4. Основні клінічні варіанти дітей-олігофренів

...Мозкові пошкодження, які призводять до ано малій розвитку, можуть мати неоднаковий характер.

В усіх випадках олігофренії (у ступені дебільно сті) має місце дифузне, але відносно поверхове по шкодження кори головного мозку.

Саме такий характер пошкодження спостерігає ться при першій основній формі олігофренії. Діти ; таким типом пошкодження центральної нервової си стеми в основному спокійні, дисципліновані і прояв ляють дефекти, пов'язані з недоліками їхньої пізна вальної діяльності.

В інших випадках пошкодження кори мозку по єднується з надлишковим накопиченням мозкової рі-дини в підоболонкових просторах, у шлуночках мозку.. У цьому випадку недорозвиток пізнавальної діяльност сполучається з глибокими дефектами у поведінці.

Нарешті, існують випадки, коли мозкові пошко­дження охоплюють нерівномірно поверхові шари ко­ри, але глибше пошкодженими виявляються окремі системи мозку. Так, при переважному пошкодженні слухо-мовленнєвої області мозку виникає така фор­ма олігофренії, при якій недорозвиток пізнавальної діяльності поєднується з глибокими дефектами мовлення; у випадках, коли переважно страждають тім'яно-потиличні відділи мозку, олігофренія ускла­днюється явищами агнозії та апраксії.

І, нарешті, у тих випадках, коли мозкові пошко­дження охоплюють лобні системи, в клінічній кар­тині відмічається не лише недорозвиток пізнавальної діяльності, але і своєрідне порушення мотивів пове­дінки і діяльності.

Основна група дітей-олігофренів. При основ­ній формі олігофренії, неускладненій додатковими факторами, відмічається пошкодження переважно кори півкуль головного мозку.

Грубі зміни коркової нейродинаміки відсутні... Діяльність окремих органів відчуттів у цих дітей не порушена. Оптичний аналіз та синтез у них збережено. Вони правильно впізнають показані їм реальні предме­ти та інші зображення, геометричні фігури, перекресле­ні картинки. Ці діти порівняно добре орієнтуються у просторі. У них є поняття про праве та ліве. Елементарні фігури з паличок вони копіюють правильно...

У дітей цієї групи відсутні виразні порушення в руховій сфері. У них немає також порушень слуху. Зазвичай їхнє мовлення досить чисте.

Суттєвою особливістю дітей цієї групи є відно­сна збереженість поведінки. В основному це старанні організовані учні... Вони підкоряються вимогам вчи­теля, уважно слухають завдання і після обдумування дають відповідь. Емоційно ці діти збережені. Вони засмучуються через погану оцінку і радіють хорошій. Вони здатні певною мірою оцінити виконану ними роботу і виявляють при цьому елементи критичного ставлення до неї. Ці діти поводять себе адекватно си­туації: вони соромляться у товаристві дорослих, у това­ристві дітей вони поводяться невимушеніше, зі стар­шими вони ввічливі, попередливі. У них є прив'яза­ність до рідних, педагогів, товаришів.

Усі ці особливості поєднуються з недорозвитком пізнавальної діяльності.

У розумінні сюжетних картинок дітям-дебілам важко визначити складну систему зв'язків між окремими елементами. Вони не можуть самостійно зробити висновки щодо прочитаного оповідання, яке містить прихований смисл або пропущену ланку...

... Недорозвиток пізнавальної сфери призводить до деяких особливостей поведінки цих дітей. Пра­цьовиті, старанні, вони часто не можуть знайти вихід із незрозумілої їм ситуації. Усі вказівки педагога во­ни розуміють буквально і у випадках, коли ситуація ускладнюється і доводиться у зв'язку зі зміненими умовами змінювати рішення, у них виникають своє­рідні труднощі...

У процесі навчання грамоти ці діти відчувають певні труднощі при аналізі звукового значення кож­ної букви і при зливанні звуків у цілі комплекси. Хороша працездатність цих дітей, спрямованість на запропоновані їм завдання сприяють тому, що вони засвоюють техніку читання; проте перехід від читан­ня слів до розуміння смислу прочитаного виявляєть­ся у них сповільненим.

' Особливо виразно труднощі узагальнення та аб­страгування проявляються в процесі навчання цих дітей рахунку. На перших етапах навчання діти по­рівняно легко засвоюють послідовний числовий ряд, але їм важко виконувати арифметичні дії.

