Передмова до книги о.К.Грачової

... Основне питання, яке постає перед нами, ко­ли ми говоримо про виховання глибоко відсталої дитини полягає в тому, чи доречно витрачати вели­чезні кошти на навчання і виховання глибоко від­сталої дитини і особливо ідіота, якщо результати цих зусиль виявляються... такими мізерними...

Під впливом песимістичних поглядів на глибо­ко відсталих дітей відбувається зниження вимог, звуження, скорочення меж, які ставить собі вихо­вання цих дітей... О.К.Грачова заперечує цей песимі­стичний підхід і висуває ідею педагогічного оптимі­зму щодо глибоко відсталих дітей, до того ж оптимі­зму реального, перевіреного практикою...

... Ідіот, якого поміщають в умови відповідного спеціально організованого раціонального виховання, виграє в своїх можливостях не менше, а більше, ніж нормальна дитина. Відстала дитина потребує вихо­вання більшою мірою, ніж нормальна — ось основна ідея сучасної педагогіки... Якщо міряти відсталу ди­тину відповідною їй міркою, то її просування з до­помогою спеціально організованого виховання насп­равді дає більш значущі результати, ніж виховання нормальної дитини... Замість хибної прямої пропор­ційної залежності між відсталістю і ступенем необ­хідності виховання сучасна наука висуває положення про обернену пропорційну залежність першої і дру­гої величини...

Не можна забувати однієї важливої обставини, з якою ми маємо справу, коли йдеться про виховання глибоко відсталих дітей. Ми маємо на увазі не кіль­кісні, а якісні ознаки та оцінку тих зрушень у їхньо­му розвитку, які відбуваються під впливом спеціально організованого виховання... Розвиток дитини не здійснюється рівномірно, так, щоб щороку дитина просувалась вперед і вгору з однаковими темпами. Основне правило дитячого розвитку полягає в тому, що темп розвитку є максимальним на самому почат­ку... В економіці розумового розвитку, за виразом А.Гезелла, цінність місяця визначається його поло­женням в життєвому циклі... Цінність тих місяців розумового розвитку, на які просувається глибоко відстала дитина з допомогою вихователя повинна бути за своїм відносним значенням еквівалентом ба­гатьох років у просуванні і розвитку легко відсталої і особливо нормальної дитини...

Найнеобхідніші функції розвиваються першими. Функції, що виникають спочатку, виступають осно­вою не лише через те, що без цієї основи все інше не може бути надбудованим, але й через те, що вирі­шальні ознаки, які відрізняють людину від тварини, закладаються і розвиваються саме в ранню епоху.

Порівняно з тим, чого дитина набуває в перші рік-два життя, всі інші здобутки незначні... Співвідношення між першим і наступними кроками в розвитку нор­мальної дитини дає нам правильний масштаб, точне уявлення про порівняльну цінність тих кроків, які ро­бить під впливом спеціального виховання глибоко від­стала, легко відстала і нормальна дитина.

Глибоко відстала дитина якраз і просувається під впливом виховання на той самий відрізок шляху, який нормальна дитина проходить у перші фунда­ментально важливі роки життя. Тому надбання, одержані глибоко відсталою дитиною під впливом виховання, виявляються з точки зору розвитку ос­новними цінностями, які може набути людська ди­тина і без яких вона змушена залишатись на стадії напівтварини. Виховання робить ідіота людиною. З допомогою виховання глибоко відстала дитина про­ходить процес становлення людини... Навчити розу­мово відсталу дитину не лише нюхати, сприймати на дотик, чути, бачити, а користуватись своїми п'ятьма відчуттями, володіти ними, розумно використовува­ти їх за власним наміром — означає повідомити їй тільки ази, але разом з тим і основи людського сприймання дійсності.

Те ж саме можна сказати про інші сфери вихо­вання глибоко відсталої дитини...

