Підготовка ґрунту і створення психологічних передумов інтересу

Щоб викликати у розумово відсталих школярів інтерес до знань з природознавства, необхідно було створити відповідний ґрунт, треба було максимально обладнати процес наочними засобами,... сформувати в учнів ряд наочно-дійових уявлень шляхом знайом­ства з навколишнім життям... Школярі залучались до виготовлення наочних посібників, здійснювали екскурсії, брали участь у літніх практичних та дослі­дних роботах..., вирощували різні рослини.

Створення психологічних передумов полягало у формуванні позитивного ставлення до матеріалу, що вивчався, розкритті його життєвого значення і змісту.

Відкриття незнайомого в знайомому учням, ус­відомлення ними необхідності вивчати природу... слугували передумовою пізнавального інтересу. Крім того такий підхід до старого, звичного, у якому розкривається нове, несподіване, спонукав до запи­тань, які можна розцінювати як перший поштовх до народження пізнавального інтересу.

Організація пізнавальної діяльності учнів

Щоб вивчення природи сприяло компенсації аномального розвитку та виникненню пізнавального інтересу, необхідно ... так організовувати навчання, щоб нові знання формувались в результаті активної розумової діяльності самих учнів, спрямованої на розв'язання питань, що у них з'являються, і прийня­тих ними самими навчальних завдань.

Починаючи вивчати певний об'єкт природи, вчитель передусім виявив наявні в учнів знання про цей об'єкт... Ознайомлюючи учнів з новим об'єктом, вчитель не повідомляв їм готових відомостей, а ро­бив їх учасниками "добування" знань, спонукав їх задуматись над незрозумілими їм явищами і спону­кав їх до запитань... Заохочуючи учнів до того, щоб вони давали запитання, вчитель не поспішав на них відповідати... Відповідь знаходили в процесі вивчен­ня нового матеріалу в класі...

З'ясувавши наявні в учнів знання, вчитель ста­вив перед ними завдання здійснювати глибше вивчення об'єкта.... [заохочувались спостереження: са­мостійні і під керівництвом вчителя] ... Спільні з учителем спостереження відкривали перед учнями джерело нових знань, яке пробуджувало у них ба­жання отримати якомога більше відомостей...

Перед вивченням нового матеріалу вчитель виявив, що відомо про цей предмет учням; потім пропонував уч­ням перевірити правильність їхніх знань на основі сприймання живих об'єктів, муляжів, картин і знайти самостійно помилку або неточність. [Це підвищувало ак­тивність дітей і збільшувало інтерес до пізнання]...

Виникнення пізнавального інтересу... проявля­лося в тому, що учні просили вчителя розповісти про об'єкт, що вивчався, детальніше, виявили бажан­ня прочитати про нього у книжках, почали спереча­тись про нього між собою... Завдяки формуючому експерименту в учнів значно зросла пізнавальна ак­тивність, успішність в навчанні. Але головним дося­гненням було підвищення осмисленості запитань та відповідей учнів. Аналіз запитань показав, що у першій чверті вони стосувались головним чином зо­внішнього виду тварин, способу їхнього життя... У третій чверті з'явились запитання, спрямовані на ви­явлення причинних зв'язків.

... Розвиток інтересів [у розумово відсталих ді­тей] проходить декілька етапів.

На першому етапі інтерес ще тісно пов'язаний з формами роботи, а не зі змістом. Цікава форма ро­боти захоплює дитину, робить її більш активною, уважною. Інтерес у дітей викликали ігри, казки, яс­кравий наочний матеріал... Надмірне використання привабливих наочних посібників може відволікати учнів від змісту роботи. Щоб такого не сталось .... робота повинна бути посильною для дітей і відкри­вати перед ними нові сторони в предметах і яви­щах... Складність завдань повинна збільшуватись поступово, по мірі розвитку школярів та формуван­ня у них інтересів. На початку формування інтересів кожний неуспіх дитини являє собою негативне під­кріплення, а отже крок назад. Тому завдання не по­винні бути непосильно складними.

Успіхи учнів зміцнюють їх віру в свої сили, да­ють поштовх до розвитку інтересу до навчання. Тому на перших порах виховання пізнавальних інтересів ве­лике значення має індивідуалізація завдань, яка ґрунту­ється на врахуванні можливостей кожної дитини.

На другому етапі у дітей виникає інтерес до процесу засвоєння письма, читання, розв'язання прикладів за умови, що матеріал подається в цікавій формі... Основну роль все ще відіграють зовнішні моменти — живий, емоційний тон вчителя, ігрова форма роботи. Але на відміну від першого етапу, ін­терес викликає не стільки гра-забава, скільки цікава форма подачі навчального матеріалу... Це ще не стійкий інтерес до того чи іншого предмета. Найчас­тіше це епізодичний інтерес до процесу роботи, до пошуку способу розв'язання або до конкретної від­повіді на запитання...

[Зміст роботи зацікавлює учнів] за умови, що вчитель ставить перед ними доступні навчальні за­вдання, виконання яких пов'язане з деяким напру­женням думки і певною самостійністю...

На третьому етапі виникає інтерес до змісту навчального матеріалу, хоча цікавість до форми і ві­діграє свою роль...

Якщо діяльність організована так, що вимагає самостійного розв'язання практичного завдання, яке викликає активну розумову діяльність, то виникає пізнавальний інтерес до способів роботи, до практи­чного і навчального її результату. [Розвитку і укріп­ленню інтересу сприяють позитивна оцінка і суспі­льна значущість роботи].

...На четвертому етапі провідна роль нале­жить розумовому пошуку. Проте це всього лише тен­денція, яка намітилась у кращих учнів допоміжних шкіл і в тих класах, де велась спеціальна робота, спря­мована на формування пізнавальних інтересів.