5. Термін подачі та рецензування курсових робіт

Термін подачі та рецензування курсових робіт встановлюється Положенням про рейтингову систему оцінювання успішності студентів з курсової роботи і затверджується на засіданні циклової комісії правознавства. Методичний кабінет приймає курсові роботи на рецензування відповідно до Положення, тобто за місяць до початку заліково-екзаменаційної сесії. Виконану курсову роботу належить подати у встановлені строки для рецензування.

Прийом курсових робіт після встановленого терміну можливий лише за наявності поважних причин затримки й з письмового дозволу голови циклової комісіі, за попередньою згодою керівника курсової роботи.

Рецензування курсових робіт здійснюється відповідно до педагогічного навантаження викладачами циклової комісії. Загальні списки рецензентів затверджуються на засіданні циклової комісії.Рецензія на курсову роботу складається викладачем після її перевірки. У рецензії повинні бути висвітлені такі питання:

• позитивні сторони курсової роботи;

• її недоліки;

• попередня оцінка роботи.

Якщо курсова робота виконана невірно, з серйозними недоліками, то вона повертається для повної або часткової доробки, відповідно до вказівок рецензента.

До курсової роботи, направленої для повторної перевірки, обов’язково слід додати першу рецензію.

Готуючись до захисту курсової роботи студент має ознайомитись зі змістом рецензії, з’ясувати характер зроблених зауважень і підготувати на них відповіді.

6. Виконання курсової роботи

Після затвердження теми курсової роботи та призначення керівника студент приступає до її виконання. Як правило, ця робота включає такі етапи:

• попереднє ознайомлення з джерелами та науковою літературою;

• визначення цілей, завдань та меж дослідження і складання плану курсової роботи;

• збір необхідних для написання курсової роботи матеріалів та їх опрацювання;

• написання курсової роботи;

• врахування зауважень наукового керівника та остаточне оформлення курсової роботи.

Попереднє ознайомлення з джерелами.

Таке ознайомлення включає опрацювання відповідних розділів монографій, підручників, наукових статей, навчальних посібників, роботу з бібліографічними довідниками і бібліотечними каталогами.

Результатом проведеної роботи має бути складання систематизованого списку літератури з обраної теми курсової роботи. У подальшому цей список повинен постійно уточнюватись та доповнюватись.

Визначення цілей та завдань дослідження.

Цей етап виконання курсової роботи має на меті з’ясування та встановлення кола питань, які мають бути в ній розглянуті. Для цього студент повинен опрацювати основні теоретичні джерела з теми курсової роботи, проконсультуватись з керівником і сформулювати конкретні питання, які, на його думку, мають складати основний зміст курсової роботи.

Результатом цього етапу має бути складений у встановленій формі і погоджений з керівником план курсової роботи.

1) План роботи. Він повинен містити найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх структурних підрозділів роботи (розділів, пунктів та підпунктів, висновків до неї та списку використаниху роботі джерел;

2) Вступ до роботи – розкриває сутність і стан наукової проблеми та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обгрунтування необхідност проведення дослідження. У вступі подають загальну характеристику наукової роботи у такій, рекомендованій нижче, послідовності:

обгрунтовують:

а) актуальність обраної студентом теми роботи. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми тут обгрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі правової науки, особливо на користь України. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання;

визначають:

б) ступінь дослідженості теми роботи і висвітлюють: сучасний стан наукової проблеми, яка є темою роботи;

формулюють:

в) основну мету. При цьому не слід формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету. Мету дослідження традиційно формулюють в залежності від виду роботи при допомозі таких словосполучень: – "визначити правову природу…"; "розкрити зміст правового статусу…";

г) завдання дослідження, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Завдання дослідження залежно від його виду традиційно формулюють шляхом вживання таких словосполучень, як: "проаналізувати погляди науковців на…"; "дослідити еволюцію (генезис, закономірності розвитку, характер та тенденції змін)…"; "охарактеризувати особливості…"; "визначити характерні риси"; "зясувати суспільну (економічну) сутність…"; "проаналізувати сутнісні риси…"; "обгрунтувати ознаки…"; "обгрунтувати обєктивну необхідність…"; "розкрити правову природу…"; "визначити місце…, показати особливе місце…", "проаналізувати співвідношення…"; "дати визначення поняття…, сформулювати поняття…", "уточнити поняття…"; "розкрити зміст поняття…"; "провести класифікацію…"; "визначити і проаналізувати правовий статус …"; "дослідити нормотворчу (правозастосовчу) діяльність…"; "проаналізувати порядок (процес, процедуру, стадії, етапи)…"; "розглянути проблеми…", "проаналізувати правозастосовчу практику…"; "показати ефективність правового регулювання (функціонування)…"; "проаналізувати зарубіжний досід…"; "узагальнити вітчизняний і зарубіжний досвід правового регулювання таправозастосовчу практику…"; "запропонувати напрями удосконалення…"; "окреслити шляхи реформування"; "виробити практичні рекомендації щодо удосконалення…"; "внести пропозиції щодо…".

д) об’єкт. Об'єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення

е) предмет дослідження. Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага студента, оскільки предмет дослідження визначає тему курсової роботи, яка визначається на титульному аркуші як її назва;

визначають:

є) методологічну,

ж) теоретичну і

и) правову основи дослідження. Визначаючи методологічну основу дослідження, подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів;

визначають:

л) структуру роботи.