У сфері виховання глибоко відсталої дитини до­сі залишається дискусійним питання про природу того виховного процесу, який повинен бути тут ви­користаний. Мінімалістичні і песимістичні теорії... намагаються на практиці звести виховання глибоко відсталої дитини до дресури, тобто намагаються від процесу становлення людини перейти до дресиру­вання напівтварини. Слухняність — основна вимога, що ставиться перед такою дитиною. Автоматичне виконання корисних навичок проголошується ідеа­лом всього виховання... Звичайно, не можна недо­оцінювати значення рефлекторних, автоматичних моментів у вихованні взагалі і у вихованні глибоко відсталої дитини зокрема. Більше того, їх роль у ви­хованні глибоко відсталої дитини, без сумніву, ... значно перевищує їх роль у вихованні нормальної дитини. Але спроба звести все виховання глибоко відсталої дитини до вироблення автоматичних реф­лекторно діючих навичок — така ж хибна і помилко­ва ідея, як і спроба звести до формування умовних рефлексів виховання дитини в перші вирішальні три роки життя. Як уже сказано, таке виховання знахо­диться в непримиренному протиріччі з розкритим у формулі К.Бюлера змістом початкових етапів розви­тку — з процесом становлення людини...

Нові дослідження показали, що вільні колективи глибоко відсталих дітей формуються за дуже цікавим принципом. Так, за спостереженнями В.С.Красського, ці діти мають тенденцію до утворення колективів, у які входять індивіди з різним інтелектуальним рів­нем... Найчастішими виявляються соціальні взаємовід­носини ідіотів з імбецилами і імбецилів з глибокими дебілами і т.д.... У соціальному плані відбувається ніби взаємне обслуговування. Інтелектуально обдаровані одержують можливість виявити більшу соціальну акти­вність щодо менш обдарованих і активних. Останні ж в свою чергу черпають у соціальних взаємовідносинах з обдарованішими і активнішими те, що їм ще недоступ­не, що нерідко є неусвідомленим ідеалом, до якого пра­гне інтелектуально недостатня дитина.

Зрозуміло, яким величезним виховним чинни­ком стає перебування дітей у колективі з різним ін­телектуальним рівнем і співробітництво дітей, що утворюють даний колектив. У вільному колективі..., де кожен розчиняється в чомусь цілому і набуває нових якостей та особливостей, особистість глибоко відсталої дитини постає зовсім в новому світлі. Ви­вчення вільного соціального життя глибоко відста­лих дітей освітлює зовсім з нового боку біологічно неповноцінну особистість ідіота та імбецила, показує можливості їх розвитку. Вивчення соціального життя глибоко відсталих дітей дозволяє підійти до проблеми інтелектуальної недостатності з точки зору соціальної пристосованості дітей до оточуючого життя...

Шлях розвитку глибоко відсталої дитини про­ходить через співробітництво, соціальну допомогу іншої людини, яка спочатку є її розумом, її волею, її діяльністю...

Жодна з інтелектуальних здібностей, говорив Сеген, не може вважатись цілком відсутньою в ідіо­та, але у нього немає вміння вільно застосувати свої здібності до явищ морального і абстрактного харак­теру. Йому не вистачає тієї свободи, з якої народжу­ється моральна воля.

Сучасне наукове дослідження цілком підтверджує цю глибоку інтуїцію Сегена, який основу ідіотії бачив в самотності. Соціальне виховання і є шляхом розвитку глибоко відсталої дитини, шляхом, який грунтується на подоланні самотності, що є сутністю ідіотії...

[Соціальне виховання] єдине тільки і здатне відтворити відсутні функції там, де їх немає через біологічну неповноцінність дитини. Тільки соціальне виховання може... провести глибоко відсталу дитину через процес становлення людини, адже за чудовим висловом Л.Фейєрбаха..., те, що абсолютно немож­ливе для одного, є можливим для двох. Додамо: те, що неможливе в плані індивідуального розвитку, стає можливим в плані розвитку соціальному.