§2. Критика "теорій" недостатності волі і уваги як основи розумової відсталості

Розвиток розумово відсталої дитини... є ано­мальним, і тому вся її психіка виявляється відмін­ною від психіки нормальної дитини. Розумова від­сталість... — це не частковий дефект, а загальна не­достатність... Разом з тим, психічні процеси та властивості розвиваються у них нерівномірно.

В історії дефектології широкого розповсюдження набули уявлення про те, що основою розумової відста­лості є недостатність волі або уваги. Так, характеризу­ючи ідіота, Е.Сеген... пише: "Фізично він не може, ро­зумово він не знає, психічно він не бажає. Він би міг і знав, якби тільки він захотів, але вся біда в тому, що він передусім не хоче"... Сольє в основу своєї класифі­кації розумової відсталості кладе недостатність уваги. З його точки зору, в абсолютних ідіотів довільна увага відсутня, в ідіотів вона слабка і ускладнена, а в імбеци-лів характеризується нестійкістю... На думку Штро-майєра, імбецили характеризуються хворобливою рух­ливістю уваги, невмінням концентрувати свої душевні сили на одному об'єкті, їх відволікає усякий новий по­дразник, і вони переходять до нового сприймання перш, ніж попереднє буде завершене. У відсутності уміння зосереджувати свою увагу на потрібному об'єкті Штромайєр бачить головну трудність навчання розумово відсталих дітей. Недостатність уваги за Штро-майєром є причиною того, чому дебіл не навчається відокремлювати суттєве від несуттєвого.

...У дійсності ж недоліки волі і уваги не можуть визначати всі характерні для розумово відсталої ди­тини особливості вже тому, що воля і увага самі по­вністю залежать від умов виховання і навчання і змінюються в процесі розвитку дитини. Недоліки орієнтації, як і інші недоліки діяльності розумово відсталих дітей, є наслідком аномального розвитку їхньої особистості...

Трошин вказує на наявність межі у розвитку волі та уваги дитини-олігофрена і вважає, що така дитина схильна діяти по лінії найменшого опору... Характерний для волі нормальної дитини момент, який можна назвати  "я борюсь із", відсутній у дебіла.

У розумово відсталих дітей можна ... дійсно ви­явити відсутність вольових зусиль при зіткненні з труднощами, проте ці особливості не є ні вроджени­ми, ні незмінними властивостями волі, а проявами своєрідної діяльності при відсутності внутрішньої готовності розумово відсталих дітей до поставлених перед ними завдань. Проте у міру просування цих дітей у загальному розвитку в процесі навчання і виховання, вони набувають вміння діяти планомірно, відповідально, мобілізувати себе в необхідний мо­мент і домагатися поставленої мети, якщо ця мета їм зрозуміла і доступна... Активність та вольові прояви розумово відсталих школярів залежать від їхнього ставлення до завдання, від мотиву діяльності...

Істотною помилкою є спроба розглядати недо­статність інтелекту розумово відсталої дитини як ре­зультат порушень її емоційно-вольової сфери. Найя­скравіше це проявилось у динамічній теорії розумо­вої відсталості, висунутої К.Левіним. За цією теорі­єю розумово відсталі діти відрізняються від нор­мальних тим, що у них порушена емоційно-вольова сфера. Відхилення у цій сфері зумовлюють недостат­ність усієї психіки та діяльності... Виходячи з принципу розвитку і спираючись на експериментальні досліджен­ня І.М.Соловйова, Л.С.Виготський заперечує положен­ня теорії КЛевіна і вказує на те, що відмінності між розумово відсталою та нормальною дитиною слід шу­кати не в особливостях самого по собі інтелекту чи афекту, а у своєрідності тих взаємозв'язків, які існують між цими сферами психічного життя...

Як і свідомість в цілому, відношення між інте­лектуальними та емоційно-вольовими процесами формується у розумово відсталої дитини в процесі діяльності. При цьому вирішальну роль у форму­ванні і зміні цього відношення на різних стадіях розвитку відіграє корекційно-виховна робота, спря­мована на виправлення недоліків особистості...

Розділ II