7. Права осіб, які належать до національних меншин, у гуманітарній сфері.

Права меншин – це неабиякої ваги питання в галузі прав людини, яке стосується винятково окремих людей або груп; як підсумував Сігхарт: «Усі права людини існують для захисту меншин».

Стаття 14 Європейської Конвенції не забороняє дискримінацію національних меншин як таку; вона лише забороняє дискримінацію щодо використання прав і свобод, викладених у Конвенції. За сорокарічний період, відколи Конвенція набула чинності, можна виокремити дві генеральні стратегії, прийняті інститутами прав людини з тим, щоб заповнити цю прогалину. Перша стратегія – політична, яка передбачає сприяння особливому протоколу про «національні меншини» на практиці; друга стратегія – правова, яка відбиває прагнення розвинути (за допомогою закону) ЄКПЛ (далі «Конвенція») до такої міри, щоб вона ефективно захищала права меншин.

8. Право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Поняття,

зміст, гарантії здійснення.

Право інтелектуальної власності як право особи на результат творчої інтелектуальної діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений законом, пов'язується, перш за все, із розумінням творчості і творчої інтелектуальної діяльності. Творчість людини можна визначити як глибоко усвідомлену нею потребу самовираження, самоствердження, привнесення в оточуючий світ глибинних душевних переживань задля пошуку гармонії і самовдосконалення. Здатність до творчої та інтелектуальної діяльності вирізняє людину серед інших живих істот і не залежить від віку, стану здоров'я, наявності здібностей чи таланту.

Творча діяльність притаманна кожній людині і може проявлятися в усіх сферах її життя, а широке коло видів такої діяльності зумовлює, в свою чергу, і багатоманітність її результатів.

Творчість умовно можна поділити на духовну творчість, тобто творчість переважно гуманітарного спрямування (література, мистецтво, архітектура, фотографія, наукові твори тощо) і науково-технічну творчість (винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо).

Зокрема, ч. 2 ст. 418 ЦК розкриває зміст права інтелектуальної власності як елементу правосуб'єктності, вказуючи, що право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК та іншими законодавчими актами.

9. Право на участь у культурному житті та право користуватися культурною спадщиною України.

Право на участь у культурному житті та користуватися культурною спадщиною України, яка охороняється законом, визначено в ст. 54 Конституції України. На державу покладено обов'язок забезпечувати збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять ультурну цінність, вживати заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Право кожної людини на участь у культурному житті і право користуватись усіма осягненнями культури визнано як міжнародними актами (ст. 15} Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права), так і закріплено у законодавстві України, зокрема в Основахзаконодавства України про культуру 1992 р., в Законі України «Про музеї та музейну справу» та в інших законах, які передбачають можливість доступу кожної людини до культурних цінностей, які знаходяться на території України.