4. Християнська есхатологія.

Важливим елементом християнського світогляду є віра в те, що світ, в якому ми живемо, має свій початок і буде мати кінець. Слід сказати, що Старий Заповіт, іудейська Біблія, не визнає кінця світу. Вона вчить, що Бог створив світ навічно: Бог ніколи не буде знищувати людство (Буття, 9:7-17), обраний ним єврейський народ буде вічно володіти Ханааном і царствувати вічно (Буття, 17:8; Дан., 3:33-34; 4:31), вся книга Екклезіаст присвячена опису вічного кругооберту у вічному світі... Віра в кінець світу - це християнський витвір, що спирався не на текст Старого Заповіту, а на вчення окремих філософських шкіл античності. Різні книги Нового Заповіту (Апокаліпсис; Друге послання апостола Павла до фесалонікійців, розділ 2; друге послання апостола Павла до коринфян, розділ 3; Друге послання апостола Петра, розділ 3; Євангеліє від Матвія, розділ 24) про кінець світу розповідають по-різному. Для опису ознак кінця світу використовується також в своєрідному християнському перетлумаченні старозавітна книга пророка Данила (розділи: 2, 7, 9), вирвані окремі фрази з інших пророчих книг. Внаслідок таких вихідних даних в християнстві знаходять місце неодинакові, до взаємовиключення, концепції кінця світу. Для одних - це Суд над живими і мертвими, після якого незначна кількість праведників житимуть в рай, а решта - горітимуть в пеклі. Для других - це Всесвітня катастрофа, в якій все живе буде знищено, в живих залишаться лише праведники, що будуть жити в земному раю. Для третіх - це знищення всього матеріального світу, після якого настануть “Нова земля і Нові небеса”. Для опису і підтвердження перерахованих та ще інших варіантів кінця світу в Біблії знаходиться відповідні цитати. Сам кінець світу називається християнами то Страшним Судом, то Другим Пришестям Христа, то Армагеддоном.

5. Складові частини людини: дух, душа, тіло.

Біблія Старого Заповіту має своєрідні погляди на складові частини людини, погляди, що не співпадають з вченням більшості християнських деномінацій. В книзі Буття розповідається, що першу людину, Адама, “Господь Бог виліпив з пороху земного, і вдихнув в ніздрі його дух[16]. І став чоловік душею живою” (Буття, 2:7). Потім з ребра Адама він створив йому жінку Єву[17] (2:18, 21-25). Коли людина помирає, то відбувається розлучення тіла (пороху земного) і духу божого. В Біблії пишеться, що в такому випадку “Людина повертається в порох земний, чим вона і була, а дух (Руах) повертається до Бога, який дав було людині цього духу” (Екклезіаст, 12:7). В Старому Заповіті настійно і скрізь підкреслюється, що дух (Руах) є не лише у людини, а і у тварини. В тій же Біблії твердиться, що дух (Руах) людини і тварини знаходиться в їх крові. А оскільки дух тварини і людини - це дух від Бога, то він і належить Богу. Ось чому Біблія забороняє їсти кров, бо таким чином з’їдається той дух, що належить Богу і має повернутися до Бога. Ніде в Біблії Старого Заповіту не говориться про душу, як щось окреме від тіла; не говориться про життя душі після смерті людини; не говориться про потойбічне життя в Небесному царстві чи вічні страждання душі в пеклі. Слід зазначити, що сучасні адвентисти та єговісти, виходячи з текстів Старого Заповіту, не визнають життя душі після смерті людини, не визнають існування потойбічного пекла для грішників.

Християнство не сприйняло старозавітного вчення про складові частини людини. На ідеологію первісного християнства справила значний вплив культура греко-римського світу. Спочатку християнство сприйняло вчення філософа Арістотеля про те, що людина складається з трьох частин, з трьох душ: рослинної (тілесної), тваринної (рухливої і від чуттєвої) та духовної ( розумної). В одному з найбільш ранніх творів християнства, в посланні до фесалонікійців (солунян), пишеться, що людина складається з тіла, душі і духу (Розділ 5). Трискладовість людини зараз визнають п’ятидесятники та подібні їм реалістичні секти в християнстві. Вони вчать, що людина, як і тварина, народжується з тілом і душею. Після смерті людини і тварини їх душі гинуть. При хрещенні людина одержує від Бога дух, який після смерті людини йде до Бога: в рай. Проте решта християнських демномінацій не поділяють поглядів про трискладовість душі. Вони ще з часів первісного християнства сприйняли погляді давньогрецького філософа Платона, який вчив, що людина складається з тіла(сома) та душі(псіхе); що матеріальне тіло людини смертне, а душа - безсмертна. Переважна більшість християн вважають, що душа належить лише людині, а у тварин душі немає.