Розділ VII особливості словесних зв'язків у дітей-олігофренів

1. Дослідження словесних зв'язків нормальної та розумово відсталої дитини

...Розумово відстала дитина насамперед характе­ризується тим, що одержує дуже бідну інформацію із зовнішнього світу, що коло її уявлень обмежене, що в її свідомості переважають дуже конкретні зв'язки. Основною особливістю інтелектуального життя такої дитини є недорозвиток абстрагування та узагальнення... Не завжди зрозуміло, що саме ле­жить в основі дефекту, які особливості розумового життя цих дітей детермінують їхню поведінку....

Щоб відповісти на ці запитання, були проведені нижчеописані досліди. Кожний новий подразник ви­кликає у досліджуваного орієнтовну реакцію, ознаками якої виступають звуження судин руки, шкірогальваніч-ні реакції. Багаторазове повторені ш подразника призво­дить до зникнення орієнтовної реакції.

Дитині пропонувались різні слова, які повторю­вались декілька разів. Спочатку кожне слово виклика­ло орієнтовний рефлекс, який реєструвався за звужен­ням судин пальця; згодом орієнтовні реакції згасли...

Після цього одне з слів (наприклад, «кішка») робилось сигнальним: дитині пропонувалось кожно­го разу, коли вона чує це слово, натискати на кноп­ку. Слово привертає увагу дитини, викликає у неї орієнтовний рефлекс, а отже і судинні реакції.

Нормальній дитині молодшого шкільного віку пропонувались слова, співзвучні зі словом «кішка», наприклад, «кришка», «кишка». У відповідь на ці слова дитина звичайно ж не натискала на кнопку. Ці слова не викликали у неї судинних рефлексів. Звукова подібність цих слів виявилась несуттєвою. Якщо нор­мальній дитині пропонувати слова, що мають смисло­вий зв'язок із словом «кішка» («кошеня», «собака», «мишка», «тварина»), то вона не реагує на них натис­канням кнопки. Але кожного разу, коли дитина чує ці слова, у неї виникають орієнтовні реакції...

Результати проведених дослідів показують, що в психіці нормальної дитини панує чітка система сми­слових зв'язків, яка витісняє усі інші зв'язки, на­приклад, несуттєві звукові...

У дитини з легким ступенем розумової відста­лості в описаному досліді відсутня подібна чіткість та вибірковість. Орієнтовні судинні реакції у неї ви­кликають як слова, близькі за смислом, так і слова, близькі за звучанням... У дитини-дебіла зв'язки слів за звучанням виявляються такими ж актуальними, як і зв'язки слів за їхньою смисловою близькістю.

Збудження втрачає тут суворо системний характер, іррадіює, залучаючи зовсім різні зв'язки. Даний дослід показує, що джерелом деяких труднощів є дифузна си­стема зв'язків в мислительній діяльності розумово від­сталих дітей...

У дітей з глибокою розумовою відсталістю бли­зькі за смислом слова не викликають судинних реа-

кцій; орієнтовний рефлекс виникає лише на співзву­чні слова. Часом близькі за звучанням слова викли­кають у цих дітей не тільки судинну реакцію, але й натискання кнопки.

Таким чином, система зв'язків, яка характери­зує мислення глибоких олігофренів, відрізняється від системи зв'язків, які переважають у нормальної дитини. Глибоке усвідомлення смислової близькості, характерне для дитини в нормі, виявляється для ро­зумово відсталих дітей звуженим; зате звукова бли­зькість, яка є несуттєвою для нормального школяра і загальмовується важливішими смисловими зв'язка­ми, виступає тут на перший план.

Слово викликає у імбецила не чітку і вибіркову систему смислових асоціацій, а призводить до дифу­зного злиття усіх близьких за звучанням слів...

З учнем з неглибокою формою розумової від­сталості проводиться щойно описаний дослід; він показує типову для розумово відсталої дитини від­сутність орієнтовних реакцій на близькі за смислом слова і наявність цих реакцій на слова, подібні за звучанням. Проте, після роз'яснювальної роботи і зміцнення основного умовного зв'язку, цей дослід, проведений через деякий час, виявляє помітні зру­шення: слова, близькі за смислом, починають викли­кати судинну реакцію... Даний експеримент дає мо­жливість об'єктивно дослідити покращення процесу мислення завдяки вправам. Так само об'єктивно можна простежити, як стомлення викликає пору­шення доступної дитині системи зв'язків. Наприк­лад, на початку навчального дня у школяра з розу­мовою відсталістю спостерігаються чіткі орієнтовні реакції на слова, близькі за смислом до слова «кіш­ка», і менш виразні на слова, подібні з ним за зву­чанням. Якщо повторити дослід на останньому уро­ці, характер цих реакцій стає нестійким.

Наступний дослід демонструє можливість у пе­вних межах впливати на характер зв'язків. У дити­ни-дебіла, яка не проявляє стійкої системи смисло­вих зв'язків і реагує на співзвучне з основним слово, можна загальмувати цей неправильний зв'язок. Це робиться таким чином: співзвучне слово «котушка» вводиться в певний контекст. Досліджуваному про­понують слова «нитка», «голка», «ґудзик» (які не мають ні смислової, ні звукової подібності до основ­ного сигналу і тому не викликають у дитини ніяких реакцій). Пред'явлене після них слово «котушка» не викликає у дитини орієнтовного рефлексу, оскільки завдяки введенню у правильний смисловий текст це слово втрачає несуттєвий зв'язок із словом «кішка».

Цей приклад показує, що правильно побудована педагогічна робота може долати хибні зв'язки і змі­цнювати у дитини необхідні смислові системи...