§ 1. Постановка проблеми, завдання і методика дослідження

У дефектологічній літературі є деякі дані про осо­бливості самооцінки у розумово відсталих дітей, але відсутні дані про особливості їхньої поведінки в умовах очікування оцінки. Поділяючи положення Цигена про те, що одним із найважливіших симптомів слабоумства є хвороблива слабкість міркувань, Штромайєр вказує, що своєрідним проявом цієї слабкості є типова для слабоумних переоцінка власного "я". Слабоумна дити­на береться за такі справи, від яких здорова дитина відмовляється як від непосильних.

У спеціальному дослідженні, присвяченому ви­вченню розвитку особистості та самооцінки у розумово відсталих Де-Греєф прийшов до висновку, що розумово відсталим дітям властива завищена самооцінка. Коли їм пропонували визначити, хто є найрозумнішим, вони на перше місце ставили себе, на друге — своїх товаришів, і на третє — своїх вихователів. Завищену самооцінку ро­зумово відсталих Де-Греєф пояснює тим, що вони не усвідомлюють своїх недоліків і через це не можуть зро­зуміти переваг інших.

Л.В.Занков приходить до висновку, що підви­щена самооцінка розвивається у розумово відсталих дітей як вторинне компенсаторне утворення на ос­нові почуття неповноцінності ...

Дослідження Б.І.Пінського мали своїм завдан­ням вивчення впливу оцінки дій на їх виконання і осо­бливостей цього впливу у розумово відсталих дітей... Важливе значення надавалось не тільки самій характе­ристиці впливу очікування оцінки, а й з'ясуванню шля­хів подолання шкідливої дії оціночної ситуації.

В якості діяльності, яка вивчалась в умовах очіку­вання оцінки, була обрана робота на спеціальному апа­раті... Протягом деякого часу досліджувані навчались просувати голку через отвір... Після цього починався експеримент. Досліджуваним спочатку пропонували ще тричі просунути голку, після чого вони виконували ці операції в оціночній ситуації... В інструкції, що давалась досліджуваним, відмічалось, що завдання експерименту — з'ясувати здібності досліджуваного; вказувалось, що експеримент має "конкурсний характер", оскільки одержані результати будуть порівнюватись з результа­тами інших досліджуваних; відзначалось, що при вра­хуванні успішності буде братися до уваги кількість по­милок і швидкість дії. [Дослідження проводилось з сту­дентами МДУ, учнями 4-х і 5-х класів масової школи і учнями 6-х і 7-х класів допоміжної школи]...

§ 2. Вплив оцінки на рухову діяльність нормальних дорослих, учнів масової школи і розумово відсталих учнів

У всіх досліджуваних з нормальним інтелектом кількість помилок в умовах оціночної ситуації знач­но більша, а час виконання завдання значно менший, ніж у звичайній експериментальній обстановці... При цьому на школярів оціночна ситуація мала більш нега­тивний вплив, ніж на дорослих... Очікування оцінки у дітей викликало значно сильніше емоційне збудження, ніж у дорослих, і більшу кількість помилок...

... Експерименти з учнями допоміжної школи показали, що кількість помилок і темп дії в умовах оціночної ситуації істотно не відрізняється від кіль­кості помилок і темпу дії у звичайній експеримен­тальній обстановці. Разом з тим, до початку вико­нання дії... досліджуваних дуже хвилювало те, що експериментатор буде порівнювати їхні результати з результатами інших досліджуваних і оцінювати їхні здібності... Необхідно було змінити умови експери­менту таким чином, щоб діти відчували себе в оці­ночній ситуації не тільки до початку дії, а й під час її виконання... Для цього за результатами виконання завдання слідкували однокласники досліджуваного. У цих умовах... дитина прагнула проявити себе доб­ре і домогтися кращих результатів... В дійсності ж кількість помилок у неї збільшилась у порівнянні з кількістю помилок у звичайних експериментальних умовах, коли їй не давалась "оціночна інструкція" і не встановлювався контроль товаришів...

Отже, "оціночна інструкція", яка істотно впли­нула на характер і ефективність дій нормальних до­рослих і учнів масової школи, не впливала на дії ро­зумово відсталих учнів, якщо вона не підкріплюва­лась у процесі виконання дій безпосередніми оціно­чними стимулами...

У своєрідній формі проявилась тут властива ро­зумово відсталим школярам коротка мотивація дія­льності. У процесі діяльності вони прагнуть розв'я­зати найближчі завдання... У своїх діях вони керую­ться звуженими, обмеженими мотивами, пов'язаними з виконанням окремих завдань, не підпорядкованих загальній меті. В експериментах з виконанням дії за оціночною інструкцією це проявилось дуже виразно. При виконанні дій за оціночною інструкцією моти­вом діяльності досліджуваних з нормальним інтелектом було бажання домогтися гарних показників. Іна­кше було у розумово відсталих. У процесі виконання дії за "оціночною інструкцією" мотивом діяльності для них було саме здійснення цієї дії. Ніяких змін у спря­мованості діяльності у них виявлено не було... Викли­кані оціночною інструкцією емоційні переживання та бажання краще проявити себе не стали для розумово відсталих досліджуваних основним мотивом діяльнос­ті... Практичне виконання дії не було включено ними до більш загальної перспективної мети.

Властива розумово відсталим дітям сильна не­гативна індукція позначилась на поведінці у дослі­дах, коли оціночна інструкція не підкріплювалась іншими емоційними впливами у процесі практично­го здійснення дії. Виконання завдання вимагало пев­ного напруження, яке породжувало негативну індук­цію, що в свою чергу загальмовувало емоційні пере­живання, викликані   "оціночною інструкцією".

На відміну від нормальних досліджуваних, які в умовах оціночної ситуації відходили від звичайного для них темпу дії і починали поспішати, розумово відсталі досліджувані діяли в звичайних умовах і в оціночній ситуації з однаковою швидкістю. В цьому ... проявилась властива олігофренам патологічна інертність нервових процесів...