специфічних нейродинамічних порушень, наявність останніх ще дуже чітко прояв­ляється в усій діяльності цих дітей, а особливо в навчальній... при розв'язанні найбільш складних для них інтелектуальних завдань...

***

Подальше зрушення у розвитку збудливих олі­гофренів відбувається на 5-6-му роках навчання.... Поведінка таких дітей зовні стає вже повністю орга­нізованою... Вони можуть виконувати завдання за вимогою вчителя, гальмувати зайві висловлювання і рухливі імпульси...

Вищого розвитку досягає емоційно-вольова сфе­ра... Розвиток емоційно-вольової сфери виражений у них яскравіше, ніж у олігофренів інших груп. Вони стають більш критичними, краще розуміють ситуа­цію і поводять себе адекватно. З'являється прив'яза­ність до дітей та до педагога. Діти відгукуються на різні емоційні випадки у класі.

У розвитку пізнавальної діяльності також відбу­вається значне зрушення. Так, прості серії для виді­лення четвертого зайвого малюнка дітям тепер ціл­ком доступні, і труднощі виявляються лише при значному ускладненні завдання... Діти можуть про­вести класифікацію картинок, користуючись завче­ними категоріями, при цьому істотно зменшився від­соток імпульсивних відповідей, "сповзань" на сто­ронні асоціації... При ускладнені завдання діти пере­ходили до використання ситуативних зв'язків... Біль­шість [дітей] могли встановити значно складніші си­стеми зв'язків при описі сюжетних малюнків, ніж на попередньому етапі розвитку... Діти розв'язують те­пер без особливих труднощів завдання, пов'язані з просторовим синтезом... Без ускладнень викоігуються ними усі проби на праксис пози. Зовсім зникли псевдо-оптичні та псевдоамнестичні явища... Зниження загаль­них і специфічних нейродинамічних порушень... сприяє покращенню всіх видів діяльності дітей...

***

Чергове зрушення відбувається на 7-8-му роках навчання.

Зміни у вищій нервовій діяльності полягали у розширенні можливостей формування порівняно складних диференціацій, що свідчить про зміцнення сили нервових процесів, зокрема, гальмування, під­вищення рухливості нервових процесів та розвиток узгодженої діяльності першої та другої сигнальних систем... Змінюється також співвідношення основних нервових процесів... Виразне переважання збудження згладжується... Разом з тим, ще зберігаються тоніч­ність рухових реакцій на початку досліду..., персеве-рації..., міжсигнальні реакції..., порушення стабіліза­ції умовних реакцій...

Умовні реакції виробляються після 1-2 сполу­чень і одразу стають міцними... Підвищується стій­кість орієнтовного рефлексу на сигнал. При подачі нових подразників генералізація їх з позитивним си­гналом вже не поширюється за межі одного аналіза­тора. Зокрема, на цьому етапі розвитку навіть слове­сні позначення умовного сигналу не викликають ре­акції... Генералізація істотно звужувалась після фор­мування диференціації... Прості диференціації фор­муються легко і вже не розгальмовуються під впли­вом сторонніх подразників..., стають міцнішими... У цієї групи дітей збереглися значні труднощі при формуванні складних диференціацій... Адекватний словесний звіт після вироблення складної диферен­ціації з'являвся також сповільнено...

На цьому етапі перебудова умовного значення подразника здійснюється у дітей з олігофренією, ускладненою переважанням збудження над гальму­ванням, так само як при неускладненій олігофренії... З'являється можливість появи адекватного звіту піс­ля формування складних диференціацій... Діти мо­жуть позначити словами зв'язок умовного сигналу, підкріплення та рухової реакції... Разом з тим, саме у цій групі доводиться спостерігати збереження неаде­кватного звіту тривалий час після вироблення дифе­ренціації... Діти цієї групи не можуть контролювати правильність своїх реакцій... Утворення зв'язків за вербальною попередньою інструкцією відбувається майже без ускладнень...

На цьому етапі найвиразніше проявились зру­шення в емоційно-вольовій сфері... Діти стали повні­стю дисциплінованими, врівноваженими. У них роз­винулось... критичне ставлення до себе, до своїх мо­жливостей, вони стали думати про свою майбутню долю, хворобливо ставились до експериментальних досліджень, кожного разу запитуючи, чому обстежу­ють саме їх, а не когось іншого. У них з'явився стій­кий інтерес до навчання, до роботи в майстерні, во­ни стали допомагати рідним, виконуючи ряд домаш­ніх доручень. Спостереження за тими ж самими ді­тьми протягом 8 років дозволили підтвердити пра­вильність того положення, згідно з яким порушення емоціно-вольової сфери у дітей даного варіанту де­фекту не були зумовлені первинним пошкодженням певних мозкових систем, а виникли вторинно через грубі специфічні порушення нейродинаміки...

...Від найнижчих ступенів розвитку мислення... ці учні досягли рівня розвитку найбільш складних форм ситуативного мислення... Вони могли правильно розпо­ділити картинки на групи, користуючись ситуативними зв'язками, вилучити зайвий предмет і пояснити прин­цип свого рішення... Вони почали розуміти зміст сюже­тних малюнків, навчились об'єднувати єдиним сюжетом серію послідовних малюнків, розуміти підтекст опові­дання з прихованим змістом... Разом з тим, ускладнен­ня цих завдань виявляли специфічні труднощі осмис­лення, властиві олігофренам.

На цьому етапі дослідження було виявлено зна­чне покращення працездатності. Уникнення завдан­ня, переключення на сторонні асоціації, втрата еле­ментів завдання зустрічаються дуже рідко, лише при значному наростанні втомлення...

Розділ З

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ДІТЕЙ-ОЛІГОФРЕНІВ З ПЕРЕВАЖАННЯМ ГАЛЬМІВНОГО ПРОЦЕСУ

[У цих дітей-олоігофренів] порушено баланс між основними нервовими процесами в бік перева­жання гальмівного процесу над процесом збудження. У  них зберігаються загальні для  всіх олігофренів особливості у вигляді недорозвитку здатності до ві; волікання і узагальнення. Специфічними... є загалі мованість, млявість, які виявляються в особливостя їх пізнавальної діяльності, поведінки і моторики.

Спостереження перше

Зіна К., 19 років, закінчила допоміжну школ] працює на фабриці... Спостерігалась 9 років. У 1-і клас допоміжної школи була переведена з масової; віці 10-ти років. У спадковості негативних моментії не виявлено.

Анамнестичні  відомості

У матері Зіни було 2 вагітності. Старша доньк померла дорослою від важкого соматичного захво рювання незрозумілої етіології. Зіна від 2-ї вагітнос ті, яка протікала з явищами загального токсикозу.. Народилась у тривалій асфіксії. З раннього дитинст­ва помічалась груба затримка загального розвитку Зуби з'явилися в кінці першого року, голівку почала тримати в рік і 1 місяць. У 1,5 року перенесла важке захворювання нез'ясованої етіології з мозковими явищами (судоми, втрата свідомості) після цього... відставання у розвитку стали ще помітнішими. Ходити Зіна почала в кінці 3-го року життя, вимовляти окремі слова на початку 4-го року. З раннього дитинства загальна затримка розвитку поєднувалася з млявістю, пасивністю і сонливістю.... У дошкільному віці вона мало і погано говорила, не тягнулась до дітей, не цікавилась іграшками.