Проблема розумової відсталості та її вивчення

Серед усіх дітей, яким важко вчитись у масовій школі, є й такі, що відчувають нездоланні труднощі в засвоєнні програми і не здатні оволодіти необхід­ними шкільними навичками та знаннями навіть піс­ля наполегливих спроб вчителя. Ці діти зазвичай з самого початку навчання відстають від своїх однолі­тків, не оволодівають програмою школи, не засвою­ють потрібних знань, не розуміють пояснень учите­ля, їхня відсталість особливо яскраво проявляється, коли вони починають переходити до вивчення абст­рактного матеріалу...

Це — розумово відсталі діти... Психологічне вивчення цих дітей дозволяє виявити ненормальні риси їхніх психічних процесів, а детальне вивчення їхнього розвитку показує, що вони перенесли в пері­од внутрішньоутробного або раннього розвитку важ­ке мозкове захворювання, яке і призвело до того, що весь їхній психічний розвиток став аномальним.

Було б великою помилкою вважати, що це діти із «зниженою обдарованістю», і ставитись до них як до нормальних, але «мало здібних». Насправді це аномальні діти, і всі недоліки їхньої поведінки є за­лишками рано перенесеного захворювання, яке ви­кликало недорозвиток їхнього мозку і важкі дефекти їхньої психічної діяльності...

Розумово відстала дитина відрізняється від нор­мальної колом доступних їй уявлень і характером сприймання дійсності... Процес сприймання навко­лишніх предметів протікає у розумово відсталої ди­тини сповільнено... і не виходить за межі безпосере­дньо одержаних вражень... Розумово відстала дитина сприймає в предметах тільки звичні риси, не виділяє усієї різноманітності зв'язків, не здійснює складної роботи, спрямованої на аналіз та синтез. Тому сприймання розумово відсталих дітей значно бідніше, ніж   сприймання   їхніх   нормальних   однолітків,   коло уявлень вужче і обмежене, враження про навколишній світ фрашентарні, мислення дифузне і одноманітне. Щоб переконатись у цьому, достатньо спостерігати, як розумово відстала дитина описує сюжетну картинку: вона охоплює лише окремі зображені на ній предмети і звичні для неї, а усе багатство смислових зв'язків і співвідношень, зображених на картині, залишається не­доступним для цієї дитини...

Розумова відсталість далеко не завжди проявля­ється на тих етапах, коли діяльність дитини носить розгорнутий характер; проте вона починає чітко про­являтись, як тільки нормальна дитина починає фор­мувати внутрішні засоби пізнавальної діяльності, пе­реходити до опосередкованих мовленням внутрішніх інтелектуальних операцій. У цих випадках з усією виразністю виступає недостатність розумово відста­лої дитини. Розумово відстала дитина легко може перебрати, а інколи навіть перерахувати ряд предме­тів, але щоб побачити дефекти її розвитку, достатньо запропонувати їй здійснити операцію рахунку мовч­ки... Часто ... навіть тривале навчання (при найваж­чих формах розумової відсталості) не призводить до потрібного успіху, скорочення розумових дій так і не формується, внутрішнє мовлення ... не створюється і операції дитини так і залишаються на рівні зовніш­ніх розгорнутих дій...

Затримка у формуванні синтетичних внутрішніх дій ... може вважатися однією з особливостей розу­мово відсталої дитини...

Ця особливість розумово відсталої дитини тісно пов'язана з недорозвитком смислової сторони її мо­влення, яке ще тривалий час залишається у неї на рівні називання окремих предметів або звичних дій, і служить не стільки для встановлення нових зв'яз­ків та відношень, скільки для відтворення готових штампів і звичних спогадів.

Ось чому розумово відстала дитина, засвоївши якесь правило, з такими труднощами переходить до його використання у нових умовах і так важко здій­снює ту операцію переносу, на якій побудоване шкі­льне навчання.

Звуженість орієнтації, бідність аналізу та синте­зу, недорозвиток складних опосередкованих форм пізнавальної діяльності, неможливість переходу на рівень складних, опосередкованих форм «розумових» дій — все це суттєво відрізняє розумово відсталу ди­тину від її нормального однолітка.

Вчителі часто скаржаться на великі дефекти увага розумово відсталих дітей, на неможливість їх тривалого зосередження; вони вказують, що такі діти часто з ве­ликими труднощами підкоряються словесній інструкції і не можуть без відволікань виконувати роботу...

Часто вчителі відмічають високу втомлюваність окремих дітей...

