Фразеологічне значення

Фразеологічне значення має певні специфічні властивості, які відрізняють його від лексичного і дозволяють виділяти як самостійне поняття, що розкриває сутність фразеологічної системи.

Основною різницею є узагальненість семантики всього фразеологізма в цілому, поза залежністю від того, чи є вона повністю або частково немотивованою значенням складаючих його компонентів.

Якщо порівняти звороти: теревені правити – „пустословити”; з пальця висмоктати – „вигадати”; кромішня пітьма – „повна, абсолютна”, то у першого цілісне абсолютно не мотивоване, у другого можна встановити залежність загальної семантики від переносного, метафоричного образного значення складників, у третього – єдине значення повністю мотивоване значенням компонентів – прямим, вільним у слова тьма і фразеологічно зв’язаним у слова кромішня, яке („повна”, „абсолютна”) реалізується тільки в цьому словосполученні.

Отже, мотивованість значення і залежний від цього ступінь спаяності, злитості, неподільності компонентів – різні. Однак, кожен з трьох зворотів має своє, стійке, узагальнено-цілісне значення.

Наступна відмінність фразеологічного значення від лексичного у порівнянні із значенням ідентичних їм слів-синонімів є тому, що семантика багатьох фразеологізмів відрізняється помітним поширенням ступеня інтенсивності прояву ознаки, дії і т.д.

Ведмежий кут – не просто „глухий район”, а „дуже глухий, далеко розташований”.

З цим тісно пов’язані ще дві розрізнювальні ознаки фразеологічного значення від лексичного. По-перше, відображення в семантиці фразеологізмів особливої експресії, по-друге, збереження образності, отриманої в процесі метафоричного переосмислення вільного словосполучення. Вона дозволяє фразеологічним одиницям виконувати в мові зображувально-виразові функції.

Фразеологічне значення відрізняється від лексичного і тим, що його зв’язок з позначуваним предметом, як правило, не прямий, а опосередкований, тобто значення більшої частини фразеологізмів генетично вторинне. Однак воно може бути етимологічно поясненим і прямим значенням слів того вільного словосполучення, яке підпадало під метафоричне переосмислення і фразеологізації, поступово втрачаючи (повністю і частково) живий зв’язок з семантичним вільним прототипом.

Наприклад: закидати вудку – „обережно натякати на щось, дізнаватися обережно про щось”.

Слід зазначити, що навіть ті фразеологізми, які в сучасній мові виконують номінативні функції, з предметами співвіднесені не прямо. Наприклад, фразеологізм бабине літо є розмовно-побутовим найменуванням ясних теплих днів ранньої осені. Ця назва опосередкована через словосполучення рання осінь, яке як термін має чітке визначення – „стійкий антициклон, регулярний в Північній півкулі”.

Отже, в значенні фразеологізмів міститься суттєва доля експресії, модальності, оціночності, тобто конотації у порівнянні з лексичним значенням.

Однак різниця між фразеологічним і лексичним значеннями не виключає схожості між ними. Вона виражається в тому, що деякі типи лексичних значень (пряме і переносне; вільне і невільне; похідне і непохідне; номінативне і експресивно-синонімічне) можна виділити і серед фразеологічних. Так, за співвіднесеністю з предметом більша частина фразеологізмів має переносно-метафоричне значення, яке є похідним від прямого значення тих чи інших вільних сполучень, що стали основою створення фразеологічних: живий літопис, зачароване коло, вбити двох зайців і т.п.

Однак значення багатьох фразеологічних одиниць з точки зору живих семантичних зв’язків виявляється немотивованим, таким, що вимагає для повного осмислення особливих етимологічних роз’яснень.

За синтаксичними відношеннями (тобто зв’язками і сполучуваністю) з іншими словами фразеологізми синтаксично також неоднакові. Одні з них мають, як і окремі слова, відносно вільне фразеологічне значення, реалізація якого передбачає лексично широке оточення. До таких відноситься немало власне фразеологізмів типу: одним махом, зійти зі сцени, зачароване коло і т.д.

Відносно вільною є і реалізація значень так званих фразеологізованих зворотів, серед яких велике місце належить термінологічним сполученням типу: грудна жаба, будинок відпочинку.

Інші фразеологізми, які мають невільне значення, можуть сполучуватися тільки з певним колом слів, склад яких стилістично обмежений, або в чітко укоренованій синтаксичній конструкції, або, нарешті, при виконанні ними в реченні функції присудка.

Відповідно, тип невільних значень, в свою чергу, є неоднорідним, в ньому виділяється кілька підтипів: лексично зв’язані, конструктивно обмежені і синтаксично обумовлені.

Наприклад: лексично зв’язаним зі словом знати буде значення „дуже добре” фразеологізма як свої п’ять пальців.

Конструктивно обмеженим буде значення таких фразеологізмів як впиватися очима (в кого, у що); вийти з під пера (кого, чийого), не відривати очей (від кого, від чого). Значення кожного з цих фразеологізмів реалізується в конструкції, чітко визначеній нормами сучасної української мови.

Фразеологізмів, що мають синтаксично обумовлене значення, мало. Їх значення реалізується за умови, що вони виконують в реченні роль присудка.

Усвідомлювати, що енергія життя втрачена назавжди, що я заіржавів, віджив своє, що я піддався слабкості... – усвідомлювати це, коли сонце яскраво світить, коли навіть мураха тащить свою ношу і задоволений собою, – ні, слуга покірний.

Поняття про фразеологічне значення семантично тісно зв’язане з поняттям про різні типи фразеологізмів за ступінню мотивованості загального значення, а також про однозначні і багатозначні фразеологізми.

1 Горбачевич К.С. Трудности словоупотребления и варианты норм русского литературного языка. – М., 1973. – С. 9.

2 Булаховский П. А. Курс русского литературного языка, Ч. І. – К., 1952. – С. 76.