Розділ V особливості вищої нервової діяльності дітей-олігофренів

1. Основні закономірності розвитку вищої нервової діяльності в нормі і патології

... Дитина народжується, вже володіючи рядом безумовних рефлексів, такими як смоктальний, ха­пальний, кашель, кліпання повік та ін.

На основі цих безумовних рефлексів у здорової дитини вже в перші тижні можуть бути утворені умовні рефлекси. В природних умовах одним з пер­ших з'являється смоктальний умовний рефлекс...

З часом безумовні вроджені реакції дитини під­лягають змінам. Вони доповнюються набутими умо­вними реакціями, а деякі з них повністю гальмують­ся. Так, вже на 2-му місяці життя зникає примітив­ний хапальний рефлекс, а до кінця першого року не проявляється смоктальний рефлекс. Надалі число умовних зв'язків зростає, вони ускладнюються. До утворення умовних рефлексів залучається друга сиг­нальна система.

У дітей-олігофренів уже на ранніх етапах розвитку спостерігаються відхилення у рефлекторній діяльності. У глибоких олігофренів може бути знижений навіть харчовий безумовний рефлекс. Натуральні умовні реф­лекси формуються сповільнено й за умови відносно легких ступенів олігофренії. Порушується норматьний хід зміни безумовних рефлексів. Зокрема, безумовні хапальний та смоктальний рефлекси гальмуються знач­но пізніше, ніж в нормі (у 2-3 роки).

Особливо значні порушення у дітей-олігофренів спостерігаються у процесі диференціації подразників.

... У нормальної дитини найпростіші диференці­ації можуть бути вироблені вже в 2-3-х місячному віці, а в 3-4 місяці дитина може розрізнити два му­зичних тони, що відрізняються на одну октаву.

У дітей-олігофренів диференціації виробляються значно пізніше. При глибокій розумовій відсталості диференціація двох тонів ускладнена навіть у 8-9 років.

Патологічні зміни вищої нервової діяльності у дітей-олігофренів призводять до того, що у роботі всіх аналізаторів відмічаються порушення... Порушу­ється кірковий аналіз і синтез усіх подразників, що діють на дитину.

У дуже багатьох дітей-олігофренів спостерігаю­ться дефекти рухового аналізатора, що призводить до запізнення розвитку ходьби (50% учнів допоміж­ної школи); порушення мовленнєвого рухового ана­лізатора, тобто порушення аналізу тонких рухів, не­обхідних для правильної артикуляції. У багатьох ді­тей-олігофренів має місце затриманий розвиток мо­влення (71% учнів допоміжної школи)...

2. Деякі особливості нейродинаміки дітей-олігофренів

...При дослідженні вищої нервової діяльності з ви­користанням рухової умовнорефлекторної методики з мовним підкріпленням основною реакцією, на базі якої проводилось вироблення усіх умовних реакцій та ди-ференціацій, використовувалося стискання дитиною гу­мового балона за словесним наказом «натисни»...

Стискання балона рукою у відповідь на наказ не є безумовною реакцією. Але ця реакція вироблена у дитини в процесі засвоєння значення слова «натис­ни» і зміцнена в життєвому досвіді дитини...

... Спостереження за здійсненням цієї реакції у дітей-олігофренів показали, що у них вона має тоні­чний характер: стиснувши балон, дитина не одразу розтискає кисть. Якщо в нормі стискання триває 0,5-1,5 сек., то в олігофренів ця реакція у 3-5 разів дов­ша, а деякі діти розтискають кисть тільки після на­казу «відпусти». Дослідження показують, що справа тут не у нерозумінні задачі, а в особливостях нейро­динаміки дітей-олігофренів... Тривалий прояв тоніч­ності реакції є наслідком інертності у руховому ана­лізаторі. Іншою ознакою інертності збудження у ру­ховому аналізаторі є наявність рухових персеверацій: якщо наказ «натисни» подається декілька разів через короткі проміжки часу (1-2 сек.), а потім подача на­казу припиняється, то діти продовжують натискати у тому ж самому ритмі.

Наступною особливістю рухових реакцій дітей-олігофренів є порушення їх стабілізації: сила, трива­лість і латентний період рухових реакцій дуже пові­льно досягають і сталої величини, рухи дитини три­валий час залишаються невпорядкованими...

Сповільнення стабілізації реакції викликано по­рушенням концентрації процесу збудження, підви­щеною тенденцією до його іррадіації.

З підвищеною іррадіацією збудження при слабкос­ті внутрішнього гальмування, які є характерними для дітей-олігофренів, пов'язана ще одна особливість рухо­вих реакцій — наявність міжсигнальних реакцій...

Для вироблення умовної реакції подавався пев­ний умовний сигнал, який підкреслювався наказом «натисни»...