Надалі великі труднощі у цих дітей виникають при розв'язанні арифметичних задач. Вони часто не .можуть встановити смисловий зв'язок між словес­ним вираженням задачі, числовими позначеннями та найменуваннями...

Збудливі олігофрени. Це діти, у яких загальний розумовий недорозвиток ускладнюється помітними дефектами поведінки. Це вкрай збудливі, розгальмо­вані, недисципліновані діти з виразним зниженням працездатності... Специфічним для походження цьо­го дефекту є поєднання дифузного, поверхового по­шкодження кори півкуль головного мозку із залиш­ковою гідроцефалією...

У дітей з переважанням збудження над гальму­ванням вже з раннього віку відмічається роздратова­ність, капризність, розлади сну.

В дошкільному віці у цих дітей помітний ряд спе­цифічних рис: загальна розгальмованість, невміння зо­середитись, схильність до відволікання, підвищена за­гальна збудливість, невміння гратись з дітьми. У шкі­льному віці поряд з недорозвитком пізнавальної діяль­ності вони починають проявляти порушення поведінки і значне зниження працездатності... Моторика цих олі­гофренів характеризується не лише загальними рисами недорозвитку, але й наявністю зайвих рухів... В усіх ру­хах спостерігається схильність до прискорення темпу. Для моторики цих дітей характерні розгальмованість, поспішність, порушення послідовності рухів... Вони ім­пульсивно реагують на все, що відбувається навколо. Поведінка таких дітей раптово змінюється в залежності від зміни обстановки...

Зорове сприймання у цих дітей збережене, вони впізнають показані їм реальні та зображені предме­ти, але поряд з правильними відповідями дають і помилкові, які пояснюються тим, що вони недостат-

ньо ретельно розглянули малюнок. При дослідженні просторових орієнтацій у них також не спостерігаю­ться грубі порушення, але й тут одночасно з прави­льними відповідями бувають випадкові, імпульсивні.

У дітей-олігофренів даної форми не відмічають­ся специфічні порушення мовлення, вони досить до­бре розуміють звернене до них мовлення, правильно будують фрази... Проте також можуть давати імпу­льсивні відповіді.

Однією з відмінних особливостей цих дітей ви­ступає знижена працездатність, недостатня цілесп­рямованість діяльності... Такі діти часто розпочинають виконувати завдання дуже швидко, не міркуючи над ним, без попереднього аналізу —- і саме тому вони з ним не справляються. Ці діти часто не вислуховують інструкції до кінця; виконуючи завдання, сповзають на сторонні асоціації. Разом з тим за умови спеціальної організації поведінки, повторення інструкції, звуження обсягу завдання вони можуть його розв'язати, прояв­ляючи абстрагування та узагальнення...

На перших етапах навчання дуже важко приве­рнути увагу таких дітей до букви... Перехід до поск­ладового читання у них буває складним, слова часто читаються за здогадкою... Великі труднощі спостері­гаються під час письма. Вони недбало пишуть окремі елементи букв, втрачають ці елементи або припису­ють зайві, переміщають букви з кінця слова на поча­ток, двічі пишуть одне слово або склад, пропускають букви, що позначають голосні, пишуть слова разом...

Особливо великі труднощі виявились у процесі навчання цих дітей рахунку. Перелік предметів був для них ускладненим через імпульсивність і відсут­ність установки на завдання. Так, наприклад, якщо дитині пропонувалось з 10 лічильних паличок взяти тільки певне число, то вона могла взяти усі палички або яку-небудь іншу кількість паличок...

У цих дітей при наявності спільного з усіма олі­гофренами недорозвитку вищих форм узагальнення та абстрагування, спостерігається порушення цілесп­рямованої діяльності, що є основною перешкодою для їхнього успішного навчання за програмою до­поміжної школи.

В процесі корекційно-виховної роботи з такими дітьми повинні бути використані усі ті педагогічні засоби, які спрямовані на організацію діяльності. Під час занять необхідно усунути сторонні подразники.

Предметом спеціального педагогічного впливу на цих дітей повинно стати гальмування імпульсив­них реакцій. Виробленню гальмівних реакцій мо­жуть сприяти заняття з ритміки, лікувальної гімнас­тики, а також шкільні заняття.

На перших етапах навчання вчитель виконує завдання спільно з дитиною...

