6.3 Технічної політики Аналіз ситуації. Основні напрямки технічної політики у 2005-2010 рр. Та на період до 2015 року

Наявний машинно-тракторний парк, механізми і обладнання в тваринництві і птахівництві переважної більшості господарств морально і фізично застаріли: фактично відсутні нові комбіновані високопродуктивні аґрегати і машини, сівалки точного висіву, машини для ефективного захисту рослин і механізації процесів виробництва продукції тваринництва. До повної технологічної потреби сільськогосподарським підприємствам області не вистачає 2670 тракторів, 350 зернозбиральних та інших машин.

Послуги ремонтно-обслуговуючої бази виявились фінансово–недоступними для більшості замовників. Це спонукає користувачів техніки виконувати ремонтно-обслуговуючі роботи на власній базі без належного дотримання технологічних вимог, що значно знижує показники надійності і технологічної відповідності відремонтованої техніки.

Значні зміни відбулися у структурі користувачів і власників сільськогосподарської техніки та розмірах землекористування.

Нова аґрарна політика дозволила розпаювати землі всіх колективних сільськогосподарських підприємств області і створити умови для діяльності різних за площею ріллі приватних господарств.

Створюється ринкова інфраструктура аґрарного сектору і розпочато активну роботу щодо налагодження системи матеріально-технічного постачання через аґроторгові доми та переробні підприємства. Діє Івано-Франківська філія НАК “Украґролізинг”. Все це призвело до позитивних зрушень зростання обсягів валової продукції сільського господарства.

Разом з тим ситуація у сільському господарстві залишається складною особливо з матеріально-технічним забезпеченням, так як новостворені структури не набрали достатньої сили для придбання нової техніки.

Високі ціни на технічні засоби (трактори, сільськогосподарські машини), а також матеріали (насіння, добрива, пестициди і паливно-мастильні матеріали) не дозволяють швидко обновити машинно-тракторний парк.

В результаті наявний машинно-тракторний парк переважної більшості господарств морально і фізично застарілий. Із кожним роком його кількість зменшується. Значна кількість наявної техніки вже відпрацювала свій амортизаційний термін і знаходиться на низькому рівні надійності і якості виконання технологічних операцій.

В той же час ринкові відносини сприяють випуску та імпорту сучасної сільськогосподарської техніки, яка дуже різноманітна, як за видами, призначенням, так і за технічним рівнем, якістю і надійністю. Маємо широкий діапазон марок зарубіжних сіль господарських машин, все більше розширюється кількість моделей вітчизняної техніки, заводів, які виготовляють сільськогосподарські машини.

Різнотипність сучасних господарств і значний асортимент сільськогосподарської техніки потребує особливих підходів з питань її придбання та застосування.

Ремонтно-обслуговуюча база, що була розрахована на планово-запобіжну систему управління надійністю техніки, виявилася фінансово-недосконалою для більшості замовників. Це спонукає користувачів техніки самотужки виконувати ремонтно-обслуговуючі операції без належного дотримання технічних вимог, що значно знижує показники надійності і технічної відповідності відремонтованої техніки.

На фоні диспаритету цін маємо складну, часто не прогнозовану, ситуацію у виробництві продукції рослинництва, яка значно ускладнює проведення відповідної науково обґрунтованої технічної політики в аґропромисловому комплексі.

У зв’язку з поступовим зменшенням поголів’я великої рогатої худоби зменшилась і наявність машин і обладнання , яке забезпечує його обслуговування.

За відсутністю коштів на придбання нових машин і механізмів для тваринництва використовуються старі.

Згідно з законом зниження енергетичної ефективності природокористування при отриманні продукції з природних систем з часом на виробництво її одиниці використовується все більша кількість енергії. Основним лімітуючим фактором, який обмежує реалізацію біопотенціалу сільськогосподарських культур, є енергоресурси (техніка, пальне, добрива, пестициди, насіння та інше). Це пов’язано не лише з обмеженням коштів, а й з довкіллям, яке при перевантажені в аґроекосистемі зазнає надмірного ущільнення, забруднення ґрунту втратами та надлишками технологічних речовин, тощо.

Таким чином в сучасних умовах оптимізації технічного забезпечення сільськогосподарського виробництва необхідно користуватися показниками реалізації біопотенціалу сільгоспкультур, енерговитрат і збереження екосистеми.

Виходячи з названих груп показників, при яких лімітуючим фактором по реалізації біопотенціалу сільськогосподарських культур і збереженню довкілля є енергетика, можна визначити три основних етапи технічного забезпечення рослинництва області і запропоновувати відповідну систему машин.