3. Особливості вищої нервової діяльності дітей-олігофренів різних клінічних груп

... Розглянемо особливості вищої нервової дія­льності трьох основних клінічних груп олігофренів: 1) з врівноваженим співвідношенням нервових про­цесів; 2) з переважанням процесу збудження: 3) з переважанням гальмування. Ці групи не мають нічо­го спільного з типами вищої нервової діяльності, які спостерігаються в нормі. Усі три типи проявляються на фоні слабкості внутрішнього активного гальму­вання, виразної інертності нервових процесів та слабкості синтетичної діяльності кори...

У дітей-олігофренів першої групи позитивні умовні зв'язки замикаються легко, а змінюються швидше, ніж у дітей-олігофренів інших груп, хоч і повільніше, ніж у нормальних дітей. Краще у дітей першої групи стабілізуються умовні реакції, у них зафі­ксована менша кількість міжсигнальних реакцій порів­няно зі збудливими та загальмованими олігофренами.

При введені нових подразників після вироблен­ня умовного зв'язку діти цієї групи дають узагальнені реакції на всі подразники, адресовані до того ж самого аналізатора, що й позитивний сигнал...

Генералізація подразників у дітей першої групи значно вужча, ніж у збудливих дітей-олігофренів, проте ширша, ніж у нормальних школярів... Іррадіа­ція збудження у даної групи дітей вужча, ніж у збудли­вих олігофренів і ширша, ніж у нормальних дітей.

Зовнішнє гальмування сформованих умовних зв'язків під впливом сильних екстраподразників у дітей першої групи виразніше, ніж у нормі, але зна­чно менше, ніж в олігофренів інших груп. Зазвичай гальмування умовних реакцій або розгальмовування диференціацій спостерігається лише в межах одного наступного після екстраподразника сигналу, часто гальмування проявляється лише у зміні латентного періоду або величини реакції.

Диференціації у дітей цієї групи утворюються швидше, ніж у збудливих дітей, хоч і повільніше, ніж у загальмованих олігофренів.

Перебудова умовного значення подразника від­бувається у першої групи порівняно швидко... Як і в інших дітей-олігофренів, у дітей першої групи найг-рубіші відхилення від норми спостерігаються в про­цесі формування складних зв'язків. Прості умовні зв'язки за словесною інструкцією утворюються у них швидко та міцно, проте утворення складних зв'язків за словесною інструкцією відбувається з ве­ликими труднощами.

До другої групи олігофренів відносяться діти з переважанням збудження. Прості позитивні зв'язки замикаються у них швидко, проте зміцнюються спо­вільнено, а у деяких випадках міцних умовних реак­цій домогтися взагалі неможливо. Для таких дітей характерними є велика кількість міжсигнальних реа­кцій, грубе порушення стабілізації умовних рефлек­сів — протягом декількох дослідів усі реакції зали­шаються нерівними за силою, тривалістю, латентним періодом. Генералізація нових подразників з позити­вним сигналом у дітей цієї групи є вкрай дифузною, розповсюджується далеко за межі групи подразни­ків, до яких відноситься позитивний умовний сиг­нал. Так, наприклад, після вироблення умовної реа­кції на зелене світло таку ж саму реакцію з місця викликають не тільки світлові, але й звукові сигна­ли; значно сильнішим, ніж у дітей першої групи, в збудливих олігофренів виявляється зовнішнє галь­мування. З цієї причини у них сповільнено утворю­ються прості диференціації, а складні взагалі не ви­робляються. Специфічні особливості дітей цієї групи виявлені в процесі перебудови умовного значення подразників: колишній гальмівний сигнал набуває нового позитивного значення значно швидше, ніж колишній позитивний сигнал стає гальмівним.

У словесних звітах цих дітей міститься велика кількість сторонніх зв'язків та має місце груба інер­тність попередніх мовленнєвих стереотипів, виразне порушення утворення умовних зв'язків за словесною інструкцією... В збудливих дітей виразно виступає слабкість внутрішнього гальмування. Процес збу­дження широко іррадіює по корі головного мозку...

У дітей з переважанням гальмування мають мі­сце тривала тонічність рухових реакцій, відсутність рухових персеверацій та міжсигнальних реакцій. Швидкість та сила утворення умовних реакцій зни­жені, їх зміцнення сповільнене, стабілізація грубо порушена, латентні періоди збільшені.

Специфічною особливістю сформованих умов­них зв'язків у загальмованих олігофренів є той факт, що після перерви у досліді умовні реакції мо­жна  виявити  тільки  після   введення  підкріплення.

Сторонні подразники викликають у цих дітей трива ле гальмування. Прості диференціації утворюються) них дещо швидше, ніж у інших олігофренів, що по яснюсться особливостями генералізації подразника при першому поданні нового сигналу він не генера­лізується з позитивним подразником...

Звіти у загальмованих дітей дуже короткі; мі» запитанням та відповіддю можуть бути великі паузи Часто діти відповідають на питання тільки після йо­го повторення.

Формування складних зв'язків ускладнює патої логічна інертність старих словесних стереотипів.

Перебудова умовного значення подразника у ді­тей 3-ї групи має свої відмінні риси: позитивний пі дразник стає гальмівним значно швидше, ніж у ін­ших олігофренів, а гальмівний сигнал перебудовує­ться на позитивний дуже повільно.

У дітей 3-ї групи має місце патологічна інерті иість нервових процесів, посилена іррадіація гальму­вання через зниження збудливості коркових клітин Разом з тим абсолютна сила гальмівного процесу мала, і

Особливості вищої нервової діяльності описаних груп олігофренів у процесі навчання змінюються...! Послаблюється і звужується патологічно широка ір­радіація, завдяки чому прискорюється зміцнення нервових процесів, покращується їхня стабілізація, звужується генералізація нових подразників з пози­тивним сигналом... Посилюється внутрішнє гальму­вання, завдяки чому прискорюється формування та зміцнення диферегщіацій... Знижується з віком інер-| тність нервових процесів... Покращується утворення умовних реакцій за словесною інструкцією... Описані зміни призводять до згладжування відмінностей між групами. Проте специфічні особливості вищої нер­вової діяльності, хоч і в менш виразній формі, усіх] трьох груп дітей-олігофренів зберігаються...

Розділ VI

РОЛЬ МОВЛЕННЯ В УТВОРЕННІ

ТИМЧАСОВИХ ЗВ'ЯЗКІВ І В РЕГУЛЯЦІЇ

ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ-ОЛІГОФРЕНІВ