Особливості орієнтовних рефлексів у дітей-олігофренів

1. Орієнтовні рефлекси та їх об'єктивні показники

... Орієнтовний рефлекс (за І.П.Павловим рефлекс «Що таке»?) викликається новим подразником і про­являється у підвищенні чутливості органів відчуттів і у виникненні готовності реагувати на цей подразник...

Кожен подразник викликає у головному мозку два потоки збудження: один з них — специфічний — починається від рецепторів і закінчується у відпові­дній області кори головного мозку. Одночасно з цим виникає і другий потік збудження: від стовбура та

28

підкірки мозку, де збудження розповсюджується ні особливі скупчення нервових клітин (так звану ре тикулярну формацію), а від них розповсюджуєте по всій корі, підвищуючи її тонус. Цей другий потії збудження, який може однаково виникати при будь якому подразненні, носить неспецифічний характер є фізіологічним механізмом орієнтовного рефлексу...

Поява кожного нового подразника викликає не лише поворот голови та очей у його бік, але і зміну в електричній активності кори (депресію альфа-ритму); зміну електричних потенціалів шкіри (шкір­но-гальванічний рефлекс); звуження судин кінцівок та розширення судин голови, зміни дихання, серце­вої діяльності, підвищення тонусу м'язів. Усі ці змі-і ни спостерігаються деякий час при повторенні по­дразника і при відсутності підкріплення зникають.

Так, наприклад, у відповідь на дію слабкого сві­тлового подразника звужуються судини пальців рук. Коли подразник повторюється декілька разів, реакції спочатку слабшають і згодом зникають. Але, якщо світло стає яскравішим, або змінюється його колір, судинні реакції з'являються знову, вказуючи на від­новлення орієнтовної реакції.

Таким методом можна досліджувати орієнтов­ний рефлекс у тому випадку, коли він спеціально активізується і спрямовується з допомогою словес­ної інструкції...

Наявність орієнтовних реакцій відіграє велику роль в усіх процесах вищої нервової діяльності. Жоден новий тимчасовий зв'язок не може бути утвореним, жодне знання не може бути засвоєним без їхньої участі.

Для того, щоб утворити новий зв'язок, необхід­но виділити даний подразник з числа інших, тільки за цих умов він може стати умовним сигналом...

2. Орієнтовні рефлекси дітей-олігофренів

...Подразники слабкої та середньої інтенсивності у розумово відсталих, на відміну від нормальних ді­тей, орієнтовного рефлексу не викликають. Орієнто­вні реакції дітей-олігофренів характеризуються ни­зькою стійкістю. У них орієнтовний рефлекс згасає у 5-10 разів швидше, ніж у нормальних.

У розумово відсталої дитини не можна викликати стійкий орієнтовний рефлекс на сигнали; разом з тим ніщо не заважає відволіканню уваги під впливом будь-якого стороннього подразника... В основі цих явищ ле­жить слабкість та виснаженість нервових клітин голов ного мозку...

Труднощі навчання розумово відсталих дітей у школі полягають у тому, що вже дуже швидко після початку уроку вони випадають з загальної роботи перестають брати у ній участь. Вони слухають, але не чують, не зосереджуються на виконанні завдань.. Патологічно змінений мозок дитини не здатний до тривалої активності; її важко зробити стійкою з до помогою словесної інструкції вчителя, і цей факт виявляється одним з найсерйозніших перешкод для успішного навчання.

Нові зв'язки, які утворюються у розумово від­сталих дітей без участі орієнтовного рефлексу, ма­ють механічний неусвідомлений характер.

Нестійкість активної уваги, викликана швидким згасанням орієнтовних рефлексів, призводить також до того, що складні зв'язки, сформовані у розумово відсталої дитини, дуже швидко згасають, змінюються і замінюються примітивнішими зв'язками. Це можна побачити з такого досліду.

Дитині з глибокою розумовою відсталістю про-1 понується натискати на кнопку у відповідь на один сигнал і не натискати у відповідь на інший. Протя­гом певного часу вона правильно реагує на сигнали, проте дуже швидко починає реагувати на сигнали не залежно від їхньої якості.

Чому дитина, яка так добре почала виконувати ін­струкцію, раптом виявляється неспроможною продов­жувати дію і замінює її механічним стереотипом?

Спочатку сигнали викликали активну орієнтов­ну реакцію — і тоді відповіді дитини були правиль­ними, але згодом вони перестали викликати таку ре­акцію, дитина перестала активно аналізувати їх, з цього моменту вибіркові реакції дитини зникають і замінюються стереотипним відтворенням двох відпо­відей, які втратили диференційований зв'язок з пред'явленими сигналами...