Розумово відстала дитина в колективі однолітків Міжособистісні стосунки в класі допоміжної школи

...[Результати серії соціометричних експеримен­тів у допоміжній школі] показали, що в колективі класу допоміжної школи діють соціально-психологіч­ні закономірності, спільні для нормальних і розумо­во відсталих дітей. Спільною виявляється структура міжособистісних стосунків, яка складається із двох підструктур: ділових і особистих стосунків. Спіль­ним є й те, що в системі особистих стосунків у тих та інших колективах існує диференціація учнів на тих, кому віддається перевага, на "найбільш популя­рних", "знехтуваних", "ізольованих".

Особливості, характерні для міжособистісних відносин розумово відсталих, зумовлені цілим рядом факторів, а саме: віком учнів, рівнем їх розумового розвитку, своєрідністю структури дефекту.

Особисті стосунки в учнів початкових класів допоміжної школи розвиваються не зовсім так, як в учнів цих же класів масової школи. В масовій школі розвиток особистих стосунків йде від меншої вибір­ковості до більшої, починаючи з першого класу. В групах розумово відсталих школярів диференціація проявляється вже в І класі (Л.І.Даргевичене). У 1 класі допоміжної школи диференціація особистих стосунків пояснюється некритичним прийняттям ді­тьми офіційної структури групи.

...Становище дитини в колективі залежить від оці­нок учителя. У цьому віці учні допоміжної школи не розрізняють ділових і особистих відносин. Розрізнення цих відносин починається з II класу. З IV класу сто­сунки розумово відсталих набувають дифузного харак­теру: у таких колективах взагалі немає "зірок".

Вірогідно, IV клас переломний у формуванні сис­теми міжособистісних стосунків у колективі; ... вже в V класі вибіркове ставлення розумово відсталих учнів один до одного стає характерною рисою колективів.

Більшість учнів І-ІІ класів допоміжної школи не розуміють свого становища в класному колективі. Проте у третьокласників і особливо в учнів IV кла­сів з'являється уявлення про своє місце в колективі і точніша його оцінка...

Учні 1-2 класів допоміжної школи невиразно усвідомлюють своє ставлення до інших однокласни­ків: вони не можуть сказати, чому симпатизують ко­мусь із них. Вирішальну роль у формуванні крите-

ріїв позитивного або негативного ставлення учнів один до одного у цьому віці відіграють вимоги, які висуває вчитель у процесі навчально-виховної робо­ти. Значне місце належить мотивам надання допомо­ги у навчанні. Частина школярів вибір товариша по­яснює привабливими рисами його особистості ("ве­селий", "чесний", "сміливий"). Іноді мотивом вибору служать ситуативні чинники: "ми сусіди", "ми разом їздимо додому". Мотивами негативного ставлення ... можуть бути такі риси характеру, як схильність до бійок, неохайність, нечесність...

Складніше розвиваються міжособистісні ділові і особисті стосунки в учнів V-VII класів допоміжної школи... У них виразніше проявляється розподіл ко­лективу на підгрупи в залежності від симпатій та антипатій. При цьому кількість відторгнутих учнів у допоміжній школі більша, ніж у масовій. Це можна пояснити тим, що у розумово відсталих учнів став­лення до якостей особистості менш диференційова­не, через що вони дають одноліткам загальну оцінку: "хороший" або "поганий".

...Соціометричний статус більшої половини уч­нів ... 1-^ класів допоміжної школи нестабільний. Учні V-VIII класів у більшості випадків тривалий час зберігають своє положення.

В учнів старших класів допоміжної школи мо­тиви вибору товариша більш свідомі. На перший план виступають гарна поведінка, вміння надати до­помогу. Хороша успішність сама по собі не є вирі­шальним чинником у визначенні становища учня в колективі. Розумово відсталі учні також готові про­бачити однокласнику фізичну ваду, якщо риси його характеру є привабливими... В.Л.Вярянен встановив, що високий статус у колективі старшокласників за­лежить від активності, комунікабельності, самостій­ності, врівноваженості, фізичної сили, хороших тру­дових умінь та навичок...