Швидкість вироблення умовних реакцій на сло­весному підкріпленні у дітей-олігофренів шкільного віку в середньому не менша, ніж у нормальних од­нолітків. У дітей-дебілів умовні реакції виробляються після 1-2 сполучень умовного сигналу з підкріпленням. Лише у дітей з глибшим ступенем розумової відсталос­ті умовні реакції на словесне підкріплення виробляють­ся сповільнено, або не виробляються взагалі...

Якщо утворення простих позитивних зв'язків у дітей-дебілів не порушено, то стабілізація виробле­них умовних реакцій відбувається сповільнено.

... В процесі вироблення диференціації поряд з позитивним сигналом (світло жовтої лампи) вводи­ться інший сигнал (синє світло), поява якого супро­воджується негативним підкріпленням: «Не натис­кай». Якщо вироблення таких простих диференціацій у здорових дітей 8-9 років відбувається після 1-2 поєднань, дітям-олігофренам потрібно для цього 3-5 поєднань, що пояснюється слабкістю внутрішнього гальмування олігофренів.

Вироблення таких диференціацій у глибоких імбецилів вимагало декількох десятків поєднань...

Зміцнення диференціацій у дітей-дебілів вияви­лось порушеним... Дитина певний час відповідає ім­пульсивними реакціями на гальмівний сигнал, за­мість того, щоб повністю утриматись від рухів під час появи цього сигналу.

Процес вироблення диференціацій показав ще дну особливість вищої нервової діяльності дітей-лігофренів — широку генералізацію (нерозрізнен-я) подразників. Вона проявляється у тому, що діти-лігофрени після вироблення умовних реакцій на удь-який сигнал відповідають такою ж реакцією на сі нові сигнали, не відрізняючи їх від позитивного игналу. Після вироблення умовної реакції на світло совтої лампи діти з місця відповідають натисканням а балон на синє, зелене світло, а у деяких випадках авігь на дзвінок та стуку...

В основі генералізації (дифузного узагальнення) одразників у дітей-олігофренів лежить широка па-злогічна іррадіація процесу збудження. Процес збу-ження, що виникає під дією подразника у певному ункті кори великих півкуль, не концентрується там, розповсюджується на сусідні ділянки кори. Внас-ідок цього нові подразники, адресовані віддаленим лянкам кори, пов'язуються з позитивним сигналом викликають ту ж саму реакцію. Такої широкої ір-ідіації процесу збудження не спостерігається у зрмальних дітей цього ж віку...

Особливість вищої нервової діяльності дітсй-гігофренів проявляється ще й у тому, що нові або ^звичайні подразники викликають гальмування від-овіді на наступний умовний сигнал — зовнішнє га-ьмування. Ще частіше спостерігається розгальмо-ування диференціацій. Зовнішнє гальмування умо-них реакцій та розгальмування диференціацій свід-іить про недостатню міцність умовних зв'язків у ді-•ей-олігофренів... Одним із проявів зовнішнього га-іьмування є відволікання уваги.

Зовнішнє гальмування у дітей-олігофренів ви­ражено значно сильніше, ніж у нормальних дітей.

... Нормальні школярі 8-10 років можуть прави­льно розповісти після формування умовних рефлек­сів про те, які сигнали використовувались, як вони відповідали на ці сигнали і чому. Тобто нормальні діти цього віку можуть адекватно вербалізувати сиг­нали, свої реакції, зв'язок реакції з сигналом. Діти-олігофрени цього зробити не можуть. Деякими з них спотворено відображається зв'язок сигналів та реак­ції на них. У своїх звітах вони міняють місцями сиг­нал та реакцію на нього і кажуть, що спочатку вони натискали на балон, після чого з'являлось світло. У такому спотвореному вербальному звіті можна бачи­ти зближення з минулим досвідом дитини... Такі спотворення є наслідком інертності старих стереоти­пних зв'язків на фоні недостатньо активного вико­ристання словесної системи в процесі, утворення но­вих умовних реакцій... Воно має місце не у багатьох дітей і може бути подоланим.

Поширенішим і складнішим відхиленням від нор­ми є порушення відображення зв'язку, сигналу та під­кріплення: дитина не може  пояснити, чому вона нати­скала на балон і замість дійсної причини — наказу — називає якісь інші або зовсім відмовляється від пояс­нення. Так учень другого класу допоміжної школи по­яснив свої дії таким чином: «Я натискав на зелений, тому що, коли зелений, — машинам можна їхати».  Та­ким чином, у цих випадках ми маємо справу з викори­станням елементів минулого досвіду, який, проте, вико­ристовується неадекватно і стереотипно...

Ще частіше траплялись такі звіти: «Натискав тому, що був зелений». На запитання, чому треба натискати, коли зелений, діти зазвичай відповідають: «Не знаю»...

