Державний вищий навчальний заклад

‟Прикарпатський національний університет ім..Василя Стефаника”

Кафедра хорового диригування ім.. В.Їжака

КУРСОВА РОБОТА

З хорового диригування

На тему ‟ Аналіз хорового твору ”

Укр. Нар. Пісня в обробці М. Д. Леонтовича

‟ Зашуміла ліщинонька”

Студентка II курсу, групи ММ2 Напряму підготовки

Музичне мистецтво(Заочна форма)

Грига В.М.

Клас професора кандидата Пед.. наук,

Заслужений працівник культури України

Карась Г. В.

Національна шкала:______________

Університетська шкала:___________

Оцінка ЕСТS :________

м. Івано-Франківськ

2013

Літературно-художній та стилістичний аналіз.

„Зашуміла ліщинонька” – дрібна, яскрава квіточка з цілої низки пісень з Поділля, зібраних М. Леонтовичем. Її краса й оригінальність посилюються обробкою, зробленою композитором для мішаного хору a capela.

Це лірико-побутова пісня – досить розгалужена вітка в побутовому жанрі Поділля, яка досить широко популяризується серед молоді.

Істотна риса побутових пісень – це їх зв’язок з приватним життям як суспільства, так і окремої особи. Особливо вичерпно, глибоко та яскраво

розвинено в них мотив любовний, якому віддані найкращі пісні, мелодії, глибокі за змістом і почуттями.

Микола Дмитрович Леонтович – геніальний український композитор. Найбільша його заслуга полягає в галузі хорового мистецтва. Хорова творчість є унікальною сторінкою в історії української музики, адже пов’язана,головним чином, з опрацюваням народних пісень. Налічується близько 150 обробок народних пісень у різних жанрах. Творчий метод Леонтовича передбачає граничне розкриття музично-поетичного потенціалу пісні, яка за словами композитора : ”дає не тільки одну мелодію, але й таїть в собі всі музичні можливості ( гармонію, контраст та т.д.).

Основним принципом обробки – є прагнення виявити найсуттєвіший елемент музичного образу, підкреслити його місткість найвідповіднішими для цього засобами. Звідси органічне і майстерне поєднаня прийомів народного багатоголосся і професійної музики, особливо класичної поліфонії.

Ранні обробки 1900-1906рр. – фактично не виходять за межі звичайної гармонізації, хоча в окремих з них зустрічаються цікаві поліфонічні і колористичні знахідки („ Сивий голубочку”,” Гаю, гаю зелен розмаю”). У різних обробках виявляються певні особливості опрацювання пісень різних жанрових груп: календарно-обрядових, історичних, ліричних, лірико-драматичних, жартівливих,танцювальних.

Особливе місце в його творчості займають дві обробки: „Щедрик”, ”Дударик”, в яких застосовано прийоми симфонічного розвитку. Цілий твір виростає з невеликої тризвукової наспівки, яка проводиться як своєрідне остинато в різних голосах.

Велике значення мають його твори на літературні тексти: „Льодолом”, „Літні тони” сл. В.Сосюри, „Моя пісня” сл.К.Білецювського, „Легенда” сл.М.Вороного, а також його духовна хорова музика.

Співвідношення між літературним першоджерелом і використаним композитором текстом.

Відповідність між поетичною основою та музичним текстом – одне з основних питань в хоровій музиці. Це залежить від різних факторів, особливостей того чи іншого стилю.

Активне ставлення М. Леонтовича до народно-пісеного тексту дістало максимальне відображення в його творчості поетичних ідей та фольклорних тем. Перехід від одного проведення теми до наступного в куплетно-варіаційній формі обов’язково збігається у М.Леонтовича з показом дійових осіб, людей та ставлення до них героїв пісні.

Те,що народна пісня була для М.Леонтовича не пам’яткою мистецтва усній традиції, а засобом вираження його думок і почуттів, його ставлення до сучасної йому дійсності,найповніше виявляється підході композитора до народно – поетичних прообразів.Він не завжди дотримується „букви” етнографічного джерела своєї фольклорної теми,а підходив до нього творчо,розглядаючи його як вихідний матеріал,що потребує втручання художника, приведення у відповідність з наміченим загальним задумом, привнесення необхідних змін, скорочень,перестановок, введення власних віршів.

В обробках ліричних і лірико-побутових пісень переважають поліфонічні засоби: імітація, прийоми підголоскової чи контрасної поліфонії, спеціальні колористичні прийоми, такі як: „педальні звучання”, спів без слів, а також незначні зміни мелодії в кульмінаціях сприяють поглибленню основного настрою („Зеленая та ліщинонька”,”Котилася зірка”).

Пісня розкриває долю багатьох дівчат, які зазнали великого горя від того , що відправляючи своїх коханих в далеку дорогу, їх дуже часто розлучала смерть.

Перший куплет розповідає нам про втрачене кохання:

Зашуміла ліщинонька

Заплакала дівчинонька

Заплакала, затужила

Нема того що любила та й не буде.

Музика написана в тональності e–moll, малює яскраву картину.

У другому куплеті починається зав’язка твору, де розповідається:

Розрадили чужі люди,

Розрадили, розсудили,

Щоб ми в парі не ходили,

Одне друге не любили.

Третій та четвертий куплети – драматична кульмінація твору. А шостий і сьомий - розв’язка. Музика відповідно звучить в тональності e–moll.

МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ.

Музика для хору – це специфічна галузь музичного мистецтва. Вплив образного змісту поетичного тексту та його структури на будову хорових творів – це явище складне, наділене своїми закономірностями і властивостями.