Діагностика розвитку і педологічна клініка важкого дитинства

2.

... Проведемо аналіз структури особистості ро­зумово відсталої дитини... В центрі повинно бути поставлено... ядро дебільності, [на основі якого вини­кають вторинні, третинні надбудови].

Першим ускладненням, яке виникає як вторин­ний синдром при розумовій відсталості, виявляється недорозвиток вищих психічних функцій (вищих форм пам'яті, мислення, характеру, які формуються в процесі соціального розвитку дитини)...

... Дебільна дитина настільки відрізняється за інтелектуальним рівнем від інших дітей, що відбува­ється її випадіння з дитячого колективу і, або вона розвивається поза дитячим колективом, або, що бу­ває частіше, лінія її розвитку в колективі, лінія роз­витку соціальної сторони її поведінки стає різко сповільненою, одноманітно тягучою... Цим обумов­лені нижчі форми співробітництва з іншими дітьми... та недорозвиток соціальної сторони поведінки і ви­щих психічних функцій...

Таким чином, виникає недорозвиток вищих психічних функцій. Він цікавий тим, що хоч пов'язаний з дебільністю, але не безпосередньо, а опосередковано. Недорозвиток вищих психічних функцій не є прямим і безпосереднім наслідком сла­боумства дитини, він є вторинним ускладненням..., [яке] може і не супроводжувати дебільність там, де умови розвитку дебіла з самого початку паралізують [ті] причини..., які призводять до виникнення дитя­чого примітивізму. Більше того: нам доводилось спо­стерігати такі випадки, коли підвищений культурний розвиток дебіла, який не відповідав розвитку його елементарних функцій, виступав у якості централь­ної сфери компенсації у такої дитини... [Таким чи­ном], дебіл принципово здатний до культурного роз­витку, принципово може виробити в собі вищі пси­хічні функції, але фактично виявляється часто куль­турно недорозвиненим і позбавленим цих вищих функцій  через своєрідність історії розвитку.

...Розрізнення первинних та вторинних затримок у розвитку має не лише теоретичний, але й практичний інтерес..., вторинні ускладнення і затримки виявляють­ся найбільш піддатливими лікувально-педагогічному впливу там, де безпосередня причина — слабоумство, і її безпосередні симптоми не можуть бути усунені...

Дуже тісно пов'язана з синдромом недорозвитку вищих психічних функцій та своєрідна група симп­томів, яку Е.Кречмер виділяє в дитячій психології під назвою примітивні реакції на противагу реакціям особистості. Під примітивними реакціями необхідно розуміти безпосередні афективні розряди, не інтер­польовані через складну структуру особистості, які реактивно виявляються в імпульсивних миттєвих діях, або в душевних глибоких механізмах, наприк­лад, гіпобулічного або гіпнотичного виду... Такі реа­кції не виступають безпосереднім наслідком дебіль­ності, а є одним із вторинних... синдромів... Примі­тивна реакція є реакцією, яка обминула особистість, тому в цій реакції з'являється недорозвиток особис­тості... Недорозвиток особистості, характерний для дебіла, має ще ряд проявів...

... Де-Греєф... встановив, що дебіли виявляють надзвичайно характерний симптом підвищеної само­оцінки, який ми запропонували назвати симптомом де-Греєфа. Якщо накреслити перед дебілом три кру­жечки і пояснити йому, що один кружечок позначає його самого, другий — його товариша, а третій — вчителя, і попросити досліджуваного провести прямі лінії від цих кружечків до низу так, щоб найдовша дісталась найрозумнішому, друга за довжиною — другому і т.д. то, зазвичай, дебіл найдовшу лінію проводить самому собі. Цю відсутність критичного ставлення до себе де-Греєф правильно пов'язує з не­дорозвитком соціального розуміння у дебіла... Все, що виходить за межі розуміння дебіла, здається йо­му нісенітницею, нерозумним. Тому він такий его­центричний   в   оцінці   власного   розуму...   Назване явище також не є продуктом олігофренії..., а свід­чить про ранній ступінь у розвитку особистості, ко­ли вона ще не сформувалась, і коли дитина не лише підвищено оцінює саму себе, але й в порівняльній оцінці інших ... виявляє егоцентричне і афективне прагнення будувати цю оцінку на основі емоційної схильності або віднесеності до себе... Дитина оцінює найвище тих, кого любить..., не вміючи ще відокре­мити афективну оцінку від інтелектуальної.