Велика кількість сторонніх асоціацій часто від­волікає дітей від розв'язання задачі. У цьому випад­ку їхню діяльність необхідно регулювати розчлено­ваною інструкцією педагога. Згодом можна залучати плануюче мовлення самих дітей, яке зменшує мож­ливість сповзання з завдання і сприяє організації їх­ньої діяльності.

Загальмовані олігофрени. На загальному фоні поведінки цих дітей переважають гальмівні реакції. Кожне стомлення викликає у них млявість, загаль-мованість, повну виключеність з роботи...

В основі походження цього дефекту лежить за­лишкова гідроцефалія...

У дітей-олігофренів цієї групи відсутні окремі порушення слуху або зору, тактильної чи м'язової чутливості.

Предмети, зображені на картинках, вони впіз­нають правильно, але їхні відповіді дуже сповільнені і часто реакція виникає лише після третього або чет­вертого показу. В умовах наростання загальмованос-ті діти або зовсім не називають предмет, або нази­вають лише його окрему частину. Разом з тим за умови додаткової стимуляції ЦІ діти можуть дати правильну відповідь.

Рухи цих дітей вкрай сповільнені, збіднені, од­номанітні. Темп, сила рухів поступово знижуються і згасають.

Чіткість мовлення у цих дітей залежить від їх­нього загального стану. В умовах наростання загаль-мованості мовлення стає змазаним, незрозумілим. Загалом мовлення малослівне, тихе, невиразне, спо­вільнене і нерішуче.

У ранньому дитинстві ці діти не реагують на звуки та яскраві предмети, багато сплять. Пізніше вони не цікавляться іграшками, не граються з діть­ми, мало спілкуються навіть з рідними.

Для поведінки цих дітей характерною є пасивна підкореність. На фоні недорозвитку здатності до аб­страгування та узагальнення у них відмічається вкрай сповільнене сприймання інструкції, потреба у додатковій стимуляції.

На ранніх етапах розвитку млявість, пасивність, відсутність реакції на оточення, замкненість, схиль­ність до негативістичних реакцій давали привід для того, щоб помилково приймати цих олігофренів за дітей із мляво плинною формою шизофренії. Проте уже на другому році навчання у дітей вказаної фор­ми помітне виразне ставлення до оцінки вчителя, переживання поганої оцінки, емоційна прихильність до педагога, до різних дітей. Згодом із зниженням загального гальмування у них з'являється почуття обов'язку, відповідальності в процесі виконання ок­ремих шкільних завдань.

Діти цієї групи сором'язливі і за незвичних для них обставин у них ще більше зростає загальна зага-льмованість і виникають негативістичні реакції.

їхня міміка недиференційована, збіднена, засти­гла. У них недостатньо координовані дрібні рухи.

В учнів цієї групи виразно виступають труднощі в засвоєнні навичок письма. В написаному ними відмічаються такі помилки, як контамінація, персе-верації, пропуски окремих букв, складів, слів.

В роботі з цими дітьми необхідно використову­вати педагогічні засоби, що сприяють підвищенню активності. їх необхідно підтримувати, стимулювати; вчитель може розпочати виконувати завдання разом з дитиною. Корисно, щоб дитина супроводжувала своїм мовленням виконання завдання. В процесі корек-ційно-виховної роботи необхідно враховувати соро­м'язливість, замкненість, розгубленість, некомунікабе­льність, образливість, вразливість, схильність до псев-донегативізму загальмованих дітей. Необхідно давати їм доручення, оцінювати їхні досягнення перед усім кла­сом, залучати до спілкування з іншими дітьми.

Олігофрени з порушенням слуху та слухо-мовленневої системи. ... Специфічною особливістю патогенезу цієї форми виступає поєднання дифузно­го пошкодження кори півкуль головного мозку з глибинним порушенням у слухо-мовленнєвих зонах лівої півкулі.

У цих дітей часто відмічаються явища апраксії губ, язика, через що виявляються недорозвиненими складні координовані рухи губ, язика, гортані, тобто основи мовленнєвої артикуляції.

Дослідження операції зорового аналізу та синте­зу, просторової орієнтації не виявило у цих дітей грубої патології.

Проте у них спостерігаються виразні порушення слуху та всіх компонентів мовлення. При збереженій гостроті слуху ці діти не розрізняють близькі звуки, не можуть повторити незнайоме слово. Вимовляючи певний звук, вони шукають правильну артикуляцію шляхом проб. Слова вимовляються ними спотворе­но. Вони не можуть диференціювати складні звукові комплекси, виділити звук зі слова. Ці діти нечітко розуміють звернене мовлення.