Досягненню високого становища у колективі перешкоджають схильність до бійок, неохайність, лі-нивість, грубість. Такі якості не компенсуються і гар­ною успішністю, оскільки старшокласники ... віддають перевагу критеріям морального порядку... Цим можна пояснити факт, що 25% учнів з незадовільною успішні­стю мають позитивний статус у колективі.

...Діти, що займають високе становище в системі особистих стосунків, як правило, є олігофренами ос­новної неускладненої форми... Учні, що займають несприятливе становище, — це в основному школярі з переважанням процесу гальмування або збуджен­ня... Найбільш негативно ставляться однолітки до дітей з психопатоподібними рисами поведінки... До групи психологічно ізольованих увійшли діти-епі-лептики, незважаючи на те, що у деяких був досить високий рівень розумового розвитку. Очевидно, ти­пові для характеру підлітків-епілептиків риси — уле­сливість у поєднанні з грубістю, нав'язливість — ви­значають негативне ставлення до них.

Таким чином, структура дефекту — один з чин­ників, який опосередковано впливає на статус учня в системі особистих відносин... Вчитель допоміжної школи повинен враховувати структуру дефекту при формуванні колективних взаємовідносин, спрямову­ючи корекційний вплив на усунення негативних вторинних наслідків...

...Офіційна структура колективу [розумово відста­лих підлітків може] не співпадати із структурою особи­стих стосунків. Цс свідчить про те, що тенденція до диференціації ділових та особистих відносин, яка намі­тилась в колективі учнів допоміжної школи до кінця молодшого шкільного віку, продовжує розвиватись у які викликають у школярів інтерес та позитивні емоційні реакції.

Наступною умовою успішності виховання суспі­льно значущих мотивів можна вважати орієнтацію дітей на самостійний пошук шляхів виконання за­вдань. При цьому педагог допомагає усвідомити школярам суспільну значущість доручення...

Важливим фактором формування соціальних потреб та мотивів в учнів допоміжної школи є вихо­вання у них позитивних звичок поведінки. Врахову­ючи схильність розумово відсталих дітей до насліду­вання, можна припустити, що формування позитив­них звичок у тих членів колективу, які користують­ся симпатією у більшості однолітків, є особливо зна­чущим... Першим методичним правилом формування корисних звичок є врахування залежності їх вихо­вання від результату дії. Якщо результат дії викли­кає задоволення у розумово відсталої дитини, то во­на буде прагнути до повторення цієї дії... І навпаки, якщо вихователь не хоче, щоб певна дія закріпилася як звичка, не можна допускати, щоб завдяки цій дії дитина одержувала задоволення (С.Я.Рубінштейн). Роль позитивних підкріплень особливо велика на перших етапах формування звичок у розумово від­сталої дитини, оскільки її переживання сильніші, ніж у дитини з нормальним інтелектом. Позитивним або негативним підкріпленням може бути та чи інша реакція однолітків на вчинки учня..., що необхідно враховувати у корекційній роботі...

...Важливим принципом формування в учнів старших класів допоміжної школи моральних понять Т.Є.Саксонова вважає створення "ситуації активного пізнання моральних норм"... У її дослідженні учні ознайомлювались з оповіданнями морального зміс­ту..., після чого вони давали письмові відповіді на запитання, усно коментували і обґрунтовували ці відповіді, колективно обговорювали їх, знаходили аналогічні ситуації в класі, пояснювали засвоєні мо­ральні норми молодшим школярам, проводили з ни­ми ігри з практичним використанням правил, тощо...

Таким чином, для формування позитивних мо­тивів поведінки та діяльності  необхідно:

1. усвідомлення учнями суспільної значущості резуль­тату діяльності, у якій формуються ці мотиви;

2. осмислення дітьми конкретного змісту відповід­ної моральної вимоги, яку необхідно перетворити в мотив поведінки і діяльності;

3. включення учнів у різні види діяльності, в яких якість, що виховується, повинна закріпитись у вигляді навички, звички поведінки;

4. урахування становища учня в системі колективних взаємовідносин, яке сприяє або перешкоджає засво­єнню ним позитивних моральних норм поведінки.