3) Основний текст роботи. Робота може складатися із розділів, поділених на пункти (параграфи), або лише з пунктів (параграфів). Кожному розділу і пункту (параграфу) надається назва відповідно до висвітлюваного у ньому питання. У пунктах (параграфах) викладаються основні теоретичні положення з розглядуваного питання, подається конкретний нормативно-правовий матеріал на підтвердження висунутих теоретичних положень, аналізується практика його застосування. При цьому студент повинен показати як те чи інше питання висвітлюється в науковій літературі, розглянути різні точки зору і сформулювати, обгрунтувати і викласти свої висновки щодо розглядуваної проблеми;

4) Висновки до роботи. У висновках викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в результаті проведеного дослідження, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми, її значення для науки і практики. В першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої у роботі наукової проблеми, їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обгрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання;

5) Список використаних нормативно-правових джерел, літератури, матеріалів правозастосовчої практики чи інших джерел, виходячи із специфіки теми. У списку використаних джерел останні вказуються у певній послідовності. Зокрема, список використаних джерел можна розміщувати одним із таких способів:

 у порядку появи посилань у тексті ,

 в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків у хронологічному порядку.

6) Додатки. У додатках, передусім, доцільно вміщувати практичні результати виконання курсової роботи, зокрема:

 проекти змін і доповнень до чинного законодавства та пояснювальні записки до них;

 доповідні записки з питань удосконалення законодавства та практики діяльності відповідних державних органів;

 збірники нормативно-правових актів з окремих питань.

За необхідності, до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття курсової роботи:

 таблиці статистичних та інших допоміжних цифрових даних, діаграми;

 акти правозастосовчої, у тому числі, судової практики тощо.

Написання курсової роботи.

Відповідно до розробленого і погоджено з керівником плану, студент чітко і логічно висвітлює кожне питання. При цьому він, як правило:

1) наводить і розглядає різні погляди щодо спірних проблем окремими науковцями та практичними працівниками;

2) визначає свою позицію щодо спірних проблем, підтримуючи одну чи кілька з висловлених точок зору або формулюючи свою власну точку зору з наведенням відповідних аргументів;

3) аналізує відповідні положення нормативних актів чи першоджерел;

4) підтримує чи вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства та поліпшення практики його застосування;

5) формує інші пропозиції спеціально-юридичного, техніко-юридичного чи теоретичного характеру.

При використанні в курсовій роботі нормативних матеріалів, теоретичних положень інших авторів, студент повинен посилатись на відповідні джерела. Не допускаються так звані «запозичення», коли матеріали чи положення видаються за власний доробок студента. Не можна також допускати суцільного цитування відповідних джерел чи іншого їх надмірного використання, коли «питома вага» такого використання в курсовій роботі перевищує 50 відсотків.

Список літератури (бібліографічний апарат) в курсовій роботі – це ключ до джерел, якими користувався автор при її написанні. Він свідчить про ступінь обізнаності студента з наявною літературою з теми роботи.

Бібліографічний список – це елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описування використаних джерел і вміщується з нової сторінки під назвою «Список використаних джерел». Такий список є складовою частиною курсової роботи, відображає самостійну творчу роботу її автора, дозволяє оцінити ступінь фундаментальності проведеного дослідження.

Список використаних матеріалів складається з двох частин:

1. Нормативні матеріали.

2. Наукова література.

I. Нормативні матеріали

Під цим найменуванням дається перелік законів і інших правових актів, які використані в курсовій роботі. Зазначений перелік вміщується після «Висновків». Порядок розташування нормативних актів залежить від їх походження та юридичної сили. Так, рекомендується спочатку зазначити нормативно-правові акти України, а потім міжнародні нормативно-правові акти.Серед нормативно-правових актів України найвищу юридичну силу має Конституція України. Вона відкриває зазначений перелік законів і інших правових актів. Далі зазначаються кодекси, закони, Укази та розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти (наприклад, накази, інструкції). Примірні статути кооперативних і громадських організацій тощо зазначаються після міжнародно-правових актів. Після зазначення кожного нормативного акту необхідно вказувати офіційне джерело, в якому він опублікований.

Наприклад:

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

II. Наукова література

До цього списку включаються монографії, збірники наукових праць, їх складові частини, статті, посібники, підручники, тези доповідей, дисертації, автореферати дисертацій тощо.

Далі наводяться приклади написання у списку вищезазначених джерел.

Приклад оформлення

Підопригора О.А., Підопригора О.О.Право інтелектуальної власності України.-К. Юрінком Інтер, 2008. – 334 с.

Загальні положення про зобов’язанняі договори / Боброва Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та інш. – К. Юрінком, 1998. – 910 с.

Юридична енциклопедія. В 6 т. / НАН України. Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького. – К. Вид-во «Укр.енциклопеція» ім.М.П.Бажана. – Т.1. – 2010. – 670 с.

Кузнєцова Н.С. Загальна характеристика зобов’язальних правовідносин // Цивільне право України. - К. Юрінком Інтер, 2009.- С.707-717.

Стефанюк В. Запровадження адміністративної юстиції в Україні // Право України. - 2009. - № 7. – С.5-12.

Томенко М.В. Історія української Конституції: Навч. посібник. – К.: Освіта, 2009. – 464 с. – Режим доступу: http://tomenko.ua/info/906.htm