Порушення усіх компонентів мовлення спосте­рігається у дітей-олігофренів даної групи на фоні загального недорозвитку пізнавальної діяльності...

У поведінці таких дітей немає особливих труднощів, вони успішно пристосовуються до шкільного життя...

Олігофрени з грубим недорозвитком особис­тості. У цих дітей мають місце виразні зміни сис­теми мотивів і потреб. Зазвичай цей основний де­фект супроводжується у них своєрідним недорозви­тком моторики.

У цих дітей відсугає відповідне ставлення до ото­чуючих людей батьків, педагогів, дітей. Вони не вміють спілкуватись з однолітками та з дорослими. їхня пове­дінка змінюється, коли вони потрапляють в нові, не­звичні для них умови. Наприклад, у кабінеті лікаря та­ка дитина хапає предмети зі столу, перебирає їх, без кінця говорить, шарпає незнайомих дорослих, задає ба­гато запитань, не чекаючи відповіді на них. Ці діти по­збавлені елементарних форм сором'язливості, почуття ніяковості їм не знайоме, вони не вміють ображатись, їхня поведінка позбавлена стійких мотивів. Вони часто немотивовано відмовляються виконувати завдання. До­статньо задовольнити певне бажання такої дитини, щоб переконатись, що це не було її дійсним бажанням, справжнім прагненням. Одержавши бажану іграшку, дитина, навіть не подивившись на неї, може кинути її і попросити щось інше...

Усі ці риси пов'язані з глибоким недорозвитком лобних доль кори головного мозку...

Рухові порушення можуть мати різний ступінь виразності. В найскладніших випадках кожен рух, який необхідно виконати за інструкцією, викликає у дітей загальну рухову бурю...

У простіших випадках діти незграбні в своїх ру­хах, не вміють себе обслуговувати. У них спостеріга­ється апраксія ходьби... Навіть прості рухи діти ви­конують дуже невпевнено, з пошуками, часто дзер­кально. Особливо важкими для них є синтетичні проби, що вимагають одночасної участі обох рук.

Усі їхні рухи погано автоматизовані. При цілкови­тій неможливості виконати рух за інструкцією, вони можуть відтворити цей самий рух спонтанно...

У даної групи дітей-олігофренів відмічається своєрідна форма недорозвитку мовлення...

Вимовна і сенсорна сторона мовлення у них збе­режені... Порушеною виявляється регулююча функція мовлення. Вони не можуть підкорити свої дії словесно-му завданню. Ці діти супроводжують свою діяльність мовними висловлюваннями, які не мають ніякого від­ношення до неї і носять сторонній характер...

Через недорозвиток регулюючої функції мов­лення у дітей-олігофренів цієї групи виявляється недорозвиненою і емоційно-вольова сфера.

У цих дітей виразно порушена здатність до ці­леспрямованої діяльності...

Деякі діти з цієї групи олігофренів мляві, пасивні і повністю підкоряються вимогам. Вони легко підпоряд­ковують свою поведінку правилам, не усвідомлюючи цих правил. Інші діти збудливі. У них відсутні почуття страху, сором'язливості, ніяковості. Немає у них певно­го ставлення до ситуації та до людей.

Активні форми поведінки часто замінюються у них схильністю до наслідування.

У цих дітей спостерігаються безпосередні афек­тивні реакції... Ускладнення у розв'язанні мислите-льного завдання виникають не лише через труднощі сприймання абстрактних значень і через неможли­вість збагнути складні абстрактні відношення, але й в зв'язку з виразним порушенням цілеспрямованої діяльності. У процесі розв'язання інтелектуальних завдань у цих олігофренів легко зникає кінцевий мотив, їхні дії починають підпорядковуватись випад­ковим враженням і виконуються автоматично, без мети і спрямованості.

У корекційно-виховній роботі в цьому випадку використовуються ті педагогічні прийоми, які спря­мовані на організацію моторики і предметної діяль­ності. З раннього віку необхідно виховувати у таких дітей певне ставлення до оточення, інтерес до нього.

Виховання інтересу найкраще здійснювати в іг­ровій діяльності...

Спочатку регуляція діяльності дитини повинна здійснюватись мовленням самого вчителя, лише зго­дом необхідно перейти до тієї стадії, коли дитину навчають регулювати кожний окремий елемент за­вдання власним мовленням...