Таким чином, у дітей-олігофренів виявлені по­рушення узгодженої роботи першої та другої сиг­нальної систем...

Значно повільніше, ніж у нормальних дітей, від­бувається в олігофренів диференціація світлових по-    дразників, однакових за кольором, але різних за інтенсивністю...

... В житті дитини, особливо у її шкільній практиці, виробелння простих умовних реакцій таких, які наводились вище, відбувається рідко. Більшість зв'язків виявляються значно складнішими та абстрактнішими. Вироблення складних зв'язків відбувається в процесі навчання грамоти, оволодіння арифметикою тощо. При вироблені таких зв язків сигнальну роль виконують ознаки, які часто зовсім не мають безпосереднього та наочного характеру і виділення яких можливе тільки за участі мовлення...        

Моделлю складних зв'язків може бути диференціація сигналів за ознакою тривалості. У цьому досліді позитивна умовна реакція виробляється на короткий світловий сигнал (1-1,5 сек.), а триваліший сигнал (5-6 сек.) підкріплюється негативно наказом «не натискай»... Для вироблення такої диференціації дитина повинна відволіктись від ознаки кольору та інтенсивності і виділити ознаку тривалості.        

У нормальних школярів 8-10 років така диференціація виробляється після 4-6 поєднань гальмівного сигналу з негативним підкріпленням «не натискай». При цьому діти дають адекватний вербальний звіт про зв'язок сигналів та відповідей на них з підкріпленням... Вироблення такої диференціації у дітей-олігофренів затягується до 15-20 поєднань. При цьому вербальний звіт дитини виявляється неадекватним, а диференціація неміцною.        

Аналогічна картина спостерігається при вироб- ленні диференціацій за принципом правильного чер­гування позитивних та диференційних сигналів. На- приклад, пропонуються світлові сигнали однакового кольору, інтенсивності та тривалості, при цьому перший та другий сигнал підкріплюються позитив- но-наказом «натисни», а третій — наказом «не нати- екай»... Таким чином, диференційні сигнали відрізняю- ться від позитивних лише за їх місцем у ряду. Усі на- очні ознаки сигналів у такому випадку не мають зна- чення, і від цих ознак необхідно абстрагуватись.

Такі диференціації виробляються у нормальних дітей 8-9 років так само швидко, як і диференціації за тривалістю сигналу... У дітей-олігофренів дифере­нціації за принципом чергування утворюються знач­но повільніше...

Через недорозвиток мозку і пов'язане з цим по­рушення нейродинаміки мовлення дітей-олігофренів і повноцінно бере участь у виробленні лише порівня­но простих умовних зв'язків. Недоліки, пов'язані з участю мовлення, виявляються в процесі утворення складних зв'язків та складних диференціацій... Діти не можуть правильно розповісти про те, на які сигнали вони реагували, а зазвичай розповідають про вироб­лення попередніх умовних зв'язків. Так, наприклад, якщо диференціація червоних світлових сигналів за триватістю виробляється після диференціації цих сиг­налів за інтенсивністю, то діти-олігофрени дають такий звіт: «Коли ясний — натискав, а коли темний — не на­тискав», хоч сигнали були однаковими за інтенсивніс­тю. Навіть вказівка на те, що сигнали однаково темні, не призводить до появи правильного звіту... Такі звіти свідчать про виразну інертність вже сформованих сло­весних стереотипів...

Інертність нервових процесів при виробленні складних зв'язків у дітей-олігофренів виявляється в тому, що вироблені без адекватного словесного відо­браження системи зв'язків виявляються вкрай мало­рухливими, задубілими.

Прості системи зв'язків, сформовані у дітей-олігофренів з участю мовлення, можуть бути легко замінені, перероблені. Так, якщо у дитини вироблена позитивна умовна реакція на червоне світло і дифе­ренціація на зелене, і ця система зв'язків може бути дитиною вербально висловлена, то достатньо 1-2 по­єднань гальмівного сигналу з позитивним підкріп­ленням, щоб на нього з'явились постійні реакції і щоб дитина при цьому могла сказати, що тепер вона діє навпаки. Так само швидко позитивний сигнал можна перетворити на гальмівний.

Інакше відбувається у дітей-олігофренів перебудо­ва складних зв'язків, які були сформовані механічно, без словесного звіту. Вони перебудовуються з великими труднощами після декількох десятків поєднань. Це свідчить про зниження рухливості нервових процесів.

Порівнюючи формування простих та складних систем зв'язків, можна сказати, що складні системи зв'язків у дітей-олігофренів мають ряд специфічних ознак: 1) не одержують адекватного словесного відо­браження у звітах дитини; 2) виробляються сповіль­нено; 3) зміцнюються значно повільніше, ніж прості зв'язки; 4) легко розгальмовуються за відсутності підкріплення та під впливом сторонніх подразників; 5) виявляються інертними, важко перебудовуються...

