2. Дослідження понять у розумово відсталих дітей

... Одним із засобів психологічного дослідження особливостей понять і процесів абстракції та узагаль­нення у розумово відсталих дітей виступає класифіка­ція предметів, картинок, слів. Віднесення предмета до тієї чи іншої категорії або виключення його з цієї кате­горії, аналіз ознак, з яки.ми таке віднесення або виклю­чення відбувається, давали психологу матеріал для ха­рактеристики того, як протікають складні процеси абс­трагування та узагальнення у дитини (Л.С.Виготський, Е.Вейгель, К.Гольдштейн).

... У нашому досліді дитині пропонувався ряд слів — назв дерев («дуб», «береза» і тлі.), у відповідь на які вона повинна натискати на балон правою рукою. Після цього дитині пропонують інший ряд слів - назви тварин («вовк», «корова» і т.п.), чуючи які, вона повинна натискати на балон лівою рукою...

У більшості розумово відсталих дітей з допомо­гою попередньої інструкції, показу і багаторазового повторення вдалось виробити таку систему реакцій; вони починали правильно реагувати однією рукою на назви дерев, а іншою на назви тварин.

Може скластись враження, що розумово відсталі діти правильно класифікують слова... Проте спеціальні дослідження показують, що це не так. Система зв'язків, що виникла у розумово відсталих дітей, яка зовні схо­жа на аналогічну систему зв'язків у нормальних шко­лярів, насправді не є такою повноцінною.

Якщо у нормальних дітей та у дітей з затрим­кою психічного розвитку така система реакцій легко формувалась у вигляді узагальненого правила дій, то діти-олігофрени у своєму звіті не могли висловити загального правила. У дітей-олігофренів зв'язки не систематизуються, не пов'язуються з минулим до­свідом, не підтримуються мовленнєвими узагальнен­нями. Це можна довести дослідом... Уведемо несиг-нальні подразники, тобто слова, які не відносяться ні до категорії дерев, ні до категорії тварин...

У першу групу таких слів були включені слова, які нічим не подібні до сигнальних («небо», «ка­мінь», «сніг»). Слова другої групи мали звукову поді­бність («сосна» — «соска», «осина» — «осінь»). До тре­тьої групи увійшли слова, що мали ситуативігу близь­кість із сигнальними словами («птах» — «гніздо»)...

Якщо досліджуваному з розумовою відсталістю у ступені імбецильності після вироблення названої вище системи зв'язків пропонували слово, що не відносилось до заданих понять, то вироблена систе­ма зв'язків одразу ж розпадалась. Так, після того, як у Світлани С. була сформована навичка натискати правою рукою у відповідь на назви дерев, а лівою — на назви тварин, дівчинка правильно реагувала на сигнали поки не було подано слово «небо». На це слово дівчинка спочатку відреагувала однією, а по­тім другою рукою, після чого і на сигнальні слова почала реагувати обома руками...

У дітей з розумовою відсталістю в ступені де­більності введення несигнального слова призводить до дещо інших результатів... Перші несигнальні по­дразники викликали у них зрив диференційної сис­теми реакцій на наступні сигнальні слова. Але в од­них учнів правильні реакції відновлювались само­стійно, у інших — після 1-2 підкріплень словом «треба було натискати»... Діти з затримкою психіч­ного розвитку та нормальні помилок у цих дослідах не робили...

Використання подібного за звучанням слова ви­кликало у глибоко розумово відсталих дітей генера­лізацію цього подразника з сигнальним словом і руйнування виробленої системи зв'язків...

У дітей-дебілів використання подібних за зву­чанням подразників призводить до тимчасових по­милок реагування.

В учнів масової школи використання подразни­ків, близьких за звучанням, не порушувало виробле­ної системи реакцій. При першій появі таких сигна­лів спостерігались лише підготовчі рухи рук, які не

закінчувались руховою реакцією. Це означає, що по­дібний за звучанням сигнал для нормальних дітей певною мірою виступає як конфліктний...

У дітей-олігофренів неповноцінність виробленої системи реакцій на словесні подразники, що відно­сяться до узагальненого поняття, проявляється в тому, що до їхньої системи сигналів залучені не лише слова, що відносяться до даного поняття, але і словесні подра­зники, зовні близькі до сигнальних слів.

Система зв'язків дітей-олігофренів не є дійсною системою міцних вибіркових зв'язків. Ці зв'язки співіс­нують з дифузною іррадіацією, яка в конфліктних умо­вах може зірвати вибіркову систему зв'язків...

Якщо дітям-імбецилам пред'являли слова, ситуа­тивно близькі, то понятійні узагальнення у них легко замінювались на ситуативні, тобто дитина давала одна­кові реакції і на назви дерев, і на слова, близькі з сиг­нальними спільністю ситуацій («листя», «стовбур»)...

У дітей-дебілів при зіткненні понятійного та си­туативного узагальнення також перемагає останнє... Проте, з усієї суми ситуативно близьких подразників вони вибирають лише вузькоситуативні сигнали...

У нормальних дітей ситуативна близькість ніко­ли не долає понятійної спільності, і процес понятій­ного узагальнення не замінюється ситуативним уза­гальненням...

Таким чином, в основі порушення абстрагуван­ня у дітей-олігофренів лежить неможливість загаль­мувати зв'язки за зовнішньою випадковою та ситуа­тивною близькістю...