Таким чином, коренем, того явища, яке спостері­гав де-Греєф, виступає, очевидно, афективний харак­тер дитячої оцінки та самооцінки. Можливий ще й інший механізм симптомоутворення в даному випад­ку: фіктивна компенсація у формі підвищеної самоо­цінки як реактивне характерологічне утворення у відповідь на труднощі, з якими дитина зустрічається в середовищі, у відповідь на низьку оцінку, яку дає їй це середовище. її вважають нерозумною — вона вважає себе найрозумнішою. Щодо цього, ми гадає­мо, що де-Греєф глибоко помиляється, коли, розгля­даючи виявлене ним явище, стверджує, ніби наяв­ність названого симптому виключає можливість дії компенсаторних механізмів у розумово відсталих ді­тей. Дебіл самовдоволений, він вважає себе розум­нішим за інших, тому, стверджує де-Греєф, у нього не може бути почуття малоцінності і відповідно тен­денції до компенсації. Такий висновок здається нам передчасним. Саме на грунті слабкості, на грунті по­чуття малоцінності і виникає як продукт компенсації симптом де-Греєфа, але лише як продукт хибної суб'єктивної компенсації.

Ми б сказали, таким чином, що примітивна реа­кція і симптом де-Греєфа належать до одного й того ж самого синдрому недорозвитку особистості, але характеризують його з різних сторін: примітивні ре­акції — з негативного боку, з точки зору несформо-ваності особистості; симптомом де-Греєфа - з пози­тивного боку, з точки зору компенсаторного розвит­ку особистості...

Знову ж таки близько до синдрому примітивних реакцій, але не зливаючись з ними, знаходиться... синдром недорозвитку волі, який... разом з Кречме-ром ми називаємо гіпобулічним на знак того, що на ранніх етапах розвитку він є нормальним генетич­ним етапом у формуванні волі.

... Для цієї ранньої стадії розвитку волі характе­рним є те, що в примітивному психічному житті во­ля і афект тотожні... Протилежністю гіпобулічному механізму... виступає цілеспрямована воля. Таким чином, [сутність гіпобулії] полягає у слабкості ціле­спрямованої волі, а не у [відсутності] волі взагалі...

... У дебілів ми спостерігали багато разів гіпобу-лічні механізми в поведінці... дуже близькі до тих форм примітивного типу волі, який має місце у нормальної дитини на ранніх етапах розвитку. Сюди відносяться явища негативізму, впертості..., ритміч­них рухів, рухливої бурі, навіюваності... і розщеп­лення... Факт розщеплення полягає в тому, що окремі... функції, що зазвичай діють спільно, починають діяти ізольовано, навіть одна проти одної.

...Даний синдром, так само, як і згаданий вище синдром культурного недорозвитку і недорозвитку особистості, часто трапляється у розвитку дебільної дитини, але не завжди є обов'язковим супутником цього розвитку...

Сутність гіпобулічних реакцій полягає ... у не­дорозвитку волі, у безпосередній владі афекту над поведінкою, у спрямованості вольових процесів не під впливом мотивів, а під впливом подразників...

Нарешті, на останнє місце з вторинних усклад­нень, які найчастіше зустрічаються у розвитку дебі­льної дитини, треба поставити усі невротичні надбу­дови, для яких дебіл — найсприятливіший ґрунт... Ми маємо на увазі [не типовий дитячий невроз або психоневроз], а ... ті невротичні тенденції, утворення, механізми і зрушення, які знаходяться в межах норми, виникають на основі конфлікт}', що мають місце майже кожного разу у розвитку дебільної дитини. В першу чергу відмітимо надзвігчайно низьку оцінку, яку одер­жує ця дитина..., об'єктивні труднощі, які для неї є не­здоланними, те, що дитина і об'єктивно починає усві­домлювати свою малоцінність, реагувати на неї розвит­ком різного роду тенденцій та ліній поведінки, установ­кою виразно невротичних рис характеру...

Такою є структура особистості дебільної дитини...