... Існує спосіб, який дозволяє дещо прискорити формування складних систем зв'язків і одержати адекватний вербальний звіт одразу ж після вироб­лення диференціації. Цього можна досягти, викорис­товуючи в процесі вироблення диференціації за три­валістю новий умовний сигнал, який раніше не ви­користовувався у досліді. Наприклад, від світлових сигналів перейти до звукових.

Ці експерименти мають суттєве значення для аналізу використання в навчанні дітей-олігофренів наочних допоміжних засобів. Використання різнома­нітних засобів, заміна одних іншими може певною мірою підвищити ефективність засвоєння нової на­вчальної дії. Таким чином, враховуючи інертність ви­щої нервової діяльності дітей-олігофренів, необхідно створити зовнішні умови, що полегшують перехід від одного зв'язку до іншого і перебудову зв'язків...

За словесною інструкцією будь-яка з описаних систем зв'язків у нормальних дітей 8-9 річного віку утворюється одразу.

У старших дітей-олігофренів спостерігається легке та швидке утворення умовних зв'язків за сло­весною інструкцією. Для молодших школярів допо­міжної школи вже саме запам'ятовування інструкції є важким, якщо у цій інструкції відображена складна система зв'язків. Навіть після правильного повто­рення інструкції діти-олігофрени не завжди пра­вильно дотримуються її або починають діяти прави­льно, а потім диференціації розгальмовуються, а ре­акції на деякі умовні сигнали випадають.

Інструкція не знімає впливу старих інертних зв'язків. Таким чином, дія словесного пояснення [інструкції] виявляється вкрай нестійкою, диферен­ціації та умовні позитивні реакції, утворені за інст­рукцією, виявляються менш стійкими, ніж за умови, коли вони утворюються без попередньої інструкції, на основі постійного мовленнєвого підкріплення. По­стійне мовленнєве підкріплення призводить до під­вищення рівня збудження і до концентрації нерво­вих процесів, що полегшує замикання зв'язків та збільшує їхню міцність. Тому для утворення склад­них зв'язків у дітей-олігофренів, з одного боку, тре­ба використовувати постійне підкріплення і, з друго­го боку, застосовувати крім словесного пояснення інші засоби, що полегшують вироблення умовних реакцій та диференціацій.

У дітей-олігофренів порушення процесу вироб­лення складних диференціацій пов'язане з патологі­чною інертністю старих словесних зв'язків, а також із слабкістю диференційного гальмування.

Значні порушення виявлені у дітей-олігофренів у процесі формування в них умовного гальмування. Умовне гальмування формується таким чином: до позитивного умовного сигналу додається інший по­дразник, який починає діяти за 2-3 секунди перед позитивним сигналом і продовжує діяти весь час. поки триває позитивний сигнал. Така комбінація підкріплюється негативно. Формування умовного га­льмування для дітей-олігофренів виявилось дуже складним. Замість умовного гальмування у них ви­робляється умовний рефлекс другого порядку.

Ще більш ускладнене у дітей-олігофренів виро­блення запізнілого гальмування, коли підкріплення відсувається до кінця дії умовного сигналу, який в свою чергу стає тривалішим...

Слабкість гальмування у цих дітей проявляється і в сповільненому згасанні умовних реакцій. Згасанням називається гальмування умовних реакцій на умовний подразник, який не одержує позитивного підкріплення або починає підкріплюватись негативно...

Суттєві порушення вищої нервової діяльності у ді­тей-олігофренів виявляються при виробленні умовних реакцій та диференціацій на комплексні подразники. Вони зазвичай реагують на кожний окремий компонент комплексу, що свідчить про порушення синтезу окре­мих елементів у єдиний комплекс. Порушення синтезу елементів комплексу робить неможливим формування диференціації комплексних подразників.

Порушення синтетичної діяльності кори позна­чається на утворенні одночасно двох систем зв'язків. Наприклад, якщо у дитини-олігофрена вироблена умовна реакція на зелене світло, диференціація на синє, після чого починають формувати новий умов­ний зв'язок на жовтий сигнал, то реакція на зелене світло загальмовується. Відновлення реакції на зеле­не світло загальмовує умовний рефлекс на жовте.

Такі явища свідчать про труднощі одночасного існування двох зв'язків, зумовлені патологічним по­силенням негативної індукції.

Сильна негативна індукція часто призводить до то­го, що дитина-олігофрен на уроці не може виконати певні дії у відповідь на цілісну систему умов і реагує лише на якусь частину цих умов, ігноруючи інші. При цьому дії дитини інколи повністю втрачають сенс.