5. Закон України „Про охорону праці"

Прийнятий Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року.

Закон України «Про охорону праці» — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Його основні риси:

• Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності.

• Регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

• Встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форми власності та видів діяльності (далі — підприємство), фізичних осіб, які, відповідно до законодавства, використовують найману працю, та на працюючих за наймом.

Закон покладає на роботодавця повну відповідальність за створення безпечнх умов праці на кожному робочому місці.

Але й працівник також несе відповідальність за збереження життя і здоров'я — як свого, так і тих, хто працює поруч.

Чітко висвітлена соціальна спрямованість Закону. Він гарантує не лише належні, безпечні та здорові умови праці, а й соціальний захист працівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві.

Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитися від роботи, якщо не дотримується законодавство з охорони праці, а роботодавець при цьому буде виплачувати йому середній заробіток.

На виконання Закону для проведення наукових досліджень у галузі охорони праці створено Національний науково-дослідний Інститут охорони праці, а для навчання посадових осіб і спеціалістів з охорони праці — Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці.

Згідно із Законом, фінансування профілактичних заходів з охорони прані на підприємстві здійснюється роботодавцем. Перелік таких заходів визначається згідно з переліком заходів та засобів, що затверджений Кабінетом Міністрів України. Працівник не несе жодних витрат на заходи з охорони праці.

6. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці

Закон України „Про охорону праці" декларує основні принципи державної політики в галузі охорони праці (Ст. 4):

1. - пріоритет життя і здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємства;

2. - повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

3. - підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції;

4. - обов'язковий соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

5. - використання економічних методів управління охороною праці;

6. - комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;

7. - запровадження єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності й виду діяльності;

8. - інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

9. - співробітництво і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці;

10. - міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.