Нерідко вчителі звертають увагу і на значні по­рушення поведінки розумово відсталих дітей. Деякі з них відрізняються негативізмом... Не всі можуть засвоїти ті норми поведінки, які повинні відрізняти поведінку учня в школі, і поводять себе однаково на перерві, на уроці, з товаришами і з вчителями, не переживають з приводу одержаних ними поганих оцінок, не радіють успіхам. Усі ці особливості пове­дінки розумово відсталих дітей свідчать про глибоку своєрідність у розвитку їхньої особистості...

... Усі особливості розумової діяльності та пове­дінки розумово відсталих дітей... є не результатом тієї природної різноманітності індивідуальних особ­ливостей, яка лежить в основі відмінностей між нор­мальними дітьми, а результатом перенесеного ними важкого захворювання і ... аномального розвитку мозкової діяльності...

Нормальний плин основних форм роботи голо­вного мозку... можливий лише за певних умов. Він завжди вимагає достатньої сили нервових процесів, їх врівноваженості та високої рухливості.

Якщо сила нервових процесів знижується..., го­ловний мозок не може зберегти потрібного рівня збудливості нервових клітин і необхідне для його нормальної роботи напруження гальмівних процесів. Збудження, що виникає в корі головного мозку під час одержання сигналу, перестає концентруватись і лише дифузно розповсюджується на нервові елемен­ти. Саме ця слабкість нервових процесів і лежить в основі того невпорядковагюго розповсюдження асо­ціацій, [яке має місце у випадку втомленого або хво­робливого стану нервової системи]. Внутрішнє галь­мування, яке впорядковує плин наших асоціацій і зберігає їх організований, системний характер, у цих випадках послаблюється, кожний сторонній подраз­ник легко відволікає людину і порушує нормальний перебіг її психічних процесів.

Особливо чітко усі ці дефекти поведінки прояв­ляються тоді, коли через патологічне зниження сили нервових процесів, кора головного мозку потрапляє в особливий патологічний стан, який називається гальмівним або «фазовим». Сильні подразники, дію­чи на послаблену мозкову кору, загальмовують її, а слабкі починають діяти несподівано сильно. Саме за рахунок цих «фазових» станів і відбуваються неспо­дівані «парадоксальні» реакції, які так часто можна спостерігати в аномальній поведінці.

Значні зміни нормальної поведінки мають місце і тоді, коли порушується врівноваженість нервових про­цесів. Якщо при цьому страждає збудження — людина стає млявою, виснажливою, загальмованою; вона швид­ко перестає реагувати на позитивні подразники і легко впадає в гальмівний стан. Якщо ... страждають гальмів­ні процеси — її поведінка стає неспокійною, збудливою, імпульсивною, неконтрольованою...

До суттєвих змін поведінки може призвести по­рушення рухливості нервових процесів ... або патологічна інертність. У цьому випадку збудження, що виникло у пошкодженій ділянці мозку, довго не за­спокоюється і не переходить у гальмівний стан; га­льмування, що виникло у пошкодженій ділянці моз­ку набуває застійного характеру. Мозок не може здій­снювати швидке переключення з однієї системи зв'язку на іншу і вже сформована система зв'язків може надов­го «застрявати» в патологічно зміненому мозку ...

...Порушення сили, врівноваженості, рухливості нервових процесів позбавляють мозок можливості здій­снювати складні форми аналітико-синтетичної діяльно­сті, замикати складні системи тимчасових зв'язків; при­зводять до того, що зв'язки стають неміцними, будь-які сторонні впливи зривають їх ... Патологічні стани по­рушують і можливість участі мовлення в організації психічних процесів...

... Одні й ті ж самі пошкодження мозку можуть призвести у дорослого і у дитини до зовсім різних результатів, і наслідки мозкового пошкодження у дитини будуть суттєво залежати не тільки від склад­ності цього пошкодження, але й від того, на якому етапі розвитку воно мало місце і які системи воно в першу чергу вивело з роботи...

Серед всіх дітей, що навчаються у масовій шко­лі і відчувають труднощі в оволодінні програмою, розумово відсталі ... складають лише невелику час­тину. Тому виникає нагальна необхідність відрізнити їх від інших груп невстигаючих дітей...

Вивчаючи розумово відсталих дітей, слід відме­жувати їх, принаймні, від трьох груп...

Першу з них складають нормальні, але з тієї чи іншої причини педагогічно занедбані діти, які через певні обставини не оволоділи потрібними знаннями та навичками, перестали йти в ногу з класом і випа­ли з загального потоку навчання...

До цієї групи відносяться діти, які ... тривалий час не відвідували школу...

До цієї групи належать також діти, у яких не­бажання вчитись виникло на ґрунті афективного конфлікту з учителем, з класом, з сім'єю...

Другу групу невстигаючих дітей... складають ді­ти з нормальним мозком, але з частковими перифе­рійними дефектами; ... [наприклад, вади слуху]...

... До третьої групи відносяться ослаблені або астенізовані діти...

Розділ II