18

1.Будова грунту, оптимальні параметри та регулювання. (некоректне питання)

Ґрунт – багатофазове природне утворення. До його складу входять такі фізичні фази речовин: тверда, рідка, газова і жива речовина організмів, які населяють ґрунт.

Тверда фаза ґрунту формується в процесі ґрунтоутворення з материнської породи і відмерлих решток організмів. До її складу входять уламки первинних і вторинних мінералів, гірських порід, рослинних решток, гумусових речовин тощо. Отже, ґрунт – багатокомпонентна органо-мінеральна система. Показниками, які характеризують тверду фазу ґрунту, є механічний, хімічний і мінералогічний склад, структура, пористість і будова.

Основна частина мінеральних компонентів ґрунту представлена кристалічними структурами, які є стійкими продуктами вивітрювання материнської породи. Найчастіше зустрічається дуже інертний мінерал - кварц (SiO2). Кварц є джерелом силікат-іонів (SiO44-), які об'єднуються з катіонами, особливо з катіонами алюмінію (Аl3+) і заліза (Fe3+, Fe2+), утворюючі електронейтральні кристали.

Велику роль в утриманні води та поживних речовин в ґрунті відіграють глинисті мінерали, які зустрічаються в колоїдній формі.

Отже, преобладаючими мінералами ґрунту є силікати.

Рідка фаза ґрунту (ґрунтовий розчин) – волога ґрунту з розчиненими мінеральними сполуками. Це динамічна фаза, яка має дуже важливе значення для ґрунтоутворення. Під її впливом відбуваються майже всі елементарні ґрунтові процеси. Г.М. Висоцький назвав ґрунтовий розчин “кров’ю землі”.

Газова фаза ґрунту – ґрунтове повітря, яке заповнює пори ґрунту. У зв’язку з біологічними процесами склад ґрунтового повітря відрізняється від атмосферного.

Рідка і газова фази ґрунту є антагоністами і тому перебувають у динамічній рівновазі.

Жива фаза ґрунту – сукупність організмів, які населяють ґрунт і беруть безпосередню участь у ґрунтоутворенні.

Завдяки тісному взаємозв’язку між фазами ґрунт функціонує як єдина система.

2. Структура грунту та заходи її поліпшення.

Структура ґрунту — це різні за розміром і формою ґрунтові

агрегати, складені з ґрунтових частинок. Структурні агрегати

можуть складатися або з первинних ґрунтових частинок

(з механічних елементів), або з мікроагрегатів, з’єднаних один з

одним внаслідок коагуляції колоїдів, склеювання, злипання.

За розміром агрегатів розрізняють структуру ґрунту: глибисту

— грудочки розміром більш як 10 мм; макроструктуру — грудоч-

ки від 10 до 25 мм; мікроструктуру грубу — частинки від 0,25 до

0,01 мм; мікроструктуру тонку — частинки менше 0,01 мм.

Здатність ґрунту легко розпадатися на структурні агрегати

називається структурністю ґрунту.

В агрономічному аспекті найціннішими є агрегати, які три-

валий час не розпливаються у воді. Здатність ґрунтових агрега-

тів протистояти руйнівній силі води називається водотривкістю

структури.

Вдалими заходами для покращення структури грунту, відновлення його органічної активності, покращення водного і повітряного режиму, є висів допоміжних культур. Це азотфіксатори люпин, вика, горох, серадела, які одночасно розпушують грунт. Із цим же завданням добре справляються буркун, фацелія, гірчиця. Очищає від бурянів і підвищує органічну активність грунту люцерна, яку можна висівати в сумішці з вівсом, житом, сорго. Часто останнє використовують для боротьби із пирієм. Структура грунту погіршується внаслідок оранки полицевими плугами, особливо якщо це глибока, плантажна оранка. Найкраще обмежуватися чизелюванням із наступним дискуванням та боронуванням.